Давид XI

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давид XI
груз. დავით XI
Erekle I of Kakheti.jpg
Прапор
Цар Картлі
1569 — 1578
Попередник: Симон I
Спадкоємець: Симон I
 
Народження: 16 століття
Смерть: 1579(1579)
Стамбул
Національність: грузини
Громадянство: Safavid Empire[d]
Віросповідання: Грузинська православна церква і іслам
Династія: Багратіоні
Батько: Луарсаб I
Мати: Тамар Імеретінська
Діти: Баграт (Баграт-хан), Ростом (Ростом-хан)

Медіафайли у Вікісховищі?

Давид ХI (Дауд-хан) (?1579) — цар Картлі (1569-1578), син картлійського царя Луарсаба I й Тамар, дочки царя Імереті Баграта III. Представник династії Багратіоні.

Життєпис[ред. | ред. код]

За часів правління свого старшого брата Симона, у 1562 царевич Давид утік до Ірану, де прийняв іслам під іменем Дауд-хана. Іранський шах Тахмасп I прийняв Давида з великими почестями та щедро нагородив.

У 1567 шах Тахмасп I проголосив Дауд-хана царем Картлі та відрядив його на батьківщину зі значним іранським військом. Дауд-хан у супроводі гянджійського хана вступив до Тбілісі та зайняв картлійський царський престол.

Цар Симон Великий розпочав війну проти свого молодшого брата Давида (Дауд-хана). Симон зібрав військо та розташувався в Дігорі. Дауд-хан з іранським військом та загонами відданих грузинів виступив проти Симона. Дауд-хан зазнав поразки у битві й відійшов до Тбілісі. Симон зі своїм військом узяв столицю в облогу. Давид звернувся по допомогу до Усеїн-бека, вождя племені Карамлу, васала Ірану, який із військом прибув до Картлі. Усеїн-бек вступив до Тбілісі, а цар Симон відступив до Табахмели.

Дауд-хан повторно вийшов зі столиці у похід проти свого старшого брата Симона. У 1568 в битві під Самадло Симон розбив війська Дауд-хана. Дауд-хан утік до Тбілісі. Симон запропонував знатним картлійцям, які служили Дауд-хану, перейти на його бік, але вони відмовились.

Дауд-хан звернувся по допомогу до іранського шаха Тахмаспа. Шах написав беклярбекам Шемахи та Гянджі, надіславши їм дари та наказавши призвати шамхала з лезгинами й черкесами. Шемаханський та гянджійський беклярбеки разом із лезгинами та черкесами розташувались у Хунамі. Симон зайняв позиції в Ацуфу. У 1569 в битві при Парцхісі картлійське військо зазнало поразки від іранської армії. Царя Симона було взято в полон. Іранці посадили Дауд-хана на царський престол у Тбілісі та повернулись додому, взявши полоненого царя з собою.

Шах Тахмасп запропонував Симону відмовитись від християнства та перейти в іслам. Однак той відмовився та був засланий до Аламута. Дауд-хан підкорив своїй владі Картлі, проте деякі мтавари відмовились визнавати його царем.

У 1578 на початку ірано-османської війни царя Симона було звільнено з в'язниці й він повернувся до Картлі. Того ж року до Грузії вторглась величезна османська армія під командуванням візира Мустафи Лала-паші. Турки пройшли Самцхе й підступились до Тбілісі. Дауд-хан підпалив столицю та сховався в гірських укріпленнях.

Лала-паша призначив правителем Картлі царевича Вахтанга Мухранбатоні. Останній разом із двома вельможами прибув до турецького табору, де його прийняв Лала-паша, після чого відпустив до його володінь. Однак жителі Сомхіті завдали значних збитків туркам та вбили багатьох із них. Іранський шах Мухаммад Худабенде (1578-1587) звільнив царя Симона та відправив його на батьківщину з іранським військовим загоном. Дауд-хан, який втратив підтримку іранського двору, став до перемовин із турецьким головнокомандувачем Лала-пашею та поступився туркам деякими фортецями Картл]. Сам же Давид вирушив до двору турецького султана до Стамбула, де невдовзі й помер.

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений з дочкою шамхала тарковського.

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

В. Гурулі, М. Вачнадзе, М. Бахтадзе. Історія Грузії (з найдавніших часів до наших днів).