Джованні Больдіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джованні Больдіні
Giovanni Boldini,
Giovanni Boldini01.jpg
Автопортрет, 1892 року
Ім'я при народженні Giovanni Boldini
Дата народження 31 грудня 1842(1842-12-31)
Місце народження Феррара
Дата смерті 12 січня 1931(1931-01-12) (88 років)
Місце смерті Париж
Національність італієць
Громадянство Італія Італія, Франція Франція
Жанр живопис
Навчання Флоренція
Напрямок Декаданс
Роки творчості 1863–1930
Вплив Сарджентн, Реалізм Мак'яйолі
Твори портрети

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Джованні Больдіні (італ. Giovanni Boldini, 31 грудня 1842, Феррара — 12 січня 1931, Париж) — італійський художник доби декадансу. Малював пейзажі, побутові картини, портрети. Один з найкращий серед відомих портретистів на зламі 19-20 століть.

Біографія, ранні роки і художня освіта[ред.ред. код]

Народився в місті Феррара. Походить з родини маловідомого провінційного художника. Був восьмою дитиною в родині, де було тринадцять дітей. Перші художні навички отримав в майстерні батька. З 1858 року почав відвідувати курси живопису у художника Єроніма Доменікіні (1813–1891). Доменікіні брав також замови на декоративні стінописи і разом із власним батьком був автором декорації місцевого театра.

Серед перших творів молодого початківця — «Подвір'я родинного будинку», «Автопортрет у шістнадцять років», «Портрет брата Франческо», «Марі Анджеліна», «Вітторе Карлетті».

Флорентійський період[ред.ред. код]

У 1862 році перебрався у Флоренцію заради отримання художньої освіти (керівник — Стівен Уззі, 1822–1901). Вивчав в столиці Тоскани тогочасний реалістичний живопис групи Мак'яйолі. Їх впливи відчутні в пейзажах Болдіні, адже пейзажний жанр переживав справжній, великий розквіт в 19 столітті. Набула поширення і швидка, ескізна манера живопису, що так протистояла заглаженій і помертвілій манері академізма. Больдіні узяв від академізма високі технічні навички, віртуозне виконання і цікавість до салонного мистецтва, одним зі стовпів якого він і стане сам. Мав великий фінансовий успіх, був визнаним буржуазним суспільством як «свій» художник.

Портретист[ред.ред. код]

Худ. Болдіні. Портрет Джона Сарджента, бл. 1890 р. прив. збірка

Болдіні не став ані пейзажистом, ані прихильником побутового жанру, з якого починав. А після праці в Лондоні, де отримав гучний успіх як буржуазний портретист, перейшов до створення замовних портретів.

З 1872 року Болдіні перебрався в Париж. Відкрив власну майстерню на авеню Frochol, а згодом перебрався в нову на площі Пігаль. На нього звернув увагу відомий маршан Адольф Гупіль, котрому він постачав власні картини побутового жанру. Джованні Болдіні стає модним і фінансово успішним художником, як і модні в Парижі митці — Маріано Фортуні, Ернест Мейсоньє, Джузеппе де Ніттіс, Джузеппе Паліцці.

Серед його паризьких знайомих і приятелів — син банкіра, аристократ і художник-імпресіоніст Едгар Дега, Едуар Мане, Альфред Сіслей. Але французький імпресіонізм не позначився на художній манері Джованні Болдіні, який в творах ближче до стилістики Джона Сарджента чи Поля Елльо.

Про італійця, що мав успіх в Парижі, не забули і в Римі. Саме йому доручили бути патроном італійського сектора на Всесвітній виставці в Парижі у 1889 року.

Серед нагород художника — Орден Почесного легіону.

Ранішні і побутові твори Больдіні[ред.ред. код]

Погрудні портрети[ред.ред. код]

Відомі постаті, портретовані Больдіні[ред.ред. код]

Салонне мистецтво і злами декадансу[ред.ред. код]

Графіка Джованні Больдіні[ред.ред. код]

Джованні Больдіні. " Французький художник Поль Елльо у повний зріст ", літографія

Вибрані твори[ред.ред. код]

«Еміліана Конха де Осса», 1901 рік
  • Портрет Дієго Мартеллі, 1865, Галерея сучасного мистецтва в палаццо Пітті, Флоренція
  • п-т Джузеппе Аббаті, 1865, прив. збірка, Палермо
  • п-т Вінченцо Кабьянка, Музей Фатторі
  • Гондоли Венеції, прив. збірка
  • п-т Мері Донеган, 1869, Віареджо
  • п-т Мадам Ріган з песиком, 1885, приватна збірка
  • п-т Емілії Конха де Осса, 1888, прив. збірка
  • пані в чорному перед портретом Емілії Конха де Осса, 1888, музей Джованні Болдіні, Феррара
  • Джоакін Арайо Руано, художник, 1889
  • (п-т) Джон Левіс Браун з дружиною та дочкою, 1890, Музей Галуста Гюльбекяна, Ліссабон
  • (п-т) Анрі де Тулуз — Лотрек, художник, фонд Нортона Саймона, Пассадена, Каліфорнія
  • (п-т) Джон С. Сарджент, художник, 1890, прив. збірка
  • (п-т) Джовінетта Ерразурі, 1892, прив. збірка
  • Емануель Муціо, диригент, 1892, Мілан
  • Робер де Монтескьє, 1897, музей д'Орсе, Париж
  • Леді Колін Кемпбел, 1897, Національна портретна галерея, Лондон
  • Мадам Жорж Гюго з сином, 1898, прив. збірка
  • (п-т) Едіт Вандербілт, 1900,
  • Ліна Кавальєрі, оперна співачка, 1901, прив. збірка
  • Петер Харрісон, 1902, Вашингтон
  • п-т Нані Щредер, 1903

Джерела[ред.ред. код]

  • Camesasca E. L'opera completa di Boldini. Milano: Rizzoli, 1970
  • Dini P. Giovanni Boldini, 1842–1931: catalogo ragionato. Torino: U. Allemandi, 2002
  • Dini Fr. Boldini, Helleu, Sem: protagonisti e miti della Belle Epoque. Milano: Skira, 2006

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джованні Больдіні