Львів (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Львів
Львівська залізниця
Львівська диреція
сторінка-дублікат, залізнична станція
Lviv railway station2.png
Головний залізничний вокзал Львова
Розташування
Розташування Україна Україна
Адреса Львів, Двірцева площа, 1
Координати 49°50′23″ пн. ш. 23°59′38″ сх. д. / 49.83983900002777290° пн. ш. 23.994059900028° сх. д. / 49.83983900002777290; 23.994059900028Координати: 49°50′23″ пн. ш. 23°59′38″ сх. д. / 49.83983900002777290° пн. ш. 23.994059900028° сх. д. / 49.83983900002777290; 23.994059900028
Структура
Лінія(ї) Львів — Перемишль,
Львів — Красне,
Львів — Ходорів
Львів — Стрий
Львів — Самбір
Львів — Червоноград
Львів — Рава-Руська
Платформ 5 (Головний вокзал),
3 (Приміський вокзал)
Тип платформ бічні та острівні
Колій 80 (основних):
пасажирський парк — 8
парк № 1 «Гора» — 5
парк № 1 — 9
сортувальний парк — 21
парк № 2 —6
парк № 4 — 5
парк № 5 — 10
парк № 6 — 10
приміський парк — 6
Час роботи цілодобово
Послуги
Транспортні Залізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро Оформлення багажу Камера схову Таксофон
Супутні Продаж квитків у міжнародному сполученні.
Прийом та видача вантажобагажу підприємств, установ та організацій.
Здійснення митних операція із вантажем та вантажобагажем у міжнародному сполученні.
Міський транспорт:
трамвай № 1, 4, 6, 9
автобус № 1Н, 2Н, 3Н, 4Н, 5Н, 6Н, 7Н;
10, 16, 29, 31, 32, 125
Історія
Відкрито 4 листопада 1861 (160 років)
Перебудовано 1866, 1904, 1923, 19461951, 1996, 2001
Електрифіковано 1962, 1966
Колишні назви Lemberg, Lwòw
Будівля
Архітектор Л. Вержбицький
Стиль Неокласицизм
Поверхів 2
Інша інформація
Власник Львівська залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 370006
Код Експрес-3 2218000
Мапа
Львів на Вікісховищі

Львів — головна позакласна залізнична станція Львівської залізниці. Розташована у місті Львів.

Історія[ред. | ред. код]

4 листопада 1861 року на залізничний міський вокзал Львова прибув перший пасажирський поїзд «Ярослав». Тоді було відкрито регулярне пасажирське сполучення між Віднем і Львовом.

Поїзд «Ярослав» складався з двох вагонів та чотирьох «візків» і розвивав швидкість до 30 км/год. Це було перше регулярне пасажирське сполучення, яке означало включення цих територій до європейської мережі залізниці, що відкривало широкі можливості для реалізації на Галичині промислових, індустріальних, культурно-мистецьких та військових проєктів.

Відтоді рух на залізниці не припинявся ні під час воєн, ні у роки революцій, а мережа залізниць розширювалася і розвивалася. Тоді ж урочисто відкрили львівський вокзал приватного акційного товариства Галицької залізниці імені Карла Людвіга.

« Що стосується головного будинку, то це — одна з найкращих споруд в Європі. Довжина його — 70 сажнів, а ширина — 10 сажнів). В майбутньому він служитиме відправним пунктом для чотирьох залізниць: зі Львова до Кракова, Чернівців, Бродів і до Томашова, яких загальна довжина становитиме 110 миль, — писали журналісти. «

У 1930-х роках поїздами користувалися чимало українців, і галичан зокрема, тож поїзди мали бути комфортними — особливо враховуючи той факт, що поїздка могла бути дуже тривалою, проте не завжди пасажири залишалися вдоволеними.

Поїзди поділялися за класами: перший клас — для найбільш заможних верств населення. В таких вагонах дійсно було комфортно — чисті, прибрані місця, навіть перину особисту видавали.

Другий клас був дещо скромнішим, але бильця все ж були оббиті тканиною. А ось третім класом, найдешевшим, подорожували найбідніші львів'яни. В таких вагонах сидіння були дерев'яними і твердими, а подорож перетворювалася на пекло.

Особливість тогочасної залізниці — квитки продавали не на конкретний поїзд, а на маршрут. Поїзди не нумерувалися, а єдині позначки, що були на вагонах, позначали їхній клас. Тож якщо хто-небудь купував квиток на дальній маршрут, то міг сісти у будь-який поїзд у відповідному напрямку протягом доби (звичайно, у той клас, за який заплатив). Найдешевші квитки, у третьому класі, коштували приблизно 20 злотих. Другий клас — вже вполовину дорожче — за 30 злотих. Ну а якщо пасажир був вже вкрай вибагливим і хотів особливого комфорту, то він міг придбати квиток у перший клас за цілих 50 злотих.

