Луцій Емілій Павло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Емілій Павло
The Death of Paulus Aemilius at the Battle of Cannae (Yale University Art Gallery scan).jpg
Народився 3 століття до н. е.
Рим, Римська республіка
Помер 216 до н. е.
Канни, Барлетта, Провінція Барлетта-Андрія-Трані, Апулія, Італія
Громадянство Стародавній Рим
Діяльність солдат, політик, військовослужбовець
Посада давньоримський сенатор[d] і консул
Батько Марк Емілій Павло
Діти Луцій Емілій Павло Македонський

Луцій Емілій Павло (лат. Lucius Aemilius Paullus) — давньоримський політик та воєначальник. Двічі був консулом: у 219 та 216 рр. до н. е.

Біографія[ред. | ред. код]

Вперше обрано консулом у 219 р. до н. е., разом з Марком Лівієм Салінатором. Того ж року брав участь у другій Ілірійській війні, переміг Деметрія Фарського, який був змушений тікати до македонського царя Філіппа V. Після повернення до Риму нагороджено тріумфом. Згодом його, разом з другим консулом, звинуватили у несправедливому розподілі трофеїв, але потім виправдали.

За часів Другої Пунічної війни вдруге обрано консулом разом з Гаєм Терренцієм Варроном. Вони обидва командували римською армією у битві при Каннах 216 р. до н. е. Всупереч порадам Павла Варрон вирішив залучивши всі наявні сили дати бій, в якому римляни зазнали нищівної поразки. У цій битві Луцій Емілій Павел загинув, у той час як Варрон врятувався.

Луцій Емілій Павло був батьком Луція Емілія Павла Македонського та Емілії Терції, майбутньої дружини Сципіона Африканського.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]