Гордість (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гордість
англ. Pride
Жанр драма
Режисер Метью Варкус
Продюсер Девід Лівінгстон
Сценарист Стівен Бересфорд
У головних
ролях		 Білл Наї
Імелда Стонтон
Домінік Вест
Оператор Тат Редкліфф
Композитор Крістофер Найтінгейл
Кінокомпанія • BBC Films
• Pathe
Дистриб'ютор Pathé Distribution[d], Mozinetd[1][2] і Netflix
Тривалість 120 хв.
Мова англійська
Країна Велика Британія Велика Британія
Рік 2014
Касові збори 14,7 млн $[3]
IMDb ID 3169706
PrideMovie.co.uk

Гордість (англ. Pride) — драматичний фільм 2014 року, став другою роботою в кіно для режисера Метью Маркуса після 15 років театральної діяльності. Стрічка розповідає про маловідомий епізод історії Великої Британії — про те як, група геїв і лесбійок з Лондона об'єдналися, аби зібрати гроші для страйкуючих шахтарів в Уельсі під час придушення профспілкового руху прем'єр-міністром Маргарет Тетчер[4].

Світова прем'єра «Гордості» відбулася в рамках 67-го Каннського кінофестивалю, де стрічка закривала програму Двотижневика режисерів[5][6]. За підсумками фестивалю фільм здобув нагороду «Queer Palm»[7]. Після цього почався міжнародний прокат і покази на різноманітних фестивалях, в тому числі в Торонто, здобувши трьох Премію британського незалежного кіно, зокрема головну — «за найкращий британський незалежний фільм»[8], а також номінацію на премію «Золотий глобус» у категорії «найкращий фільм — комедія або мюзикл»[4]. Фільм відзначений премією BAFTA в номінації «найкращий дебют британського сценариста, режисера або продюсера»[9].

Сюжет[ред. | ред. код]

Дія фільму, заснованого на реальних подіях, розгортається в 1984 році — в період правління прем'єр-міністра Маргарет Тетчер і в розпал загального страйку шахтарів у Великій Британії. Група лесбійок і гей-активістів, які взяли участь в лондонському гей-параді, приймають рішення зібрати гроші для підтримки їхніх сімей в рамках кампанії Lesbians and Gays Support the Miners. Однак, Національна спілка гірників[en] посоромився взяти кошти з рук представників гей-руху. Активісти, проте, не здалися і вирішили вирушити на мікроавтобусі у невелике шахтарське селище в Уельс і, щоб особисто передати пожертви як акт солідарності[10][11].

Актори[ред. | ред. код]

Актор Роль
Білл Наї Кліфф Кліфф
Імелда Стонтон Гефіна Гідон Гефіна Гідон
Домінік Вест Джонатан Блейк Джонатан Блейк
Ендрю Скотт Гетін Робертс Гетін Робертс
Джордж Маккей Джо Купер Джо Купер
Бен Шнетцер Марк Ештон Марк Ештон
Джозеф Гілган Майк Джексон Майк Джексон
Фредді Фокс Джефф Коул Джефф Коул
Педді Консідайн Дай Донован Дай Донован
Фей Марсей Стеф Стеф
Каріна Фернандес Стелла Стелла
Джессі Кейв Зої Зої
Джессіка Ганнінг Шан Джеймс Шан Джеймс

Виробництво[ред. | ред. код]

Під час страйку Маргарет Тетчер заявила, що такого поняття як суспільство не існує. Є лише окремі люди — чоловіки і жінки, і є сім'ї. Головні герої «Гордості» переконані в зворотному. Вони вірять в силу єдності. Обидві діючі у фільмі групи: і LGSM, і шахтарі налаштовані на політичну боротьбу, але нас куди більше приваблюють в них їх людські якості. Уже монтуючи картину, я раптом усвідомив, що розвиток її сюжету: поступово формуються і розвиваються відносини між удаваними антагоністами, які якимось чином все ж долають стоять між ними перешкоди, перетворює фільм в класичну романтичну комедію. Однак, на відміну від традиційного ромкома, відносини ці розвиваються не між двома людьми, а між двома групами, двома спільнотами. І рухає ними не романтична любов, а співчуття. Саме це почуття і лежить в основі того, що ми називаємо суспільством (режисер картини Метью Варкус).[12]

