Електронне видання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
EBookreal.jpg

Електро́нне видання́ — електронний документ (група електронних документів), що пройшов редакційно-видавничу обробку, має вихідні відомості та призначений для розповсюдження в незмінному вигляді.

Електронні видання розрізняють по наявності друкованого еквівалента як:

  • електронний аналог друкованого видання, що в основному відтворює відповідне друковане видання, зберігаючи розташування на сторінці тексту, ілюстрацій, посилань, приміток тощо;
  • самостійне електронне видання, що не має друкованих аналогів.

Визначення в науці[ред.ред. код]

Українські дослідники І. Антоненко та О. Баркова, описують електронне видання як самостійний (тобто може використовуватися незалежно від виробника, у тому числі через телекомунікаційні мережі), закінчений електронний ресурс, що вміщує електронний документ або групу документів, які пройшли редакційно-виробничу обробку й мають вихідні відомості, призначені для довготривалого зберігання, розповсюдження у незмінному вигляді, усі копії яких відповідають оригіналу. [1]

Детальний перелік критеріїв класифікації подає російський дослідник В. Вуль. Науковець розрізняє електронні видання за періодичністю, колом споживання продукції, цільовим призначенням, способом поширення та форматом [2]. Дослідник розуміє МЕЖ як періодичне загальне мережеве видання, що може існувати у різноманітних форматах (ASCII, HTML. PDF, Flash). Ця кількість характеристик достатня, щоб визначити більшість видів видань. Існують і деталізованіші класифікації, як, наприклад, Е. Могилевської, що пропонує виокремлювати видання за принципом форми функціонування, типом замовника, цільовим призначенням, характером аудиторії, охопленням території, змістово-тематичним спрямуванням, наявністю філіальної мережі, характером основної інформації, формою доступу до інформації [3]. Дослідниця подає цю класифікацію для інтернет-інформагенцій. При спробі накласти матрицю цієї класифікації на сучасні мас-медіа, у тому числі і МЕЖ, стає помітно, що частина цих характеристик не стосується суті видань і ґрунтуються на класифікаціях традиційних ЗМІ. Наприклад, поділ на державні та приватні видання сьогодні неактуальний, оскільки це не відображається на сутності видання. Та якщо і є такі впливи, то теперішні великі корпорації мають схожу поведінкову політику, що й держава. Говорити про характер основної інформації в епоху мультимедіа уже недоцільно, так само, як і про охоплення території, яке в інтернеті означається словом «глобальне». [4]

Якщо говорити про наявні поділи мережевих видань на види на основі характеристик, то ми спостерігаємо, що багато дослідників не розуміє суті мережевої комунікації, намагаючись утиснути багатоманіття наявних видів видань у вигадані класифікації. Наприклад, використання традиційної класифікації для мережевих видань призводить до появи такого виду, як інтернет-газета (його де-факто не існує, оскільки оперативна журналістика з появою гіпертекстового формату відмовилася від періодичності), але де-юре цей вид ще є. Такий підхід характерний для людей, які пишуть про нові медіа, не знаючи, як такі ЗМК працюють зсередини, а тому не розуміючи суті мережевої комунікації. [4]

Протилежним до виокремлення видів видань є номінальний або феноменальний підхід, тобто розроблення класифікації, що базується на власному емпіричному досвіді комунікації в інтернеті. За таким принципом пішов український дослідник О. Коцарев, що вирізняє інтернет-ЗМІ, корпоративні сайти, персональні сайти, рекламні сайти, інтернет-магазини, довідкові сайти, інтернет-збірні, сайти-твори, інтернет-спільноти, портали [5]. Одразу впадає в очі те, що дослідник аналізує лише сайти – видання гіпертекстової мережі, забуваючи, що інтернет складається з багатьох мереж, які також містять видання. У класифікації такі присутні незрозумілі нам види, як сайти-твори та інтернет-збірні. Складно з’ясувати, чи є видова відмінність між інтернет-магазином і рекламним сайтом та наскільки доцільним є запропоноване розрізнення.

Л. Городенко, проаналізувавши різні класифікації, робить висновок, що поділ повинен здійснюватися відповідно до технічних, змістових і концептуальних ознак. Вихід традиційного ЗМІ в інтернет – це створення нового мас-медіа, тому питання мережевих клонів друкованих видань не є актуальним для типологізації. Дослідниця подає власну класифікацію: соціальні мережі, мережеві медіа, інформаційні пошукові ресурси, розважальні ресурси, технології комунікації. [6]  

Види електронних видань[ред.ред. код]

За природою основної інформації[ред.ред. код]

За природою основної інформації електронне видання подається як:

