Грищенко Петро Денисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грищенко Петро Денисович
Народження 12 липня 1908(1908-07-12)
Голта
Смерть 14 січня 1991(1991-01-14) (82 роки)
Москва
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Вид збройних сил ВМФ СРСР ВМФ СРСР
Освіта Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова
Партія КПРС
Звання CCCP navy Rank kapitan 1 ranga infobox.svg Капітан 1-го рангу
Командування Л-3 Фрунзенець
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»

Гри́щенко Петро́ Дени́сович (12 липня 1908(19080712) — 14 січня 1991) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, командир підводного човна Л-3 Фрунзенець. Капітан I рангу (24.01.1950). Кандидат військових наук СРСР, доцент.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 липня 1908(19080712) року в селі Голта Ананьївського повіту Херсонської губернії (тепер місто Первомайськ Миколаївської області) в родині колишнього моряка. Українець. Член ВКП(б) з 1929 року.

Після смерті батька у 1916 році виховувався у родині діда (маминого батька). Навчався у церковнопарафіяльній та залізничній школах.

Початок військової кар'єри[ред. | ред. код]

1 жовтня 1928 року призваний до лав РСЧФ. У 1931 році закінчив військово-морське училище імені М. В. Фрунзе й отримав направлення на підводний човен Б-2 «Пантера» (типу «Барс») помічником вахтового начальника, згодом — ТВО командира.

Пройшов навчання у мінному класі Спеціальних курсів командного складу ВМС РСЧА у 1932 році.

У червні 1933 року призначений начальником БЧ-3 на підводному човні Д-2 «Народоволець», у квітні 1934 року — помічником командира підводного човна Д-1 «Декабрист».

Після закінчення Навчального загону підплаву імені С. М. Кірова у 1935 році отримав призначення на підводний човен Чорноморського флоту Д-5 «Спартаківець»: спочатку помічником командира, а згодом — командиром судна. Перебував на цій посаді до лютого 1938 року.

З 1938 по 1940 роки навчався у Військово-морській академії імені К. Є. Ворошилова. Після закінчення академії у липні 1940 року капітан III рангу П. Д. Грищенко приймає під своє командування підводний човен Балтійського флоту Л-3 «Фрунзенець» (типу «Ленінець»).

Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Л-3 «Фрунзенець» під командуванням П. Д. Грищенка здійснила 4 бойових походи загальною тривалістю 81 доба. За цей час було проведено 5 торпедних атак з випуском 10 торпед, внаслідок чого було потоплене шведське судно водотонажністю 5.513 брт. Крім того, було проведено 7 мінних постановок (80 мін), ефективність яких оцінюється у 8 суден (14.347 або 14.282 брт).

У лютому 1943 року переведений у відділ підводного плавання, а з вересня 1943 року й до кінця війни — заступник начальника (начальник 3-го відділення) розвідувального відділу штабу Балтійського флоту.

Повоєнні роки[ред. | ред. код]

У червні 1945 року капітан ІІ рангу П. Д. Грищенко призначений командиром дивізіону підводних човнів Балтійського флоту.

З квітня 1946 року — знову на штабній роботі: старший офіцер, начальник відділення відділу бойової підготовки штабу Балтійського флоту.

У грудні 1946 року П. Д. Грищенко перейшов на викладацьку роботу до 2-го Вищого військово-морського училища підводного плавання (2-ге ВВМУ ПП), де обіймав посаду заступника начальника училища з навчальної частини. Також був ад'юнктом Військово-морської академії імені К. Є. Ворошилова. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Аналіз використання підводних човнів у Великій Вітчизняній війні» й отримав науковий ступінь кандидата військово-морських наук.

У 1964 році вийшов у запас. Займався літературною діяльністю.

Помер 14 січня 1991 року в Москві.

Нагороди[ред. | ред. код]

У різні роки понад 10 разів представлявся до присвоєння звання Героя Радянського Союзу, проте так і не отримав його[1].

Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

Також нагороджений іменним годинником (Наказ РВР СРСР від 28.02.1934 року № 0249/с).

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

П. Д. Грищенко є автором праці «Боевая деятельность подводных лодок Краснознаменного Балтийского флота на Балтийском море в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.» (1952), а також книг військових спогадів:

  • «Мои друзья-подводники» — Л.: Лениздат, 1966.
  • «Соль службы» — Л.: Лениздат, 1979.
  • «На минном заградителе Л-3» — М., 1981.
  • «Схватка под водой» — М.: Молодая гвардия, 1983.

Пам'ять[ред. | ред. код]

У 1991 році вийшла друком книга Г. Г. Костєва «Герой Балтики», присвячена прославленому командирові Л-3[2].

У 2010 році створено документальний фільм про життя П. Д. Грищенка «Неустрашимый. Подводная война Петра Грищенко».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]