Сценарист Стівен Бересфорд розповів, що чув про цю реальну ситуацію «на початку 1990-х, під час другого раунду закриття шахт. Як наївний 21-річний чоловік, я поставив запитання: чому ми повинні підтримувати шахтарів, вони не підтримують нас. Хтось відвів мене в сторону і сказав: Дозвольте я розповім вам невелику історію»[13] — «і почувши її, в ту хвилину я подумав „нічого собі“. Це повністю змінило мій погляд»[14]. Цей сюжет зацікавив продюсера Девіда Лівінгстона, який займався маркетинговими кампаніями[15]. Він говорив, що під час роботи над фільмом «було дуже багато детективної роботи, оскільки було дуже мало інформації. LGSM були молоді і недосвідчені, але мені вдалося вистежити деяких з них. Я знайшов Майка Джексона, який був їхнім секретарем, і він мені дуже допоміг. У нього були записи всіх зустрічей до кожної хвилини і всі газетні вирізки, і цей пошук був схожий на відкриття гробниці Тутанхамона. Я зробив кілька візитів до Уельсу, в долину Дулайс, щоб поговорити з жінками і чоловіками, які брали в цьому участь. Я не був упевнений, який прийом я отримаю, але вони були такі щасливі розповісти свою історію»[16].

Актор Білл Наї заявив, що «це один з найвидатніших сценаріїв, які я коли-небудь читав у своєму житті. Хороші сценарії рідкісні, а смішні ще рідше, але я сміявся від початку і до кінця. І навіть після декількох разів я ніколи не залишався без сліз», тому що «дві основні теми дуже близькі моєму серцю. Якби ваші онуки поставили запитання про те, якими подіями у вашому житті ви найбільше пишаєтеся, то одним з них може бути рух за громадянські права в Америці, а іншим буде емансипація геїв і лесбійок»[17], додавши, що пишається тим, що «був свідком розвитку обох феноменів соціального життя. Фільм розповідає в тому числі і про це теж, але не повчально, а в легкій, розважальній манері»[18]. В свою чергу, Ендрю Скотт зазначив, що «це не гей-фільм, він про людяність. Усі на зніманні відповіли на це почуття дуже пристрасне. Вони відчували величезну відповідальність, чи-то чоловіки, жінки чи геї. Наші особисті історії не мають нічого спільного з тим, що ми хочемо для суспільства в цілому»[19].

Прокат[ред. | ред. код]

Покази на фестивалях і в кінотеатрах[ред. | ред. код]

Прем'єра фільму «Гордість» відбулася на 67-му Каннському кінофестивалі, де він здобув овації глядачів[20] і отримав спеціальну нагороду — «Queer Palm»[21]. Потім фільм показали на 39-му[en] Кінофестивалі в Торонто[22], після чого він вийшов у кінотеатрах по усій Великій Британії 12 вересня 2014 року[23][24] компанією «Pathé», так само як і у Франції[25]. У США фільм в обмежений прокат випустила компанія «CBS Films» 26 вересня в Нью-Йорку, Лос-Анджелесі та Сан-Франциско[26][27].

3 листопада стрічка була номінована на кілька нагород Премії британського незалежного кіно, разом з фільмами «71» і «Гра в імітацію»[28][29]. Церемонія вручення премії відбулася 7 грудня у Олд-Біллінсгейті[en] під головуванням Тома Гупера[30][31]. Гордість виграла три провідних нагороди — «за найкращий британський незалежний фільм», «найкращій акторці другого плану» та «найкращому акторові другого плану»[32][33].

