Евеліна Ганська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Евеліна Ганська (Жевуська)
пол. Ewelina Hańska
Ewelina Constancja Viktoria Hańska
MadamHanska (cropped).jpg

Евеліна Ганська
Народилася 6 січня 1801(1801-01-06)
Погребище
Померла 10 квітня 1882(1882-04-10) (81 рік)
Париж
Поховання Пер-Лашез
Громадянство Flag of Poland.svg Польща
Ім'я при народженні Ewelina Rzewuska і Евеліна Жевуська
Титул граф[d]
Батько Адам Станіславович Ревуський[1]
Рід Жевуські
Родичі Адам Адамович Жевуський, Ядвіга Федорівна Жевуська
Брати, сестри  • Генрик Жевуський
 • Кароліна Собанська
Чоловік Вацлав Ганський (1819)
Оноре де Бальзак(1850)
Діти від Вацлава Ганського:
Анна Ганська

Евелі́на (Єва) Га́нська (пол. Ewelina Hańska; в дівоцтві Жевуська (Ржевуська); 6 січня 1801 Погребище — 10 квітня 1882, Париж) — польська графиня та російська піддана (титул був підтверджений російською владою 18 листопада 1856 року[2]).

Родинне гніздо однієї з гілок роду Жевуських — містечко Погребище на межі Подільської, Київської та Волинської губерній (нині Вінницька область). Батько Евеліни граф Адам Жевуський, київський губернський маршал. Після одруження у 1819 році з Вацлавом Ганським Евеліна отримала селище Верхівня (нині у Ружинському районі Житомирської області) як подарунок. Граф Вацлав Ганський мав 21 000 гектарів землі в Україні й понад три тисячі кріпаків. Він виконував обов'язки маршалка волинської шляхти, був магістром масонської ложі в Житомирі.

Оноре де Бальзак[ред.ред. код]

Hanska Holz Sowgen 1825.jpg

Перший лист від Евеліни Бальзак отримав у 1832 році, датований 28 лютим і підписаний «Іноземка». Авторка листа вихваляла талант Бальзака і злегка критикувала його. 7 листопада прийшов другий лист. «Іноземка» не відкривала свого імені, але обіцяла писати регулярно.

« Для того, щоб нагадати йому про те, що в його душі живе «божественна іскра», вона вгадувала, що її улюблений автор має «ангельську душу», яка могла б зрозуміти «полум'яну душу», якою вона була вона наділена сама[3] »

Іноземка просила опублікувати в газеті «Котідьен» (єдиною, яка була дозволена в Російській імперії) оголошення, що підтверджує отримання цього листа. Бальзак виконав її прохання, після цього Евеліна розкрила своє інкогніто. Письменник посилав пані Ганській листи через гувернантку її дочки в подвійному конверті. Вперше Оноре і Евеліна побачилися в жовтні 1833 року в Невшателі. Тоді ж Бальзак познайомився і з чоловіком Евеліни — Вацлавом Ганським. Роман у листах тривав протягом довгих 10 років.

Евеліна овдовіла в 1841 році, але ще довго не могла вийти заміж за Бальзака. За законами Російської імперії дати дозвіл на вступ в шлюб з іноземним підданим і на вивезення за кордон родового стану міг дати тільки сам імператор Микола I. Разом вони подорожували по Європі (Італія, Бельгія, Німеччина), Бальзак, і в 1848 році відправився в Париж через рік повернутися в Україну і приїхав в Погребище.

Боярином на весіллі був Густав Олізар. З Евеліною Ганською Олизар був родичем — ще в 1838 році за її двоюрідного брата він видав заміж свою дочку, красуню Лілі. А вінчав Бальзака і Ганську брат дружини Олізара, прелат Ожаровський.

Рідні брати Ганської, які пишалися своїм знатним родом і багатством, вважали непристойним шлюб сестри з людиною зовсім не знатною. У 1846 р Евеліна видала свою дочку Анну за графа Георга Мнишека, одного з останніх представників знаменитого польського роду.

Після весілля Евеліна назавжди покинула батьківщину. Коли подружжя приїхало в Париж, Бальзак був уже важко хворий. Евеліна віддано доглядала за ним.

Бальзак зробив свою дружину єдиною спадкоємицею. Вона могла відмовитися від спадщини, обтяженого боргами, але воліла сплатити їх і втратила майже увесь особистий статок. Її дочка з чоловіком, продавши майже всі володіння в Росії, влаштувалися до Парижу.

Після церемонії Бальзак заявив Евеліні: «Ура! Я зробив те, чого не зміг Бонапарт!… У твоїй особі я підкорив Росію».

У 1851 році Евеліна познайомилася з художником Жаном Жигу, їх зв'язок тривав тридцять років до її смерті.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Адам Станіславович Ревуський
  2. Rzewuscy (01) пол.
  3. А.Моруа. Собрание сочинений в 6-ти томах. — М.: Пресса, 1992. — Т. 3. — C. 239

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]