Як-18

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Як-18
Тип навчально-тренувальний літак
Розробник ДКБ Яковлєва
Виробник ДКБ ім. Яковлєва
Головний конструктор К. В. Сінєльщиков
Перший політ 6 травня 1946
Початок експлуатації 1946
Основні експлуатанти

СРСР ВПС СРСР
СРСР ДТСААФ

КНР ВПС КНР
Польща ВПС Польщі

CMNS: Як-18 у Вікісховищі

Як-18 (кодове ім'я НАТО: Max) — радянський двомісний навчально-тренувальний літак, що вироблявся з 1946 року як заміна літаку УТ-2. Як-18 широко використовувався у військовій та цивільній авіації, ставши засновником цілого сімейства літаків.

Історія[ред. | ред. код]

Як-18 після війни прийшов на заміну навчально-тренувальному літакові УТ-2. Головний інженер К. В. Сінєльщиков отримав завдання на проектування нового літака на основі УТ-2 від головного конструктора А. С. Яковлєва 10 грудня 1945 року. Як-18 розроблявся в двох модифікаціях. Перша призначалась для вищого пілотажу, а друга — для маршрутних польотів і відпрацювання початкових навичок штурмана. В результаті побудували дві моделі — легкий Як-18-1 і важчий Як-18-2, на якому були встановлені радіостанція, акумулятор, переговорний пристрій, електрогенератор і посадкова фара, через що маса літака збільшилась майже на сто кілограмів. Однак, все це обладнання можна було зняти, а при необхідності літак міг швидко перетворюватись на пілотажну машину.

Як-18-1 здійснив свій перший політ 6 травня 1946 року (пілот-випробовувач Г. С. Клімушкін). Як-18-2 вперше здійнявся в повітря 17 травня 1946 і до 6 червня проходив заводські випробування. Згодом Як-18-2 став розглядатись як основний апарат. Обидві моделі майже не відрізнялись за технікою пілотування. Заводські випробування завершились з високими оцінками від пілотів. З липня по вересень Як-18-2 успішно пройшов державні випробовування в Науково-дослідному інституті ВПС, в результаті яких його прийняли на озброєння.

21 березня 1947 року уряд видав постанову про запуск навчально-тренувального літака Як-18 в серійне виробництво. Згідно з постановою, серійне виробництво літака розгорталось одразу на трьох авіазаводах: № 116 в Семенівці, № 227 в Ленінграді, № 135 в Харкові.

Технічні властивості[ред. | ред. код]

Загальні характеристики

Розміри

Маса

  • Маса порожнього літака — 769 кг
  • Максимальна маса злету — 1085 кг

Модифікації[ред. | ред. код]

Як-18 Оригінальна модель літака
Як-18У Дослідний зразок, що піднявся у повітря в 1954 році. Використовувалось абсолютно нове трьохколісне шасі з носовою опорою, що прибиралося.
Як-18А Дослідний зразок з позначенням Як-20. Обладнаний двигуном АІ-14Р з потужністю 260 к.с.; пройшов випробування в 1957 р.; мав посилену конструкцію, розмах крила 10,6 м, перепроектоване хвостове оперення, збільшений запас палива; вироблявся в великій кількості.
Як-18П Спеціалізований одномісний літак, призначений для вищого пілотажу; вироблявся з 1959 року, міг знаходитись в переверненому польоті до п'яти хвилин; випускався в двох варіантах, що відрізнялися влаштуванням кабіни пілота.
Як-18ПМ Варіант 1965 р. для вищого пілотажу з двигуном АІ-14РФ потужністю 300 к.с., зі зміщеною назад кабіною; переможець чемпіонату світу з вищого пілотажу 1966 р. в Тушино.
Як-18ПС Аналогічний варіанту Як-18ПМ, але обладнаний шасі з хвостовим колесом, що прибирається; перший політ здійснив в 1969 році.
Як-18Т (перший) Тренувальний варіант Як-18У, відрізнявся від нього лише обладнанням.
Як-18Т Повністю перероблений легкий пасажирський транспортний літак, розробка якого почалась в 1964 році. Основний варіант уміщає трьох пасажирів і багаж. Чотири інших включають в себе навчально-тренувальний, удосконалений навчально-тренувальний, поштовий або вантажний з корисним навантаженням 250 кг і санітарний. Дослідний зразок здійнявся в повітря в 1967 році та проходив різні випробування аж до 1973 року. Виробництво серійних літаків почалося в 1974 р.; до 1993 року число випущених літаків перевищило 2000 одиниць; літаки обладнані двигунами М-14П потужністю 360 к.с., які забезпечують максимальну швидкість 295 км/год.

Експлуатанти[ред. | ред. код]

Країни експлуатанти
Афганістан Афганістан
Албанія Албанія
Алжир Алжир
Австрія Австрія
Болгарія Болгарія
КНР КНР
Чехія Чехословаччина
 НДР
Єгипет Єгипет
Гвінея Гвінея
Угорщина Угорщина
Ірак Ірак
Кхмерська Республіка
Лаос Лаос
Малі Малі
Монголія Монголія
Північна Корея Північна Корея
Польща Польща
Румунія Румунія
Сомалі Сомалі
СРСР СРСР
Сирія Сирія
Туркменістан Туркменістан
В'єтнам В'єтнам
Ємен Ємен
Замбія Замбія

Додаткові факти[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]