Спори про визначення категорії рейтингу[ред. | ред. код]

Рішення про видачу фільму категорії рейтингу «R» було прийнято Американською асоціацією кінокомпаній, згідно з яким, перегляд цього фільму заборонений особам, які не досягли віку 17 років без супроводу дорослих[34]. Таке рішення було піддано критиці з боку прихильників ЛГБТ-руху[35], описавши його як гомофобне[36] і «драконівське»[37]. Паралельно, інші фільми, пов'язані з темою ЛГБТ, такі як «Коли найкращий друг — гей» (2013) і «Любов — дивна штука» (2014) також отримали рейтинг «R»[37]. Спочатку в Асоціації не давали коментаря з цього приводу[36], але пізніше член правління Джоан Грейвс заявила, що під категорію «R», потрапляють фільми «незалежно від напрямку їх сюжетних ліній», навівши як приклад фільми «Ерін Брокович», «Хлопці з Джерсі» та «Фрост проти Ніксона» через наявність «матеріалів з насильством, сексом, вживанням наркотиків і лайкою»[34]. Британський ЛГБТ-активіст Пітер Тетчелл з цього приводу зазначив, що "в «Гордості» немає ніякого істотного акценту на сексі або насильстві, що виправдовує високі рейтинги. Американська класифікація після перегляду будь-якого фільму навіть з самим м'яким гей-вмістом, здається, автоматично визнає його непридатним для людей до 17 років "[36][37].

У Великій Британії стрічка отримала Сертифікат «15» Британської ради з класифікації фільмів за сцени в гей-клубі з людьми, «що носять бондажний одяг», а також через випадок, коли «жінки регочуть, після того як знайшли фалоімітатор і кілька порно-журналів в спальні», і крім того через декілька випадків застосування наркотиків і кадрів «дуже м'якого насильства»[38].

Касові збори[ред. | ред. код]

У перший вікенд у Великій Британії «Гордість» зібрала 718 778 фунтів стерлінгів, ставши третьою найкасовішою стрічкою вихідних після анімаційного фільму «Сімейка монстрів» і фільму «Люсі»[39]. Тим часом, в Меморіальний фонд пам'яті Марка Ештона, померлого у віці 26 років від хвороби, викликаної СНІДом, було пожертвувано більше 10 тисяч фунтів стерлінгів. Його друг Кріс Берч зазначив, що «він був ірландцем, комуністом, агітатором, непрактикуючим католиком, проте продовжують зрідка ходити на меси. Він був дуже харизматичним. Його комунізм визначав все, що він зробив. Він провів кілька місяців у Бангладеш у 1982-му і бідність дійсно політизувала його»[40]. Після початку прокату, продюсер Стівен Бересфорд повідомив, що обговорив з Варкусом можливість перетворення фільму в мюзикл, і переконався, що проєкт може заробити[41]. У другому вікенді «Гордість» зберегла свою третю позицію з 578 794 £[42][43]. За треті вихідні фільм впав до шостого місця з виручкою в розмірі 400 247 £[44], а на четвертий вікенд фільм опинився на десятому місці з 248 654 £ і загальною сумою в 3 265 317 £[45].

У США за перший вікенд стрічка зібрала 84 тисячі доларів[46], після чого почалося повільне розширення прокату в додаткових містах з 10 жовтня[46].

Критика[ред. | ред. код]

З самого початку прокату «Гордість» була зустріта позитивними відгуками, зокрема, на сайті «Rotten Tomatoes» фільм отримав рейтинг 94 % на основі 101 відгуку (4.5/5 stars)[47], а на «Metacritic» — 80 % по 36 відгуками (4/5 stars)[48].

