Перейти до вмісту

Еміліо Сальгарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Еміліо Сальгарі
італ. Emilio Carlo Giuseppe Maria Salgàri Редагувати інформацію у Вікіданих
Еміліо Сальгарі
Ім'я при народженніЕміліо Карло Джузеппе Марія Сальгарі
ПсевдонімGuido Altieri[1], Guido Landucci[1], Enrico Bertolini, A. Permini, S. Romero, Ammiragliador[1] і Emilius[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився21 серпня 1862(1862-08-21)
Верона
Помер25 квітня 1911(1911-04-25) (48 років)
Турин
·колота рана Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняMonumental Cemetery of Veronad Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Ломбардо-Венеційське королівство
 Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник
Сфера роботипригодницький роман[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materIstituto Tecnico Commerciale Paolo Sarpid[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовіталійська[3][2][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівіталійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1883[1] — 1911[1]
Жанрроман
Magnum opusсерія «Сандокан»
CMNS: Еміліо Сальгарі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
S: Роботи у Вікіджерелах

Еміліо Карло Джузеппе Марія Сальгарі (Сальґарі[7]) (італ. Emilio Carlo Giuseppe Maria Salgàri; 21 серпня 1862, Верона, Австрійська імперія — 25 квітня 1911, Турин, Королівство Італія) — італійський письменник, автор історичних і пригодницьких романів.

Біографія

[ред. | ред. код]

У молодості Сальгарі зачитувався Майн Рідом, Купером і Емаром. Саме тоді він вирішив, що буде письменником. Його надзвичайно приваблювали пригоди, про які він так багато читав. Тож, невдовзі Сальгарі вступає до морської школи у Вероні, сподіваючись стати капітаном. Але зовсім скоро від бажаної мрії йому довелося відмовитися — навчання в академії виявилося для Сальгарі заважким.

Дебют письменника в літературі відбувся 1883 року: в міланському журналі «La Valigia» було надруковано його перший твір. Невдовзі після цього письменник-початківець став редактором веронського тижневика «La Nuova Arena». Саме на його сторінках була опублікована розповідь «Папуаси», яка і принесла славу письменникові. Після вдалої спроби щорічно публікувалось не менше п'яти творів письменника, які складали цілі пригодницькі серії. Книги письменника стали широко відомі на батьківщині, його порівнюють із Жюлем Верном, Еженом Сю, Олександром Дюма. Сальгарі був настільки популярним, що його твори стали відомі членам королівської родини. В 1897 році король Умберто посвятив Еміліо Сальгарі у лицарі за літературну працю, заслуги і талант.

З ім'ям Сальгарі пов'язують багато легенд. Не останню роль у цьому зіграв він сам, не докладаючи жодних зусиль, аби їх спростувати, скоріше, навпаки. Так, свого часу ходили чутки, що у своїх книгах Сальгарі описує власні пригоди та подорожі на Цейлон, у Судан, Африку, Індію, в Небраску, і на обидва полюси Землі.

Однак, незважаючи на те, що перу Сальгарі належать багато дуже популярних творів, серед яких — «Чорний корсар», «Таємниці чорних джунглів», «Володар морів», «У нетрях Борнео», «Капітан Темпеста», «Смертельні вороги», «Королева Карибів» і багато інших, — письменник постійно відчував матеріальні труднощі. Він ніколи не був компетентним у вирішенні фінансових питань, і його видавці всіляко цим користувалися. В результаті, доведений до відчаю сильними злиднями і родинними негараздами, Еміліо Сальгарі у квітні 1911 покінчив із собою, за прикладом японських самураїв, розпоровши бритвою живіт і горло.

