Електричний чайник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Електрочайник

Електричний чайник — прилад для нагрівання питної води, що працює на електриці. Являє собою чайник з розташованим всередині нагрівальним елементом. Звичайно як нагрівальний елемент використовується трубчастий електронагрівник.

Більшість сучасних електрочайників виготовляються з пластмаси, що дозволяє уникнути опіків при дотику до закипілого чайника, а також допомагає довше утримувати високу температуру води в ньому, у порівнянні з чайниками з металу. Крім того, вони мають автоматичний вимикач на основі біметалічної пластини, прозоре віконце для контролю рівня води (є не у всіх моделей) і контактну підставку, що дозволяє легко і швидко відключити чайник від живильного проводу.

В останні роки в продажу з'явилися енерго- і часоощадні чайники, які виконують швидке кип'ятіння тільки однієї чашки води, а не всього налитого в них обсягу води. Такі чайники дозволяють, за відповідних умов використання, заощадити до 65% електроенергії і до 90% часу в порівнянні з електрочайниками попереднього покоління. Також вони можуть оснащуватися фільтрами води.[1][2]

Перші електричні чайники з'явилися наприкінці XIX — початку XX століття. В 1992 році в Японії почалося виробництво електрочайників-термосів (термопотів). В 1994 році в Ізраїлі з'явилися електрочайники з контактною підставкою і автоматичним відключенням.

З початку створення і донині електричні чайники не втратили свого призначення, а саме: нагрів води за рахунок трансформації електричної енергії в теплову. Якщо порівнювати старі і нові електричні чайники, то крім прямого призначення вони завжди були і предметом інтер'єру, згадати навіть перші електричні самовари, і кольорові чайники з пластмаси сьогодні.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]