Джеффрі Макнаб з «The Independent» сказав, що цей фільм — «дійсно надихаюча історія. Його привабливість полягає не тільки в його гуморі, але і в його радісному святкуванні порядності, терпимості й консенсусу в одній з найспірніших тем новітньої британської соціальної історії»[49]. Пітер Бредшоу з «The Guardian» зазначив, що цей «пристрасний й привабливий фільм» несе в собі «переможний стимул для прав геїв та прав людини, самоповаги і гордості», й «переконує вас в тому, що хороші хлопці зрештою насправді можуть виграти»[50], а Марк Кермод сказав, що «ця шалена розповідь про малоймовірному союзі між страйкуючими валлійськими шахтарями і гордими лондонськими геями є однією з найчарівніших і піднімаючих настрій фільмів року — для будь-якої аудиторії»[51]. У блозі Просперо в «The Economist» зазначено, що попри деяке переродження фільму в дівич-вечір з грубими жартами, «„Гордість“ залишається одним з найбільш войовничих політичних британських фільмів за останній час», бувши «гарячим гімном до поняття того, що якщо достатня кількість людей будуть триматися йти разом, то вони можуть змінити світ»[52].

Джордан Хоффман з «Vanity Fair» сказав, що цей фільм — «абсолютне добро, нагадує, відповідно, оптимістичним чином, скільком ми зобов'язані цьому поколінню гей-активістів. Того, що відбуваються прямо зараз нинішні перемоги в боротьбі за громадянські права знаходять своє коріння в мучеників 80-х, так важко боролися навіть перед лицем смерті від чуми СНІДу», завдяки чому, він «трохи наповнює моє серце (о, Боже, він збирається сказати!) Гордістю»[53]. Анна Пауер з «The London Economic» помітила, що це «смішний, зворушливий, святковий фільм», «миттєво заслуговує місця в британській класиці», є «симпатичним шматочком сучасного британського кіно, якому вдається підняти настрій і в той же час бути несамовитим»[54]. Вікторія Джонс з «Wales Online» зазначила, що «це фільм про самоповагу. Це невідома історія, і в той час, коли одностатеві шлюби є законними й наші вугледобувні села є тінню самих себе в минулому, він є своєчасним нагадуванням про те, як ми дісталися до цієї точки», внаслідок чого «„Гордість“ є тріумфом у багато в чому»[55].

Енн Хорнадей з «The Washington Post» помітила, що «ця політико-історична драма показує Велику Британію 1980-х років, коли прем'єр-міністр Маргарет Тетчер прагнула зламати віковий профспілковий рух, втягнувши шахтарів країни в болісний затяжний страйк», але хоча «„Гордість“ і закінчується поразкою гірників, фільм також закінчується на ноті торжества того, як союз шахтарів підтримав цивільні права геїв на платформі Лейбористської партії»[56]. Пітер Траверс з «Rolling Stone» зазначив, що фільм «є улюбленцем публіки в кращому сенсі цього слова»[57]. Гізер Меггі з «National Post» сказала, що «„Гордість“ режисера Метью Варкуса, є своєчасною правдивою історією і добрим нагадуванням про те, як можна покласти розбіжності в сторону й жити в дусі терпимості та миру, що так само важливо сьогодні, як і в 84-му»[58].

Саундтрек[ред. | ред. код]

Pride
Music From and Inspired by The Motion Picture
Саундтрек-альбом
Виконавець Крістофер Найтінгейл та різноманітні автори
Дата випуску 12 вересня 2014, 30 жовтня 2014[59], 19 травня 2014, 17 вересня 2014, 26 вересня 2014, 19 жовтня 2014 і 1 січня 2015[1][2]
Жанр драматичний фільм, кінокомедія і ЛГБТ-фільмd[60]
Тривалість 153:09
Лейбл Universal Music
Продюсер David Livingstoned

Саундтрек до фільму включив в себе як поп-хіти 1980-х років, таких гуртів і виконавців як «Queen», «Frankie Goes to Hollywood», «Bronski Beat», «Wham!», «Pet Shop Boys», «Soft Cell», «Culture Club», Грес Джонс, «UB40», Смокі Робінсон, так само як і оригінальні твори композитора [Крістофер Найтінгейл|Крістофера Найтінгейла]][61].