  • текстове (символьне) електронне видання або електронна книга — електронне видання, що містить переважно текстову інформацію, представлену у формі, що допускає посимвольне оброблення,
  • образотворче електронне видання — електронне видання, що містить переважно електронні зразки об'єктів, що розглядаються як цілісні графічні сутності, представлені у формі, що допускає перегляд і друковане відтворення, але не допускає посимвольної обробки (до образотворчих видань відносяться факсиміле, а також тексти у форматах, які не допускають посимвольного оброблення)
  • звукове електронне видання- електронне видання, що містить цифрове представлення звукової інформації у формі, що допускає її прослуховування, але не призначеної для друкованого відтворення;
  • програмний продукт — самостійний, відчужуваний твір, що є публікацією тексту програми або програм мовою програмування або у вигляді коду, що виконується;
  • мультимедійне електронне видання — електронне видання, в якому інформація різної природи присутня рівноправно і взаємопов'язано для вирішення визначених розробником завдань, причому цей взаємозв'язок забезпечений відповідними програмними засобами.

За цільовим призначенням[ред.ред. код]

За цільовим призначенням електронні видання поділяються на:

  • офіційне електронне видання — електронне видання, що публікується від імені державних органів, установ, відомств або громадських організацій, яке містить матеріали нормативного чи директивного характеру;
  • наукове електронне видання — електронне видання, що містить відомості про теоретичні та (або) експериментальні дослідження, а також науково підготовлені до публікації пам'ятки культури та історичні документи;
  • науково-популярне електронне видання — електронне видання, що містить відомості про теоретичні і (або) експериментальні дослідження в галузі науки, культури і техніки, викладені у формі, доступній читачу -нефахівцю;
  • виробничо-практичне електронне видання — електронне видання, що містить відомості з технології, техніки та організації виробництва, а також інших галузей суспільної практики, розраховане на фахівців різної кваліфікації;
  • електронне навчальне видання — електронне видання, що містить систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, викладені у формі, що є зручною для вивчення та викладання, і розраховане на учнів різних за віком та ступенем підготовки (наприклад, електронний засіб навчання, електронний підручник тощо);
  • суспільно-політичне електронне видання — електронне видання, що містить твір на суспільно-політичну тематику, агітаційно-пропагандистського характеру і призначене для широкого кола читачів;
  • довідкове електронне видання — електронне видання, що містить короткі відомості наукового і прикладного характеру, що розташовані у порядку, зручному для їх швидкого пошуку та не призначене для суцільного читання;
  • електронне видання для дозвілля — електронне видання, що містить загальнодоступні відомості з організації побуту, різноманітних форм самодіяльної творчості, різних форм захоплень, комп'ютерні ігри;
  • рекламне електронне видання — електронне видання, що містить викладені у привабливій формі відомості про вироби, послуги, заходи з метою створення попиту на них;
  • літературно-художнє електронне видання — електронне видання, що містить твори художньої літератури, образотворчого мистецтва, театральної, естрадної і циркової творчості, твори кіно, музейну та іншу інформацію, що належить до сфери культури та не є змістом наукових досліджень.

За технологією поширення[ред.ред. код]

За технологією поширення і використання електронні видання класифікуються як:

  • локальне електронне видання — електронне видання, призначене для локального використання і випускається у вигляді певної кількості ідентичних примірників (тиражу) на мобільних електронних носіях;
  • мережне електронне видання — електронне видання, що є доступним потенційно необмеженому колу користувачів через телекомунікаційні мережі;
  • електронне видання комбінованого поширення — електронне видання, що може використовуватись як локальне так і мережне.

За характером взаємодії користувача і електронного видання[ред.ред. код]

За характером взаємодії користувача і електронного видання

  • детерміноване електронне видання — електронне видання, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким визначені видавцем і не можуть змінюватись користувачем;
  • недетерміноване (інтерактивне) електронне видання — електронне видання, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким прямо чи опосередковано встановлюються користувачем згідно з його інтересами, метою, рівнем підготовки тощо на основі інформації і за допомогою алгоритмів, визначених видавцем.

За періодичністю[ред.ред. код]

За періодичністю електронне видання може бути як:

  • неперіодичне електронне видання — електронне видання, яке випускається одноразово, що не має продовження;
  • періодичне електронне видання — електронне видання, що виходить через певні проміжки часу, постійним для кожного року числом номерів (випусків), що не повторюваними за змістом, однотипно оформленими нумерованими і (або) датованими випусками, що мають однаковий заголовок;
  • продовжуване електронне видання — електронне видання, що виходить через невизначені проміжки часу, у міру накопичення матеріалу, що не повторюваними за змістом, однотипно оформленими нумерованими і (або) датованими випусками, що мають загальну назву;
  • оновлюване електронне видання — електронне видання, що виходить через певні або невизначені проміжки часу у вигляді нумерованих або датованих випусків, що мають однакове назва і частково повторюється зміст. Кожен випуск містить у собі актуальну інформацію і повністю замінює попередній.

