Гуго Штайнгауз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Гуґо Штейнгауз)
Перейти до: навігація, пошук
Гуґо Діонисій Штайнгауз
Hugo Steinhaus.jpg
Гуґо Штайнгауз, 1968 рік, Ясло
Народився 4 січня 1887(1887-01-04)
Ясло
Помер 25 лютого 1972(1972-02-25) (85 років)
Вроцлав
Громадянство Поляк
Alma mater Львівський університет, Геттінгенський університет
Галузь наукових інтересів Математика
Заклад Львівський університет, Вроцлавський університет
Науковий ступінь професор
Науковий керівник Давид Гільберт
Відомі учні Стефан Банах
Відомий завдяки: теоремі Банаха — Штайнгауза

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Гуґо Діонисій Штайнгауз (пол. Hugo Dyonizy Steinhaus; 4 січня 1887, Ясло — 25 лютого 1972, Вроцлав) — польський математик, учень Давида Гільберта, співзасновник Львівської математичної школи. Відомий як популяризатор науки й афорист.

Починав вивчення математики у Геттінгенському університеті (Німеччина).

Професор Львівського (1920—1941, науковий керівник Стефана Банаха) та Вроцлавського університетів (1945—1961). Член-кореспондент Польської академії наук (1953).

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Гуґо Штайнгауз народився в сім'ї з єврейським корінням в місті Ясло, що знаходилось на той момент на території Австро-Угорщини. Батько Гуґо, Богуслав Штайнгауз, був місцевим промисловцем, власником цегельного заводу та директором кредитного кооперативу.

Дядько Гуґо, Ігнацій Штайнгауз, був депутатом віденського парламенту.

Математикою Штайнгауз почав цікавитися ще будучи учнем Ясельської гімназії. Хоча він захоплювався літературою, фізикою, філософією, технікою, проте цілком самостійно і рішуче зупинив свій вибір на заняттях математикою.

Навчання та перші публікації[ред.ред. код]

У 1905 році Штайнгауз закінчив гімназію в Ясло, і, незважаючи на те, що сім'я його бажала бачити його інженером, сам Гуґо тягнувся до абстрактної математики. Дуже скоро Штайнгауз став студентом Львівського Університету, де продовжив вивчати математику.

Провчившись рік у Львові, Штайнгауз (за порадою випадкового знайомого - професора Політехнічного інституту в Шарлоттенбурзі) перевівся до Геттінгенського університету.

Штайнгауз вивчав так звану чисту математику, а також різні дисципліни, об'єднані під загальною назвою «прикладна математика», і астрономію. Відвідував лекції, практичні заняття з астрономії і геодезії.

Штайнгауз пройшов в Геттінгені чудову школу і в 1911 році з найвищою похвалою (summa cum laude) захистив докторську дисертацію.

Незадовго перед цим він познайомився в Геттінгені відомим фізиком-експериментатором Альбертом Майкельсоном. Помітивши інтерес Штайнгауза до фізики, Майкельсон запропонував йому зайняти посаду асистента-математика у своїй лабораторії в Чикаго. Однак Штайнгауз і так досить довго пробув за кордоном, тому він волів повернутися на батьківщину і, за його власними словами, протягом деякого часу залишався «приватним ученим».

У 1911 році Штайнгауз почав публікуватись в польських та закордонних журналах, результати своїх досліджень у галузі математичного аналізу, головним чином теорії тригонометричних рядів, в якій незабаром став компетентним і відомим фахівцем.

У 1914 році після початку Першої світової війни, незважаючи на часті переїзди з місця на місце і багаторазові зміни у своєму становищі (за порівняно короткий проміжок часу Штайнгауз встиг побувати солдатом, службовцем, математиком, працівником у промисловості, асистентом та доцентом університету), Штайнгауз продовжував займатися математикою, зустрічався зі своїми колегам і виступив ініціатором ряду спільних робіт.

Робота під час Другої світової війни[ред.ред. код]

У 1917 році Штайнгауз почав працювати в Францисканському університеті м. Львова, пізніше відомому як Університет Яна Казимира (1919-1939). Він вдруге захистив дисертацію на ступінь доктора і доцента, після чого в 1920 році був призначений екстраординарним, а в 1923 році - ординарним професором. В цей період часу, що тривав до початку другої світової війни, зацікавленість Штайнгауза теорією тригонометричних і взагалі ортогональних рядів, послідовно розширювалася на теорію дійсних функцій і на функціональний аналіз. До цього ж періоду належать найвидатніші досягнення Штайнгауза.

Штейнгауз був автором першої польської праці з функціонального аналізу "Additive und stetige Funktionaloperationen" (1919) і співавтором основної теореми про послідовність лінійних операцій, яка увійшла в математику під назвою теорема Банаха-Штайнгауза.

З ініціативи Штайнгауза в 1929 році засновано журнал, присвячений різним проблемам функціонального аналізу, редактором якого Штайнгауз був до 1960 року.

І все ж, уже в той час, коли основна зацікавленість Штайнгауза і його наукова ініціатива були спрямовані на функціональний аналіз і його застосування, стали з'являтися його праці, присвячені проблемам теорії ймовірності.

У вересні 1939 року після того, як за пактом Молотова - Ріббентропа, радянські війська увійшли до Львова, Штайнгауз збирався виїхати на Захід, але через труднощі реалізації цього наміру мусив залишитися. Університет Яна Казимира був реорганізований і втратив статус польського, ставши українським. Але Штайнгауз зберіг своє місце і продовжував викладати до захоплення міста гітлерівськими військами 29 червня 1941. На відміну від свого колеги і учня Стефана Банаха, всіляко уникав співпраці з радянським керівництвом університету, а також різко негативно ставився до «українізації» останнього. Вважав українців зрадниками і колаборантами та принципово не розмовляв українською мовою, вважаючи її «відсталим діалектом»[1].