15 вересня 2014 року компанія «Universal Music» випустила збірник з двох CD-дисків [62][63].

Повний список композицій[64][65]:

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Нагорода Категорія Номінант Результат
Франція Франція 67-й Каннський кінофестиваль[66] Queer Palm Фільм Перемога
Бельгія Бельгія Гентський міжнародний кінофестиваль—2014[67] Приз глядацьких симпатій «Port of Ghent» Фільм Перемога
Нідерланди Нідерланди Лейденський міжнародний кінофестиваль[en]—2014[68] Приз глядацьких симпатій Фільм Перемога
Велика Британія Велика Британія Премія британського незалежного кіно 2014[en][69][70][71] Найкращий британський незалежний фільм Фільм Перемога
Найкращий режисер Метью Варкус Номінація
Найкращий сценарій Стівен Бересфорд Номінація
Найкраща акторці другого плану[en] Імелда Стонтон Перемога
Найкращий актор другого плану[en] Ендрю Скотт Перемога
Найкращий актор другого плану Бен Шнетцер Номінація
Найперспективніший дебют Бен Шнетцер Номінація
США США Золотий Глобус—2015[72][73][74] Найкращий фільм — комедія або мюзикл Фільм Номінація
Велика Британія Велика Британія BAFTA—2015[75][76] Найкращий британський фільм Фільм Номінація
Найкраща жіноча роль другого плану Імелда Стонтон Номінація
Найкращий дебют британського сценариста, режисера або продюсера Стівен Бересфорд і Девід Лівінгстон Перемога

