Гуменна Докія Кузьмівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гуменна Докія Кузьмівна
Докія Гуменна

Докія Гуменна
Народження 10 (23) березня 1904
  Жашків, Черка́ська о́бласть
Смерть 4 квітня 1996(1996-04-04) (92 роки)
  Нью-Йорк, США
Національність українка
Рід діяльності письменниця
Жанр нарис, повість, новела, роман
Magnum opus: «Діти чумацького шляху»

До́кія Кузьмі́вна Гуменна́ (нар.10 (23) березня 1904(19040323), місто Жашків, Таращанського повіту, Київської губернії, нині місто в Черкаській області — пом.4 квітня 1996, Нью-Йорк, США) — українська письменниця, член ОУП «Слово». Літературна діяльність почалася в Україні в середині 1920-х років. Літературна спадщина становить понад 30 томів.

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася 23 лютого (07 березня за новим стилем) 1904 р. в м. Жашків, Таращанського повіту, Київської губернії у селянській родині. Закінчила педагогічну школу в м. Ставищі, навчалася у Інституті народної освіти. Почала друкуватися з 1924 року, стає членом спілки селянських письменників «Плуг». За критику українофобських висловлювань Федора Ґладкова була піддана гострій критиці.

У 19201930-ті рр. друкувала нариси («Стрілка коливається», 1930), репортажі, оповідання, повісті («Кампанія», 1931) в журналах «Червоний шлях», «Радянська література» тощо. 1924 року з'явився друком перший нарис «У степу». Якийсь час Докія Гуменна належала до об'єднання «Плуг». Її репортажі «Стрілка коливається» (1930 р.) та «Ех, Кубань, ти Кубань хліборобная» (1931 р.), повість «Кампанія» звернули на себе увагу партійної цензури. З хвилею терору Докія Гуменна мусила замовкнути аж до початку Другої світової війни.

1937 року брала участь в археологічній експедиції при розкопках поселення трипільської культури біля села Халеп'я на Київщині під керівництвом Тетяни Пассек, за участю Євгена Кричевського, Михайла Макаревича, Віктора Петрова, Неоніли Кордиш. Отримані враження та історичні міркування стали основою для оповідань та нарисів («Ромашки на схилах», «З історії сивої давнини», «Таємниця черепка»), а також знайшли відображення в мемуарах письменниці.

У жовтні 1940 газета «Правда» вмістила рецензію на повість Докії Гуменної «Вірус» (А.Фарбер «Лживая повесть») з «марксистською критикою» роботи авторки, яка на матеріалах одного з обласних відділів охорони здоров'я сатирично викрила бюрократичні форми радянського керівного апарату.

Під час радянсько-німецької війни письменниця залишилася в Києві. Тут вона налагоджує стосунки з членами Спілки українських письменників, вступає до відновленої «Просвіти». 30 листопада 1941 року на сторінках тижневика літератури і мистецтва "Літаври" № 3 (недільне видання газети ОУН(м) «Українське слово», 1941, Житомир-Київ ), що виходив під редакцією Олени Теліги та Івана Рогача, Гуменна опублікувала новелу «Пахощі польових квітів».

Утім, невдовзі нацисти розігнали Спілку письменників України та її чільних представників (подружжя Теліг, Ірлявського, Рогача) розстріляли в Бабиному Яру під Києвом. Оскільки Докія Гуменна на людях майже не з'являлася, в Києві подейкували, що вона замордована гестапо.

Насправді ж з квітня 1942 року Докія Гуменна працює молодшим науковим працівником Музею-архіву переходової доби[1].

Наприкінці Другої світової війни виїхала спочатку до Львова, далі — до Австрії, де почала упорядковувати свій літературний доробок, який не мала змоги друкувати в Україні. В Зальцбурзі виходить книга новел «Куркульська вілія» (1946 р.), а згодом друкується її головний чотиритомний твір-епопея «Діти чумацького шляху» (Мюнхен—Нью-Йорк — 1948–1951 рр.). Її подальше життя і творчість пов'язані з Чехословаччиною, Австрією, Німеччиною, Італією, Канадою та США.

Переїхавши до США Докія Гуменна продовжує активну літературну працю.

Померла Докія Кузьмівна Гуменна 4 квітня 1996 у Нью-Йорку. Похована на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруці, штат Нью-Джерсі.

Творча діяльність[ред.ред. код]

Літературна діяльність почалася в Україні в середині 20-х років.

Авторка понад 20 прозових книг, що ставить серед найплідніших українських письменників у еміграції. Велику увагу приділяла студіям з історії, археології, стародавньої історії України. Це відобразилося в серії її творів: «Епізод із життя Європи Критської» (1957), казки-есеї «Благослови, Мати», «Золотий плуг» (1957), розповідь про Трипілля — «Минуле пливе в прийдешнє» (1978).

Загалом літературна спадщина Докії Гуменної становить понад 30 томів.

Гуменна Докія Кузьмівна — автор романів «Діти Чумацького Шляху» (1948–1951), «Хрещатий яр» (1956), «Скарга майбутньому» (1964) і «Золотий плуг» (1969); повістей "Де недавно ведмеді ходили " (1930), «Мана» (1952), «Велике Цабе» (1952), «Небесний змій» (1983); збірки нарисів «Багато неба» (1954); репортажів «Стрілка коливається» (1930), «Ех, Кубань, ти Кубань хліборобная» (1931), «Вічні вогні Альберти» (1959); збірок новел та оповідань «Серед хмаросягів» (1962), «Чотири сонця» (1969), «Внуки столітнього запорожця» (1981); мініатюр «Прогулянка алеями мільйоноліть» (1987), спогадів «Дар Евдотеї» (1990) та ін.