У вагон з собою можна було пронести багаж до 25 кг; якщо ж валіз було більше, то їх за додаткову плату здавали у багажне відділення. Діти до десяти років могли проїхатися у поїдзі безкоштовно, а ось старші — вже за половину вартості. Школярі також мали знижку — вони оплачували тільки дві третини вартості квитка, а ось ветерани війни — всього 20 %. Такі ціни, навіть на найдешевші квитки, зовсім не були низькими. Для того, аби потрапити до Варшави зі Львова вагоном другого класу, кваліфікованому робітнику потрібно було відпрацювати 60 годин, вчителю або лікареві потрібно було б віддати зарплатню за 2-3 робочі дні, і тільки професорам, суддям чи високопосадовцям поїздка могла обійтися всього одним днем роботи. Селяни, які часто наймалися на роботу з заробітком 1 злотий на день, не могли і мріяти про подорожі, навіть кудись неподалік.

З 1936 року до Львова почали курсувати наднові на ті часи поїзди — «Люксторпеди», якими була можливість за високу ціну відносно швидко (80-85 км/год.) дістатися Коломиї, Заліщиків, Станіслава, Чорткова та Тернополя. Розклад поїздів намагалися скласти так, щоб вони прибували водночас з варшавськими поїздами[1].

З 2002 року День залізничника святкують 4 листопада. Ініціатором святкування саме цього дня була Львівська залізниця[2].

До складу станції входять Головний та Приміський вокзали, раніше функціонував також Чернівецький вокзал.

Технічною особливістю є те, що станція Львів є станцією стикування.

У 1962 році станція електрифікована в складі дільниці Львів — Стрий постійним струмом (=3 кВ). У 1966 році електрифікована дільниця Львів — Красне змінним струмом (~25 кВ).

У місці сходження двох родів струму якраз і опинилася станція Львів, дана станція одразу перетворилася на стикову, тому на станції завжди (окрім двосистемних поїздів HRCS2 та ЕКр1 «Тарпан» категорії «Інтерсіті+») відбувається зміна електровозів — при прямуванні на Мостиська, Перемишль, Ужгород зі змінного на постійний струм, у напрямку на Києва — навпаки. Поїзди, що прямують на Івано-Франківськ, Сокаль, Луцьк обслуговуються тепловозами та дизель-поїздами.

У 2018 році вокзал станції Львів увійшов у топ-10 найбільш завантажених вокзалів України, який обслужив 8,3 млн пасажирів у далекому сполученні (з них посадка — 4,1 млн пас./висадка — 4,1 млн пас.)[3].

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

Станція забезпечує приміське, внутрішнє та міжнародне пасажирське сполучення, здійснює видачу та прийом вантажів, продаж проїзних документів.

Приміське сполучення

Є станцією формування усіх приміських та регіональних електро- та дизель-поїздів, що забезпечують пряме сполучення з Ужгородом, Рівним, Луцьком, Тернополем, Стриєм, Самбором, Сокалем, Трускавцем, Моршином та іншими містами.

Далеке сполучення

Львів є станцією формування ряду пасажирських поїздів далекого сполучення, для окремих пасажирських поїздів є транзитним пунктом. Курсують швидкісні поїзди «Інтерсіті+» Львів — Дарниця, Київ — Перемишль, «Львів» Львів — Київ тощо. Також прискорені перевезення представлені потягами категорії нічний експрес « Мрія» сполученням Харків — Ужгород та «Владислав Зубенко» сполученням Харків — Рахів, які доїжджають до Харкова за одну ніч.

Станція Львів має пряме сполучення з усіма областями України, переважно поїздами категорії «нічний швидкий».

З 20 грудня 2018 року почав курсувати новий поїзд № 90/89 сполученням Львів — Перемишль. Впродовж року поїзд призначається в дні підвищеного пасажиропотоку[4].

Екскурсійні поїзди

На новорічні та інші свята курсує старовинний паровоз Львів — Брюховичі та у зворотному напрямку. Квитки можна придбати у приміських касах.

Послуга доставки ручної поклажі[ред. | ред. код]

Схема вокзалу

З 3 лютого 2020 року «Укрзалізницею» запроваджена у пілотному режимі нова послуга для пасажирів — доставка ручної поклажі до/з поїзда на станції Львів. Зокрема, пасажирам пропонується доставка ручної поклажі з вокзалу до вокзалу або адресна — від дверей до дверей. Замовлення адресної доставки передбачає, що кур'єр сам забере поклажу та доставить за кінцевою адресою. Послуга надається за бажанням пасажира, який має проїзний документ і здійснює поїздку від станції початкового відправлення до кінцевої станції прибуття поїзда. До перевезення приймається ручна поклажа пасажира вагою до 36 кг включно[5].

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) Page white excel.png(рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання[ред. | ред. код]

Панорами[ред. | ред. код]

Панорама вокзалу
Поїзд на пероні вокзалу