Потойбічний світ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина серії статей на тему:
Традиційна релігія
Der Weg ins Jenseits.jpg
Люди, що пережили стан клінічної смерті, часто описують тунель світла, до якого душа магічним станом притягується
 
Категорія КатегоріяP religion world.svg Портал

Потойбі́чний світ, потойбі́ччя[1], той світ — у різноманітних релігійних системах (як язичницьких, так і монотеїстичних) — світ, до якого потрапляють люди після смерті, мешкання померлих або їх душ. Уявлення про потойбічний світ є типологічно спільними майже для всіх культур та цивілізацій.

Потойбічний світ у традиційних релігіях[ред. | ред. код]

У найдавніших релігійних системах, закріплених у письмових джерелах, потойбічний світ — це недиференційоване царство темряви без сонячного світла та радощів, розташоване частіше за все у нижньому ярусі триповерхового світу (небесний — земний — підземний), табуйоване для йменування та називане евфемістично. Такі, наприклад, Кі-галь (букв. «велика земля», «велике місто»), або Кур (букв. «гора», «гірська країна», хоча вона й мислиться в «нижньому» світі) — у шумерській культурі та відповідні їм Ерцету («земля») або Кур-ну-гі («країна без повернення»; запозичене з шумерської мови) — в аккадській культурі; темний, глибокий нескінченний дуат у єгипетських релігійних уявленнях; грецький Аїд або Гадес («безвидний», «незримий»); в тому ж ряду й давньоєврейський (біблейський) Шеол.

Найдавніші уявлення про потойбічний світ не несуть у собі жодної етичної диференціації: усі померлі люди потрапляють до одного й того ж місця незалежно від того, ким вони були на Землі. Перші спроби пов'язати потойбічний світ з потойбічною відплатою зафіксовані в єгипетській культурі епохи Середнього царства (коло 22-16 ст. до н. е.) в «Книзі померлих», пов'язаній з потойбічним судом Осіріса, у результаті якого душі благочестивих людей потрапляють на поля іару, або іалу, — поля блаженних (прообраз Єлисейських полів або Елізіума, у давньогрецькій міфології), а душі грішних — на остаточне знищення. Частково та ж диференціація спостерігається пізніше в давньогрецьких уявленнях, за якими душі людей, що не прогнівили богів, блукають в Елізіумі, тоді як грішників карають, але в тому ж Аїді.

Потойбічний світ у монотеїзмі[ред. | ред. код]

Поступово саме у монотеїзмі — спочатку в юдаїзмі, а вслід за ним — у християнстві та ісламі — акцентуються етичні начала у житті людини, що призводить до остаточного розмежування потойбічного світу на Пекло та Рай. У монотеїстичних релігіях потойбічний світ нерозривно пов'язаний з ідеями остаточної відплати людині, безсмертя душі, прийдешнього воскресіння померлих, а також з есхатологією — перетворенням усього людського життя в кінці історії, з приходом Месії та встановленням Царства Божого.

Потойбічний світ в сучасній українській культурі[ред. | ред. код]

Різні художні моделі потойбічного світу пропонує Олесь Барліг у збірці п'єс «Звірі подивляться замість тебе»[2]. В драмі «Демона викликаю, Тамаро» зображується метафізичний простір у якому мешкають душі самогубців, що приречені на обернення міфологічними істотами, чудовиськами, демонами. «Стрибай Ліля, стрибай» розміщає персонажів в кімнаті з якої неможливо вийти. Єдиний спосіб втечі з неї — стрибок до чорної ями в підлозі й кожен по черзі робить це під тиском невидимого примусу. Дія «Уроборосу у Східному експресі» відбувається в астралі, а одна зі сцен «Тигроловів» — в підводному царстві, до якого після смерті потрапляє утоплена героїня. П'єса, що подарувала назву книзі відтворює невидимий світ духів із пустотливими елементалями.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. М. Богуцький. Міфогенна топіка як джерело просторових номінацій: когнітивно-аксіологічний аспект // Studia Linguistica, збірник наукових праць. Випуск 3. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2009
  2. Барліг О. Звірі подивляться замість тебе. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2017. — 306 с.

Посилання[ред. | ред. код]