Джамі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джамі
Jami poet.jpg
Народився 18 серпня 1414
Q1262222?, Афганістан
Помер 19 листопада 1492 (78 років)
Герат, Тимуриди
Громадянство
(підданство)
Тимуриди
Діяльність поет, письменник, теоретик музики
Сфера роботи філософія
Мова творів Таджицька, арабська[1], перська[1]
Конфесія іслам

Джамі (перс. جامی‎, тадж. Ҷомӣ або Нуріддін Абдуррахман ібн Ахмад, 18 серпня 1414, Джам, поблизу Нішапура, Хорасан — 19 листопада 1492, Герат) — таджицько-перський письменник, філософ, музикознавець. Джамі вважається завершителем класичного періоду поезії перською мовою. Низку поезій Джамі українською перекладав Василь Мисик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Нураддін Абдаррахман ібн Ахмад ібн Мохаммад, відомий як Джамі, народився в родині впливової духовної особи. Його батьківщиною вважають містечко Джам, неподалік від Нішапуру (Іран). Абдаррахман здобув освіту в Гераті та Самарканді. Надалі відмовився від придворної кар'єри і приєднався до суфійського ордену «Накшбанді». В 1456 році очолив Гератський орден. Був вчителем візира Алішера Навої.

Творчість[ред. | ред. код]

Характерна риса творчості Джамі — багатожанровість. Він користувався всіма традиційними поетичними формами — месневі, касида, газель, рубаї, кита. Він писав прозові суфійські трактати, світські твори: трактати про римування і метрику, посібники зі складання шарад му'амма — мистецтво, яке було досить поширене протягом XV століття.

Розквіт його творчості, що припадає на час після 1474 року, відкривається релігійно-філософськими касидами «Море таємниць» (1475) і «Сяйво духу», в яких Джамі засуджує раціоналізм Ібн Сіни, та збіркою біографій суфійських святих «Подих дружби з обителі святості» (14761478). У 14801487 роках Джамі завершує цикл поем (дастанів) «Сім корон» («Сузір'я Великої Ведмедиці»).

«Сім корон»:

  • Саламан і Абсаль.
  • Юсуф і Зулейха.
  • Лейла і Меджнун.
  • Дар благородним. (14811482)
  • Чотки праведників. (14821483)
  • Золотий ланцюг. (14851486)
  • Книга мудрості Іскандара. (14861487)

В останні роки життя він пише поему «Багарестан» («Весняний сад»), який переклав українською львівський сходознавець Роман Гамада, а також три ліричні дивани і «Трактат про музику». Вважається, що творчість Абдаррахмана Джамі закінчила етап класичної поезії мовою фарсі.

Приклади поезії[ред. | ред. код]

Шах і поет
Забувся б гордий шах Махмуд,
Якби не знали всі,
Що не зумів він оцінить: Співця Фірдоусі.


Рубаї
По вінця чашу я напоєм наповняю,
Та не від радості сьогодні я гуляю:
Очима темними ти затемнила день мій — : І я свій темний день до ночі нахиляю.
Переклад Василя Мисика[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Мисик В. О., Перлини поезії Сходу. — Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2008. — с. 356–358.

Література[ред. | ред. код]

  • E.G. Browne. Literary History of Persia. (Four volumes, 2,256 pages, and twenty-five years in the writing). 1998. ISBN 978-0-7007-0406-4
  • Jan Rypka, History of Iranian Literature. Reidel Publishing Company. 1968 pp. 286-88. Ṣafā, Tāriḵ-e adabiyāt, IV, pp. 347-68. OCLC 460598 ISBN 978-90-277-0143-5
  • Ḥāfiż Mahmūd Shīrānī. «Dībācha-ye awwal [First Preface].» In Ḥifż ul-Lisān [a.k.a. Ḳhāliq Bārī], edited by Ḥāfiż Mahmūd Shīrānī. Delhi: Anjumman-e Taraqqi-e Urdū, 1944.
  • Aftandil Erkinov. «Manuscripts of the works by classical Persian authors (Hāfiz, Jāmī, Bīdil): Quantitative Analysis of 17th-19th c. Central Asian Copies». Iran: Questions et connaissances. Actes du IVe Congrès Européen des études iraniennes organisé par la Societas Iranologica Europaea, Paris, 6-10 Septembre 1999. vol. II: Périodes médiévale et moderne. [Cahiers de Studia Iranica. 26], M.Szuppe (ed.). Association pour l'avancement des études iraniennes-Peeters Press. Paris-Leiden, 2002, pp. 213-228.
  • Jami. Flashes of Light: A Treatise on Sufism. Golden Elixir Press, 2010. ISBN 978-0-9843082-2-4 (ebook)
  • F. Richard, "Un cas de ‘succès littéraire:’ la diffusion des šuvres poétiques de Djâmî de Hérât à travers tout le Proche-Orient, " in Idem, Le livre persan, Paris, 2003, pp. 61-77.

Посилання[ред. | ред. код]