Штайнгауз і його сім'я, через своє єврейське походження, кілька місяців переховувалися в квартирі друзів, а потім, у кінці листопада 1941 року, втекли з міста і під чужими іменами жили спочатку на території західної України, а потім Польщі.

Після другої світової війни Штайнгауз працював в університеті Вроцлава. Тут він став одним з творців нового напряму в математиці.

Зацікавленість теорією ймовірності, яка проявилася ще в довоєнні роки, тепер набула нового характеру. Розуміючи потреби часу, Штайнгауз спрямував основні зусилля на розвиток методів практичного застосування математики. Йому вдалося надихнути цією ідеєю ряд математиків і організувати у Вроцлаві центр прикладної математики.

Праці у роки Другої Світової війни[ред.ред. код]

Поряд з різнобічними чисто науковими інтересами в житті Штайнгауза велике місце займали і педагогічні захоплення. Блискучий викладач і популяризатор науки, Штайнгауз зіграв видатну роль у становленні польського математичного університетського викладання. Статті та книги, звернені до учнів середніх шкіл, були для нього також не рідкістю. У 1938 році, напередодні війни, з'явився унікальний «Математичний калейдоскоп» Гуґо Штайнгауза - книга з картинками, яку сам автор характеризує як своєрідний «математичний зоопарк», знайомство з яким безперечно дасть читачеві задоволення, а декого серйозно заохотить до математики.

Перший її англійський переклад був виданий у США в рік виходу польського оригіналу книги. Після війни з'явилося вельми багато видане російське видання, а слідом за тим - англійське видання в Англії; угорське видання; чеське та інші видання.

Таким же успіхом користується і книга «Сто завдань», що вийшла у світ у польському оригіналі в 1958 році і вже наступного року перекладена іншими мовами.

У своїх виступах Штайнгауз неодноразово порушував проблему місця математики серед інших наук. Ось, наприклад, уривок з його блискучого виступу «Математика вчора і сьогодні» на урочистостях з нагоди початку 1958-1959 навчального року.

« Сучасні обчислювальні машини служать одним із прикладів того, про який істотний вплив на розвиток математики, точніше, на напрям, в якому розвиваються математичні ідеї, надає техніка. Правда, цей приклад має єдиний недолік, який нагадує нам про те, що в біології є правилом: допомога, що надається математику обчислювальними машинами, - це допомога ззовні, допомога з боку апаратури. Математика ж розвивається за своїми власними, автономними законами ... прогрес математики відбувається зовсім інакше, ніж прогрес природничих і гуманітарних наук. Математика розвивається по висхідній лінії, минаючи всі затори, її розвиток схожий з розвитком живого організму. До того ж у математиці незрівнянно виразніше, ніж в інших дисциплінах відчувається, наскільки розтягнуто в часі хід усього людства. Серед наших сучасників є люди, чиї пізнання в математиці відносяться до епохи більш давньої, чим єгипетські піраміди, і вони становлять значну більшість. Математичні пізнання незначної частини людей дійшли до епохи середньовіччя, а рівня математики XVIII століття не досягає і одна особа на тисячу ... Але відстань між тими, хто йде в авангарді, і неозорою масою подорожан все зростає, процесія розтягується і ті, що йдуть попереду, віддаляються все більше і більше. Вони ховаються з уваги, їх мало хто знає, про них розповідають найдивовижніші історії. Знаходяться й такі, хто просто не вірить в їх існування.  »

Гуґо Штайнгауз помер у Вроцлаві 25 лютого 1972.

Внесок до науки та нагороди[ред.ред. код]

Заслуги Штайнгауза в справі розвитку математики та її популяризації знайшли відображення у низці державних нагород та присвоєння йому наукових відзнак. Штейнгауз був лауреатом Державної премії Польської Народної Республіки першого ступеня, Премії імені Банаха та Премії імені Мазуркевича Польського математичного товариства. За популяризацію математики йому присвоєна також премія журналу «Проблеми». Штайнгауз був дійсним членом Польської академії наук і почесним членом Польського математичного товариства. Університети у Варшаві та Познані, а також Медична академія у Вроцлаві присвоїли йому звання почесного доктора. Запропонував позначення Штайнгауза — Мозера, сформулював теорему Банаха — Штайнгауза у функціональному аналізі.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Штейнгауз Г. Задачи и размышления. — М. : Мир, 1974. — 400 с.
  • Штейнгауз Г. Математика — посредник между духом и материей = Między duchem a materią pośredniczy matematyka. — М. : Бином, 2005. — 351 с.
  • Штейнгауз Г. Математический калейдоскоп // Библиотечка "Квант" = Kalejdoskop matematyczny. — М. : Наука, 1981. — 160 с.
  • Штейнгауз Г. Сто задач = Sto zadań. — М. : Наука, 1982. — 168 с.
  • Kaczmarz S., Steinhaus H. Theorie der Orthogonalreihen. — Warszawa-Lwów, 1936.
  • Steinhaus H. Selected Papers. — Warszawa : PWN, 1985.
  • Steinhaus H. Słownik racjonalny. — Wrocław : Ossolineum, 1980.
  • Steinhaus H. Wspomnienia i zapiski. — Wrocław : Centrum im. H. Steinhausa, 2002.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Гнатюк О. Відвага і страх. — К.: Дух і літера, 2015. — 496 с.


Ейлер Це незавершена стаття про математика.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.