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б http://nmhh.hu/dokumentum/169802/premierfilmek_forgalmi_adatai_2015.xlsx
  2. ↑ а б http://nmhh.hu/dokumentum/198182/terjesztett_filmalkotasok_art_filmek_nyilvantartasa.xlsx
  3. ↑ Pride (2014). Box Office Mojo. Архів оригіналу за 9 жовтня 2014. Процитовано 12 січня 2015.
  4. ↑ а б 'Pride' Angles for Golden Globe Musical-Comedy Categories. The Hollywood Reporter. 16 вересня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  5. ↑ Cannes Directors' Fortnight 2014 lineup unveiled. Screendaily. 22 квітня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  6. ↑ In pictures: British film talent gathers for Cannes send-off. Британський інститут кіно. 9 травня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  7. ↑ Festival de Cannes: la "Queer Palm" decernee a "Pride" du Britannique Matthew Warchus. Le Soir. 23 травня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  8. ↑ BIFA awards for Sherlock stars. The Daily Mail. 7 грудня 2014. Процитовано 18 декабря 2014.
  9. ↑ Нагорода британської кіноакадемії BAFTA-2015"
  10. ↑ Here's The First Image From Matthew Marchus's 'Pride,' Which Will Close Directors' Fortnight at Cannes. Indiewire. 22 квітня 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  11. ↑ Gay-rights activists team up with miners in crowd-pleasing ‘Pride’. New York Post. 7 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  12. ↑ "Гордість": несподіваний альянс шахтарів і геїв. BBC Russian. 22 вересня 2014. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  13. ↑ 'Unlikely alliance' film Pride premieres in West End. BBC. 2 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  14. ↑ Interview: Stephen Beresford, Writer Of New Film Pride. Londonist. 4 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  15. ↑ Cannes Film Review: ‘Pride’. Variety. 23 травня 2014. Процитовано 23 травня 2014.
  16. ↑ 'I thought it was a myth,' says filmmaker who's bringing the true story of Pride to the big screen. Wales Online. 5 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  17. ↑ Bill Nighy takes Pride in miners' strike movie. BBC. 13 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  18. ↑ Pride: гірники і геї, об'єднуйтеся!. Euronews. 12 вересня 2014. Архів оригіналу за 18 вересня 2014. Процитовано 24 вересня 2014.
  19. ↑ 'Sherlock' Star Andrew Scott On New Film 'Pride': 'It's Not A Gay Film, I Don't Act Gay'. The Huffington Post. 11 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  20. ↑ Pride, Cannes Film Festival - film review. London Evening Standard. 27 травня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  21. ↑ 'Pride' Wins Cannes' 5th Queer Palm Award. Indiewire. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  22. ↑ Pride. Кінофестиваль в Торонто. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 23 вересня 2014.
  23. ↑ Swansea cinema to host gala screening of gay activists pit strike movie 'Pride'. South Wales Evening Post. 26 серпня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  24. ↑ Pride. Time Out. Процитовано 23 вересня 2014.
  25. ↑ Pride shoot date set. BBC Films. 10 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  26. ↑ Pride" Opens in NY, LA, and SF September 26. PCM World News. Процитовано 23 вересня 2014.
  27. ↑ Movie Release Dates - September 2014. FilmJabber. Процитовано 23 вересня 2014.
  28. ↑ ’71, first-time director’s film about the Troubles, wins nine Bifa nominations. The Guardian. 3 листопада 2014. Процитовано 20 листопада 2014.
  29. ↑ Historical drama 71' leads British Independent Film nominations with 9. The Los Angeles Times. 3 листопада 2014. Процитовано 20 листопада 2014.
  30. ↑ '71′, 'Pride' Lead British Indie Film Award Nominations; 'Imitation Game' In Mix. Deadline.com. 3 листопада 2014. Процитовано 20 листопада 2014.
  31. ↑ Thriller ’71′ Leads Race for British Indie Film Awards. Variety. 3 листопада 2014. Процитовано 20 листопада 2014.
  32. ↑ British Independent Film Awards: Sherlock stars Benedict Cumberbatch and Andrew Scott win top prizes. The Independent. 7 грудня 2014. Процитовано 18 грудня 2014.
  33. ↑ ‘Pride’, Gugu Mbatha-Raw, Brendan Gleeson Scoop British Independent Film Awards. Deadline.com. 7 грудня 2014. Процитовано 18 грудня 2014.
  34. ↑ а б Rating Films Based on Their Content. Американська асоціація кінокомпаній. 2 жовтня 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
  35. ↑ MPAA Accused of Homophobia for Giving Pride Film R Rating. The Advocate. 2 жовтня 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
  36. ↑ а б в Child, Ben (2 жовтня 2014). US censors accused of homophobia over restrictive Pride rating. The Guardian. Guardian Media Group. Процитовано 29 листопада 2014.
  37. ↑ а б в Burrell, Ian (30 вересня 2014). Pride: Are US film censors pandering to homophobia?. The Independent. Independent Print Limited. Процитовано 3 жовтня 2014.
