Довідка:Польсько-українська практична транскрипція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Польсько-українська практична транскрипціядовідка для перекладу українською мовою польських власних імен, географічних назв, реалій без перекладу тощо. Що відбувається згідно з уніфікованими правилами практичної транскрипції.

Закінчення пол. -owa, пол. ówna, що вказують на носіїв відповідних прізвищ дружин і дочок, передаються українською мовою без цих закінчень, наприклад: з пол. Orzeszkowaукр. Ожешко.

У польській мові є імена та назви, що передаються українською мовою традиційно, з відступом від правил (наприклад, з пол. Krakówукр. Краків, а не «Кракув»). Написання цих імен і назв необхідно встановлювати відповідно довідників.

Загальні правила траслітерації мають виключення, подані для зручності окремо у наступному розділі.

Літера/буквосполучення Позиція в слові Передача
a а[1]
після l я[1]
ą он[2]
перед b, p ом[2]
після l ьон[1]
після l і перед b, p ьом[1]
b б[1]
c ц[1]
сh х[1]
cz ч[1]
ć ць[1]
d д[1]
dz дз[1]
дзь[1]
дж[1]
e е[2]
ę ен[2]
перед b, p ем[2]
f ф[1]
g ґ[1]
h г[1]
i в кінці слова/перед приголосними і[1]
в кінці слова/перед приголосними та після ш, ч, ж, щ, ц и[2]
ia я[1]
після b, p, w ’я[1]
ьон[1]
після b, p, w йон[1]
перед b, p йом[1]
ie е[2]
на початку слова/після голосних єн[1]
після b, p, m ’єн[1]
після решти приголосних ен[1]
на початку слова/після голосних та перед b, p єм[1]
після b, p, m та перед b, p ’єм[1]
після решти приголосних та перед b, p ем[1]
io на початку слова/після голосних/після б, п, в, м, ф йо[2]
для решти випадків ьо[2]
ю[1]
після b, p, w ’ю[1]
iu ю[1]
j в кінці слова/перед приголосними й[1]
ja на початку слова/після голосних я[1]
після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н: ья[1][2]
після решти приголосних ’я[1][2]
на початку слова/після голосних йон[1]
на початку слова/після голосних та перед b, p йом[1]
після приголосних ьон[1]
після приголосних та перед b, p ьом[1]
je на початку слова/після голосних є[1]
після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н: ьє[1][2]
після решти приголосних ’є[1][2]
на початку слова/після голосних єн[1]
на початку слова/після голосних і перед b, p єм[1]
після приголосних ’єн[1]
після приголосних та перед b, p ’єм[1]
jo на початку слова/після голосних йо[1]
після приголосних ьо[1]
на початку слова/після голосних ю[1]
після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н: ью[1][2]
після решти приголосних ’ю[1][2]
ju на початку слова/після голосних ю[1]
після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н: ью[1][2]
після решти приголосних ’ю[1][2]
k к[1]
l перед голосними л[1]
в кінці слова/перед приголосними ль[1]
ł л[1]
m м[1]
n н[1]
ń нь[1]
o о[1]
після l ьо[1]
ó у[1]
після l ю[1]
p п[1]
r р[1]
rz ж[1]
перед/після ch, k, p, t ш[1]
s с[1]
sz ш[1]
szcz щ[1]
ś сь[3]
t т[1]
u у[1]
після l ю[1]
w в[1]
y и[1]
z з[1]
ź зь[3]
ż ж[1]

Окремі правила[ред. | ред. код]

  1. У географічних назвах, що мають у польській мові форму, спільну з відповідною українською, польське ia передається через і: Біла Підляська, Білосток тощо.[2]
  2. Польське i передається як и в суфіксах -ик, -ицьк-, -ич (-евич, -ович) (§104, п. 5, б), географічних назвах із суфіксом -иця (§109, п. 9, б), у географічних назвах із кінцевими -ида, -ика (§90, п. 5, в, 2) та у географічних назвах із звукосполученням ри перед приголосним (крім j)(§90, п. 5, в, 4)[2]
  3. Прикметникові закінчення, що входять до складу слов'янських географічних назв, передаються відповідними українськими: Стальова Воля.[2]
  4. Твердий кінцевий приголосний основи ц пом'якшується в усіх слов'янських географічних назвах, зокрема в суфіксах -ець, -аць, -иц(я): Дембиця, Ломниця.[2]
  5. Суфікси географічних назв -ski, -ska, -skie, -skie передаються відповідно українськими суфіксами -ський, -ська, -ське, -ські; -сki, -сkа, -сkіе, -сkіе передаються відповідно як -цький, -цька, -цьке, -цькі, а -dzki, -dzkа, -dzkіе, -dzkіе - як -дзький, -дзька, -дзьке, -дзькі[2]
  6. При творенні прикметника за допомогою суфікса -sk- від географічної назви, що закінчується на приголосний g, ż, або z, суфікс –ськ- змінюється на –зьк-: Tarnobrzeski (від Tarnobrzeg) – Тарнобжезький (§ 113, п. 2, а)[2]
  7. М'якість польських приголосних n´, s´, с´ (dz´) у прізвищах перед суфіксами -ський, -цький і м'якими приголосними не позначається м'яким знаком, хоч в українській вимові в цих позиціях н, с, ц (дз) пом'якшуються: Виспянський, Яблонський; Свядек, Цвік (§ 104, п. 9) [2]
  8. Польські назви, які складаються з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й дальшого прикметника, передаються українською мовою через дефіс, при цьому кожне слово складеної назви пишеться з великої букви: Кадлуб-Туравський, Новогруд-Бобжанський. (§114, п. 3, а) [2] Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника пишуться окремо Стальова Воля, Зелена Гура, Біла Підляська (§114, п. 1, а) [2]

Традиційні назви[1][ред. | ред. код]

Польська назва Українська назва
Augustów Августів
Białystok Білосток
Białowieża Біловежа
Chełm Холм
Elbląg Ельблонґ
Hrubieszów Грубешів
Kraków Краків
Lubelskie województwo Люблінське воєводство
Łódź Лодзь
Łódzkie województwo Лодзинське воєводство
Poznańskie województwo Познанське воєводство
Rzeszów Ряшів
Sandomierz Сандомир

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба бб бв бг бд бе бж би бк бл бм бн бп бр бс бт бу бф бх бц бш бщ бю бя ва вб вв вг вд ве вж ви Інструкція з передачі українською мовою географічних назв і термінів Польщі. Міністерство екології та природних ресурсів України. 2001. Процитовано 30 квітня 2013. 
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб Український правопис. НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови. 2012. 
  3. а б За свідченнями очевидців справжньої польської вимови.

Див. також[ред. | ред. код]