Окремі видання:
  • Гуменна Д. Благослови, Мати!: Казка-есей. — К.: Вид. дім «КМ Academia», 1994. — 288 с.
  • Гуменна Д. Дар Евдотеї. — Балтимор — Торонто: Смолоскип ім. В. Симоненка, 1990. — Кн. 1.; Дар Евдотеї: Іспит пам'яті: кн. 1. — К.: Дніпро, 2004. — 520 с.
  • Гуменна Д. Діти Чумацького Шляху. Роман у 4 кн. — Мюнхен: Українська трибуна, 1947–1948. -Кн. 1-3; Кн. 4. — Нью-Йорк, 1951.
  • Гуменна Д. Епізод із життя Европи Критської. Феєрія. — Нью-Йорк, 1957. — 142 с.
  • Гуменна Д. Жадоба. Оповідання. — Нью-Йорк: ОУП «Слово», 1959. — 217 с.
  • Гуменна Д. Мана. Повість. — Нью-Йорк, 1952. — 98 с.
  • Гуменна Д. Минуле пливе в прийдешнє: розповідь про Трипілля. — Нью-Йорк, 1978. — 384 с.
  • Гуменна Д. Небесний змій: Фантастична повість на тлі праісторії. — Нью-Йорк, 1982. — 262 с.
  • Гуменна Д. Хрещатий Яр: Роман-хроніка / Упоряд. О. Кучерук. — К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2001. − 408 с.
  • Гуменна Д. Чотири сонця. Оповідання і новели. — Нью-Йорк: Слово, 1969. — 247 с.

Примітки[ред.ред. код]

Література та джерела[ред.ред. код]

  • В. О. Мельник. Гуменна Докія Кузьмівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Гуменна Докія // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — Т. 2. — С. 459.
  • Літературний шлях Докії Гуменної: До 60-ліття письменниці // Тарнавський Остап. Відоме й позавідоме. — К.: Час, 1999. — С. 330—335.
  • Дар Евдотеї. Іспит памяті. — Балтимор; Торонто, 1990. — T. 2. — С. 278-295.
  • Білоус-Гарасевич М. Авторський вечір Докії Гуменної // Ми не розлучались з тобою, Україно: Вибране. — Детройт, 1998. — С. 311–317.
  • Бурій В. Слово про Докію Гуменну / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2004. — 6 берез. — С. 4.
  • Бурій В. Письменниця з Шевченкового краю / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. — 1999. — 17 квіт. — С. 4.
  • Бурій В. Слово про Докію Гуменну / Валерій Бурій // Шевченків край (Звенигородка). — 1997. — 1 лист. — С. 2.
  • Васьків М. Роман Д.Гуменної «Діти Чумацького Шляху» у контексті вітчизняної і зарубіжної романістики ХІХ-ХХ століть // Український еміграційний роман 1930-50-х років. — Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. — С. 129–145.
  • Дражевська Л. Спогад про Докію Гуменну // Нові дні. — 1996. — № 558. — С. 19-20.
  • Жила В. Відрадне явище // Визвольний шлях. — 1984. — № 9.- С. 1150–1151.
  • Жила В. Збуджують думки, викликають роздуми… // Визвольний шлях. — 1993. — № 1. — С. 115–120.
  • Іщук-Пазуняк Н. Всесвіт вражень від постати, долі й творів Докії Гуменної // Вибрані студії з історії, лінгвістики, літературознавства і філософії. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2010. — С. 247–262.
  • Коломієць О. Проза Докії Гуменної (проблемно-тематичні та жанрово-стильові особливості): Автореф. дис … канд. філол. наук / О. В. Коломієць . — Київ: Б.в., 2007 . — 18 с.
  • Костюк Г. На перехрестях життя та історії: до 70-річчя і 50-річчя літ. діяльності Докії Гуменної // У світі ідей і образів. Вибране. — Мюнхен: Сучасність, 1983. — С. 311–352.
  • Лаврусенко М. І. Український літературний процес 1920-30-х років в оцінці Докії Гуменної (на матеріалі спогадів «Дар Евдотеї») // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. — 2011. — № 3, Ч.1. — С. 134–140. [1]
  • Ляшко С. М. Гуменна Докія. // Енциклопедія Трипільської цивілізації. — К., 2004. — Т. II. — С. 140.
  • Мариненко Ю. Докія Гуменна та її роман «Діти Чумацького Шляху» // Дивослово. — 2000. — № 8. -С. 9-13.
  • Мушинка М. Докія Гуменна та її «діти…» // Слово і час. — 1993. -№ 1. — С. 26-35.
  • Мушинка М. П'ять разів «перехоронена», а все-таки жива // Сучасність. — 1995. — № 4. — С. 139–143.
  • Несіна О. «Родинний альбом» Докії Гуменної // Нові дні. — 1971. — № 261. — С. 13-15.
  • Ніколюк Т. Інтертекстуальність як спосіб «інакомовлення» у повісті Докії Гуменної «Небесний змій» //Слово і Час. — 2005. — № 10. -С. 22-30.
  • Олександрів Б. Ювілей видатної письменниці (До 70-ліття Докії Гуменної) // Жіночий світ. — 1974.- № 5. — С. 5-6.
  • Онишкевич Л. Гуменна Докія //Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред.

Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 192–193.


Література Це незавершена стаття про літератора.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.