Дев'ятаєв Михайло Петрович

Михайло Дев'ятаєв
мокш. Михайила Девятаев
Народження	8 липня 1917(1917-07-08) селище Торбеєво, Пензенська губернія, Російська імперія
Смерть	24 листопада 2002(2002-11-24) (85 років) Казань, Татарстан, Росія
Поховання	Арський цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	РСЧА
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Винищувальна авіація
Освіта	Оренбурзьке вище військове авіаційне училище пілотівd
Роки служби	1938—1945
Звання	Старший лейтенант авіації
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди
Дев'ятаєв Михайло Петрович у Вікісховищі

Михайло Петрович Дев'ятаєв (8 липня 1917 — 24 листопада 2002) — льотчик-винищувач періоду німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (15 серпня 1957). 8 лютого 1945 року у складі групи з 10 військовополонених скоїв втечу з німецького концтабору на острові Узедом на викраденому німецькому бомбардувальнику Heinkel He 111 H-22.

Біографія

Народився в селищі Торбеєво (на той час Пензенська губернія) у багатодітній селянській родині у якій був 13-ю дитиною. За національністю мокшанин. У 1933 році закінчив 7 класів, в 1938 році — Казанський річковий технікум, аероклуб. Працював помічником капітана баркаса на Волзі.

У 1938 році Свердловським РВК міста Казань призваний в Червону Армію. Закінчив в 1940 році Чкаловську військово-авіаційну школу льотчиків.

У діючій армії з 22 червня 1941 року. Бойовий рахунок відкрив 24 червня, збивши під Мінськом пікіруючий бомбардувальник Junkers Ju 87.

10 вересня 1941 збив Ju-88 в районі північніше Ромен (на Як-1 у складі 237 ВАП). 23 вересня 1941 при поверненні з завдання Дев'ятаєв був атакований німецькими винищувачами. Одного він збив, проте й сам отримав поранення в ліву ногу. Після госпіталю лікарська комісія визначила його в тихохідну авіацію. Він служив в нічному бомбардувальному полку, потім у санітарній авіації. Пізніше, командир ланки 104-го гвардійського винищувального авіаційного полку (9-та гвардійська винищувальна авіаційна дивізія, 2-га повітряна армія, 1-й Український фронт) гвардії старший лейтенант Дев'ятаєв у повітряних боях збив 9 ворожих літаків.

Увечері 13 липня 1944 року вилетів у складі групи винищувачів P-39 під командуванням майора В. Боброва на відбиття нальоту ворожої авіації. У повітряному бою в районі Львова літак Дев'ятаєва був підбитий і загорівся; при стрибку Дев'ятаєв вдарився об стабілізатор літака і потрапив у полон. Після допиту був відправлений в розвідвідділ абверу, звідти — в Лодзинський табір військовополонених, звідки разом з групою військовополонених-льотчиків 13 серпня 1944 здійснив першу спробу втечі. Втікачі були спіймані, оголошені смертниками і відправлені в табір смерті Заксенгаузен. Надалі Дев'ятаєв був відправлений на острів Узедом, де в ракетному центрі Пенемюнде йшли розробки нової зброї Третього рейху — крилатих ракет «Фау-1» і балістичних ракет «Фау-2».

8 лютого 1945 року група радянських військовополонених із 10 осіб захопила німецький бомбардувальник Heinkel He 111 H-22 та здійснила на ньому втечу з концтабору. Пілотував літак Дев'ятаєв. Вислані навздогін винищувачі не змогли виявити викрадений літак. В районі лінії фронту літак був обстріляний радянськими зенітками.

Доля 10-х військовополонених, які втекли з німецького полону

Всі втікачі були поміщені в фільтраційний табір. Згодом сімох з них направили в одну з рот 777-го стрілецького полку (за іншими даними — в 7-му стрілецьку роту 3-го стрілецького батальйону 447-го стрілецького Пінського полку 397-ї стрілецької дивізії 61-ї армії. Із сімох шестеро загинули і один був поранений. Трьох офіцерів перевіряли органи «СМЕРШ» і під час війни, і після неї.

У вересні 1945 року Дев'ятаєва знайшов С. П. Корольов, призначений керувати радянською програмою з освоєння німецької ракетної техніки. Перевірку, яку довелося пройти, Дев'ятаєв згодом характеризував як «тривалу і принизливу», були відомості, що він п'ятнадцять років відсидів у в'язниці.

За допомогу у створенні першої радянської ракети Р-1 — копії Фау-2 — Корольов у 1957 році зміг представити Дев'ятаєва до звання Героя Радянського Союзу і 15 серпня 1957 року це звання йому було присвоєне. Тоді ж здобув нагороду ще один учасник втечі — Михайло Ємець.

Посилання

• Девятаєв М. П., Хорунжий А. М. Втеча з острова Узедом: док. повість. — К.: Веселка, 1985. — 240 с.
• Побег из ада. — Казань: Татар. кн. изд-во, 1988.
• Стуриков Н. А. «Сотый шанс». — Чебоксары: Чуваш. кн. изд-во, 1978.
• Девятаев М. П. Побег из ада. — Казань: Татар. кн. изд-во, 2000. — 192 с.
• Побег из ада или Подвиг мордвина из Торбеева (рос.)