  38. ↑ PRIDE (2014). Британська рада з класифікації фільмів. Процитовано 29 листопада 2014.
  39. ↑ The Boxtrolls knocks Sex Tape off UK box office top spot. Digital Spy. 16 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  40. ↑ The real-life triumphs of the gay communist behind hit movie Pride. The Guardian. 21 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  41. ↑ 'Pride' Screenwriter Reveals Plans for Musical Adaptation. The Hollywood Reporter. 16 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  42. ↑ Reynolds, Simon (23 вересня 2014). The Boxtrolls spends second weekend at top of UK box office. Digital Spy. digitalspy.com. Процитовано 29 листопада 2014.
  43. ↑ Gant, Charles (23 вересня 2014). Could The Riot Club be too posh to push at the UK box office. The Guardian. Guardian Media Group. Процитовано 29 листопада 2014.
  44. ↑ Gant, Charles (30 вересня 2014). Billy Elliot Live skips past The Equalizer to top UK box office. The Guardian. Guardian Media Group. Процитовано 29 листопада 2014.
  45. ↑ Gant, Charles (7 жовтня 2014). Gone Girl finds gold and Dracula Untold sucks bucks at the UK box office. The Guardian. Guardian Media Group. Процитовано 29 листопада 2014.
  46. ↑ а б Brooks, Brian (28 вересня 2014). 'Skeleton Twins' Robust In Specialty Box-Office Expansion; 'Pride' Solid In Debut. Deadline. Процитовано 29 листопада 2014.
  47. ↑ Pride. Rotten Tomatoes. Процитовано 23 вересня 2014.
  48. ↑ Pride. Metacritic. Процитовано 23 вересня 2014.
  49. ↑ Pride, film review: Two tribes and plenty of nostalgia in this feelgood hit. The Independent. 12 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  50. ↑ Pride review – when gay activists struck a deal with miners. The Guardian. 11 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  51. ↑ Pride review – power in an unlikely union. The Guardian. 14 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  52. ↑ New film: "Pride". The Economist. 15 сентября 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  53. ↑ Cannes Review: You Can Try to Resist the Heartwarming Pride, But You Will Fail. Vanity Fair. 24 травня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  54. ↑ Pride – film review. The London Economic. 17 вересня 2014. Архів оригіналу за 29 грудня 2020. Процитовано 23 вересня 2014.
  55. ↑ Pride film review: The unlikely tale of striking Welsh miners and gay activists is a must-see. Wales Online. Процитовано 23 вересня 2014.
  56. ↑ Gay activists and miners on strike: an unlikely pair in film festival favorite ‘Pride’. The Washinhton Post. 12 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  57. ↑ Pride. Rolling Stone. 11 вересня 2014. Архів оригіналу за 26 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  58. ↑ TIFF 2014 Review: Pride. National Post. 7 сентября 2014. Архів оригіналу за 10 вересня 2014. Процитовано 23 сентября 2014.
  59. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  60. ↑ https://www.gaytimes.co.uk/culture/112416/the-best-lgbtq-films-you-can-watch-right-now-on-netflix/
  61. ↑ ‘Pride’ Soundtrack Details. Film Music Reporter. 28 серпня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  62. ↑ New soundtrack for Pride film revealed. getyourrockout.co.uk. 2 вересня 2014. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 23 вересня 2014.
  63. ↑ Pride. Soundtrack. soundtrack.net. Процитовано 23 вересня 2014.
  64. ↑ Pride. Soundtrack. soundtrack.net. Процитовано 29 листопада 2014.
  65. ↑ Pride. Soundtrack List (2014). SoundtrackMania.com. Процитовано 29 листопада 2014.
  66. ↑ Pride remporte la Queer Palm. Le Figaro. 26 травня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  67. ↑ 'Pride' wint publieksprijs Film Fest Gent (нід.). Het Laatste Nieuws. 27 жовтня 2014. Процитовано 18 грудня 2014.
  68. ↑ Frequin, Vincent (10 листопада 2014). Recordaantal bezoekers voor Leiden International Film Festival (нід.). Dichtbij.nl. Процитовано 18 грудня 2014.
  69. ↑ Nominations 2014. Премія британського незалежного кіно. 3 листопада 2014. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 29 листопада 2014.
  70. ↑ ’71 tops BIFA nominations. Cineuropa. 3 листопада 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
  71. ↑ Winners 2014. Премія британського незалежного кіно. Архів оригіналу за 25 жовтня 2015. Процитовано 18 грудня 2014.
  72. ↑ 2015 72nd Golden Globes Nominees. Золотий глобус. Архів оригіналу за 25 січня 2015. Процитовано 11 грудня 2014.
  73. ↑ Golden Globe Awards Nominations: The Complete List. The Hollywood Reporter. 11 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  74. ↑ Golden Globe Nominations 2015. Голлівудська асоціація іноземної преси. Процитовано 11 січня 2015.
  75. ↑ BAFTA 2015. Nominations. BAFTA. Процитовано 11 січня 2015.
  76. ↑ Awards film in 2015. BAFTA. 8 лютого 2015. Процитовано 8 лютого 2015.

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гордість_(фільм)&oldid=41668377