Григорій Самборчик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Самборчик
Народився 1523
Самбiр
Помер 26 лютого 1573(1573-02-26)
Краків, Річ Посполита
Діяльність науковець
Заклад Яґеллонський університет

Григорій Самборчик (або Григорій з Самбора, Григорій з Русі, Григорій Чуй; 1523 — 26 лютого 1573) — український (руський) вчений, поет епохи Відродження (писав латиною та польською), гуманіст, професор Краківського університету.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Самборі у Руському воєводстві, син шевця з Самбора Андрія (Анджея) та Анни Штанцель; мав двох братів та двох сестер. Приятелі звали його «Самбором».

Початково навчався в місцевій парафіяльній школі Самбора, потім був під опікою куявського каноніка Пйотра Висцеміса в Клодаві.[1] Був мандрівним учителем у Влоцлавку та Мазовії (Черськ, мав підтримку старости Париса[1]).

Після повернення до Самбора за підтримки місцевого шляхтича Івана Сисковця (пол. Jana Cyskowiusza) на 29 році життя поїхав вчитися до Краківського університету, імматрикулювався в літньому півріччі 1552 року. 1553 року отримав ступінь бакалавра, став відомим в університетських колах як обдарований поет на латині. С. Гоз'юш мав намір запропонувати йому викладати в гімназії Ельблонга.

Також був визнаним науковцем. Викладачем і ректором колегіумів (катедральних шкіл):

1558 року переїхав до Самбора, після цього мав подорож до північної Угорщини, звідки за Б. Гербестом поїхав до Кракова.[1] В літньому півріччі 1561 року отримав ступінь магістра. На початку червня 1562 року взяв відпустку, разом з Б. Гербестом поїхав до Познані, щоб працювати з ним на запрошення познанського єпископа РКЦ Анджея Чарнковського[2] викладачами Колегії Любранського. Через рік повернувся до Кракова, після смерті Миколая з Шодка став професором звичайним.

1563 — почав читати лекції в Краківській академії з поетики і схоластичної філософії, а з 1568 — з теології. 1569 року був висвячений і став деканом в церкві Святої Анни, в 1572 році — каноніком колегіуму Св. Флоріана.

Помер 1573 року в Кракові.

Творчість[ред. | ред. код]

Григорій Самборчик писав поезією, створював елегії, ідилії, епіграми, еклог; вперше запровадив акровірш. На місцевий ґрунт адаптував й перекладав італійські та латинські панегірики, епіграфи, прощальні й вітальні послання для єпископів (зокрема, написав еклогу через смерть львівського латинського арцибіскупа Фелікса Ліґензи, 1560 рік[3]), членів королівського двору, сановників, шляхти. Видав збірки на латині: Theoretis tertia (1561), Elegiae et epigrammata (1567).

Найбільш знаними є вірші на честь мерів (старостів) Перемишля й Самбора, королівської родини, професорів Краківського університету. Багато років присвятив написанню парафраз з латинської Біблії (т. з. Bibliady).

Григорій з Самбора — автор відомої поеми про Станіслава Костку, якому він викладав у школі в Клодаві (15541560 рр.) — Vita divi Stanislai Costali, 1570.

Найвеличнішим твором Григорія є поема «Честохова» (Vigilantii Gregorii Samboritani Russi, Censtochova, Cracoviae in officina Matthei Siebeneicher MDLXVIII) — присвячена Богородиці Діві Марії.

Ян з Тшцяни перед друкуванням першого вірша вважав його відмінним поетом.[1]

Праці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Nadolski B. Grzegorz z Sambora (Czuj Vigilantius) (1523—1573)… — S. 85.
  2. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — Т. 1. — S. 358. (пол.)
  3. Penkalla A. Ligęza Feliks h. Półkozic (ok. 1500—1560) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVII/2. — Zeszyt 73. — S. 315. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Nadolski B. Grzegorz z Sambora (Czuj Vigilantius) (1523—1573) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — T. IX/2. — Zeszyt 41. — S. 85-86. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]