Титульний екран[ред.ред. код]

Титульний екран — один из перших екранів електронного видання (або спеціальній системний екран), що містить вихідні відомості електронного видання.

Основними елементами вихідних відомостей електронного видання є: — надзаголовкові дані — відомості про серію та організацію, від імені чи за участю якої створено видання;

  • відомості про автора (авторів) та інших осіб, які брали участь у створенні електронного видання ім'я автора (авторів), імена інших осіб, які брали участь у створенні електронного видання (укладача, перекладача, художника-ілюстратора тощо);
  • назва;
  • підзаголовкові дані залежно від виду електронного видання зазначають:
    • відомості, що пояснюють чи доповнюють назву;
    • вид видання за характером інформації — згідно з ДСТУ 3017[7];
    • періодичність;
    • кількість томів багатотомного видання;;
    • порядковий номер тому (частини, номера, випуску);
    • період оновлення та дату останнього оновлення (в оновлюваному електронному виданні);
    • вид електронного носія;
    • відомості про основне видання в окремо виданому додатку
  • вихідні дані;
  • випускні дані залежно від виду електронного видання містять такі відомості:
    • види й кількість електронних носіїв та комплектність електронного видання;
    • обсяг даних у мегабайтах (Мб);
    • тривалість звукових і відеофрагментів у хвилинах;
    • тираж;
    • найменування (ім'я), місцезнаходження й електронну адресу, телефон (факс) видавця, а також редакції (в періодичному та продовжуваному виданнях);
    • найменування (ім'я), місцезнаходження й електронну адресу, телефон (факс) виготовлювача тиражу електронного видання;
    • серію, номер і дату видачі Свідоцтва про внесення видавця й виготовлювача електронного видання до Державного реєстру суб'єктів видавничої справи (в неперіодичному електронному виданні);
  • класифікаційні індекси (УДК, ББК) й авторський знак;
  • вид видання за цільовим призначенням за ДСТУ 3017[7];
  • міжнародні стандартні номери: Міжнародний стандартний номер книги — ISBN, Міжнародний стандартний номер нотних видань — ISMN, Міжнародний стандартний номер серіальних видань — ISSN;
  • бібліографічний опис — за ДСТУ ГОСТ 7.1[8] та ДСТУ ГОСТ 7.80[9];
  • анотація за ДСТУ ГОСТ 7.9[10];
  • знак охорони авторського права (©).

Примітка. Надзаголовкові дані (відомості про серію та організацію, від імені чи за участю якої створено видання), ім'я автора (авторів), імена інших осіб, які брали участь у створенні електронного видання (укладача, перекладача, художника-ілюстратора тощо), назву, вихідні дані, УДК, ББК й авторський знак, ISBN, ISMN, ISSN та знак охорони авторського права в електронному виданні подають за формою, визначеною в ДСТУ 4861[11].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Антоненко І. Електронні ресурси як об'єкт каталогізації: історія питання, термінологія, форматне забезпечення / І. Антоненко, О. Баркова // Бібліотечний вісник. — 2004. — С. 11–22.
  2. Вуль В. А. Электронные издания / В. А.  Вуль — СПб. :БХВ-Питербург, 2003. — 560 с.
  3. Могилевська Э. Информационные агенства в Интернете: особенности и принципы функционирования : автореф. дис. ... канд.филол. наук : 10.01.10 / Э. Могилевська.  — Воронеж, 2008. — 22 с.
  4. а б Салига, Павло (2014). ТРАНСФОРМАЦІЯ МЕРЕЖЕВИХ ЕЛЕКТРОННИХ ЖУРНАЛІВ ЯК ЯВИЩА МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ. 
  5. Коцарев О. Типологія Інтернет-ЗМІ / О. Коцарев // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадського ; Сер. Филология. — Т. 19. — 2006. — № 5. — С. 321–324.
  6. Городенко Л. Теорія мережевої комунікації : Монографія / Л. Городенко / за загал. наук. ред. В. Ф. Іванова. — К. : Академія Української Преси, Центр Вільної Преси, 2012. — 387 с.
  7. а б ДСТУ 3017—95 Видання. Основні види. Терміни та визначення
  8. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис.
  9. ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання
  10. ДСТУ ГОСТ 7.9:2009 (ISO 214—76), (ГОСТ 7.9—95 (ИСО 214—76), ІДТ) Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Реферат и аннотация. Общие требования.
  11. ДСТУ 4861:2007. Інформація та документація. Видання. Вихідні відомості.

Джерела[ред.ред. код]

  • ДСТУ 7157:2010 Інформація та документація. Електронні видання. Основні види та вихідні відомості
  • ГОСТ 7.83-2001 Электронные издания. Основные виды и выходные сведения.