Струве Отто Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Струве Отто Васильович
Otto Wilhelm von Struve
Struve O.jpg
Народився 25 квітня (7 травня) 1819[1]
Тарту, Юріївський повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія[2]
Помер 1 (14) квітня 1905[1] (85 років)
Карлсруе, Баден-Вюртемберг[2]
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність астроном
Відомий астрономія
Alma mater Тартуський університет
Заклад Пулковська обсерваторія
Батько Струве Василь Якович[3]
Брати, сестри  • Berngard Struve[d]
Діти Струве Герман Оттович[4]
Струве Людвіг Оттович
Нагороди
Орден за заслуги в галузі мистецтв і науки Золота медаль Королівського астрономічного товариства
Кавалер Великого хреста ордена Франца Йосифа

Отто Васильович Струве (нім. Otto Willhelm von Struve, 7 травня 1819(18190507) — 14 квітня 1905) — російський астроном, академік Петербурзької АН (1861—1889). Син Василя Яковича Струве.

Біографія[ред.ред. код]

У 1839 закінчив Дерптський університет. У 1836—1838 — понадштатний помічник директора Дерптської обсерваторії. З 1839 — помічник директора, в 1862—1889 — директор Пулковської обсерваторії. Після відходу у відставку виїхав в 1895 до Німеччини. До періоду перебування Струве на посаді директора Пулковської обсерваторії відноситься спорудження в 1885 30-дюймового рефрактора, одного з найбільших у світі.

Основні наукові роботи пов'язані зі спостереженнями на 15-дюймовому рефракторі Пулковської обсерваторії. Відкрив понад 500 подвійних зірок, виміряв паралакс кількох зірок, вів спостереження планет і їхніх супутників, комет і туманностей. Представляють цінність його вимірювання положень зірок у газопилової туманності в сузір'ї Оріона, при цьому він встановив змінність деяких з цих зірок. Незалежно від інших вчених і майже одночасно з ними відкрив темне внутрішнє кільце Сатурна, один із супутників Урана. Для визначення систематичних помилок спостережень за допомогою нитяного мікрометра зробив вимірювання штучних подвійних зірок. У 1841 визначив значення сталої прецесії, загальноприйняте протягом 55 років. Аналізуючи результати спостережень повного сонячного затемнення 1851, зробив правильний висновок про те, що протуберанці належать Сонцю.

Склав два ювілейних видання у зв'язку з 25- і 50-річчям Пулковської обсерваторії, які містили історичний огляд її робіт і опис нових інструментів.

У першому шлюбі з Емілією Дірссен (Emilie Dyrssen, 1823—1868) Отто Васильович Струве мав чотирьох синів і двох дочок, а у другому шлюбі з Еммою Янковською (Emma Jankowsky, 1839—1902) доньку Єву (1873—1954). Два його сина, Людвіг Оттович і Герман Оттович і онук Отто Людвігович Струве також стали астрономами, продовживши сімейну династію Струве.

Почесний член багатьох академій наук і наукових товариств, нагороджувався медалями та преміями за наукові роботи.

У 1913 відкрита Григорієм Неуйміним мала планета номер 768 була названа Струвеаною на честь астрономів Василя Яковича, Отто Васильовича і Германа Оттовича Струве.

Нагороди[ред.ред. код]

Найважливіші роботи[ред.ред. код]

  • «Bestimmung der Constante der Präcession mit Berichtsichtigung der eigenen Bewegung des Sonnensystems» (1841);
  • «Sur les dimensions des anneaux de Saturne» (1852);
  • "Observations de la grande nébuleuse d'Orion faites à Kasan et à Poulkova par M. Liapounow et O. Struve "(1862).

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]