Основні роботи

[ред. | ред. код]
Обкладинка Il corsaro nero, третє видання 1904, малюнок Alberto Della Valle

Серії

[ред. | ред. код]

Сандокан

[ред. | ред. код]
  1. Таємниці Чорних Джунглів[en] — 1895
  2. Тигри Момпрачема[en] (Перлина Лабуан) — 1900
  3. Пірати Малайзії[en] — 1896
  4. Два тигри[en] — 1904
  5. Володар морів[en] — 1906
  6. Завоювання Трону — 1907
  7. Повернення Сандокан (У нетрях Борнео) — 1907
  8. Повернення до Момпрачема — 1908
  9. Брамін з Ассаму — 1911
  10. Крах імперії — 1911 (опублікована посмертно)
  11. Помста Янеса — 1913 (опублікована посмертно)

Чорний корсар

[ред. | ред. код]
  1. Чорний корсар[en] — 1889
  2. Королева Карибів[en] — 1901
  3. Іоланда, дочка Чорного Корсара[en] — 1905
  4. Син червоного корсара[en] — 1908
  5. Останні флібустьєри[en] — 1908

Корсари Бермудів

[ред. | ред. код]
  1. Корсари Бермудів — 1909
  2. Круїз «гримлячими» — 1910
  3. Незвичайні пригоди Кам'яної Голови — 1915 (опублікована посмертно)

Пригоди на Далекому Заході

[ред. | ред. код]
  1. На Далекому Заході[it] — 1908, український переклад — 2019[7]
  2. Мисливиця за скальпами — 1909
  3. Смертельні вороги — 1910

Дилогії

[ред. | ред. код]

Два моряки

[ред. | ред. код]

Перлові квіти

[ред. | ред. код]
  • Різанина на Філіппінах — 1897
  • Перлові квіти — 1901

Сини повітря

[ред. | ред. код]

Капітан Буря

[ред. | ред. код]
  • Капітан Буря — 1905
  • Лев Дамаска — 1910

Позасерійні романи та оповідання

[ред. | ред. код]

Пригоди в Індії та Азії

[ред. | ред. код]
  • Орегон — 1896
  • Капітан Джимни — 1897
  • Роза Донг-Жанг — 1897
  • Морські перли — 1903
  • Місто прокаженого короля — 1904
  • Перлина Червоної річки — 1904
  • Кривава перлина — 1905

Пригоди в Африці

[ред. | ред. код]
  • Трагедії рабства — 1896
  • Берег Слонової Кістки — 1898
  • Алмазні печери — 1899
  • Пригоди моряка в Африці — 1899
  • Золота гора — 1901
  • Біла жирафа — 1902

Пригоди в пустелі і на Близькому Сході

[ред. | ред. код]
  • Цар гори — 1895
  • Пірати Сахари — 1903
  • Грабіжники рифів — 1911
  • У пошуках великої пустелі — 1911

Розповіді про загублені міста і великі скарби

[ред. | ред. код]

Пригоди в Росії

[ред. | ред. код]
  • Жахи Сибіру — 1900
  • Героїня Порт-Артура — 1904
  • Степовий орел — 1907

Пригоди на Старому Заході

[ред. | ред. код]
  • Король прерій — 1896
  • Син мисливця на ведмедів — 1899
  • Пригоди серед червоношкірих — 1900
  • Повелитель золотого поля — 1905

Пригоди в землях льоду і снігу

[ред. | ред. код]
  • В країні льоду — 1896
  • На Південний полюс на велосипеді — 1895
  • На Північному полюсі — 1898
  • Полярна Зірка і її авантюрна подорож — 1901
  • Зірка Арауканія — 1906
  • Загадка полюсу — 1909

Історичні пригоди

[ред. | ред. код]
  • Пантери Алжиру — 1903
  • Сини фараона (Трон Фараона) — 1905
  • Карфаген у вогні (Загибель Карфагену) — 1908

Розповіді про виживання

[ред. | ред. код]
  • Ловці китів — 1894
  • Італійський Робінзон — 1896
  • Через Атлантику на повітряній кулі — 1896
  • Шахтарі Аляски — 1900
  • Людина Вогню — 1904

Пригоди у відкритому морі

[ред. | ред. код]
  • Драма в Тихому океані — 1895
  • Жертви кораблетрощі — 1895
  • Ловці трепангів — 1896
  • Набіги з моря — 1900
  • Велика риба південних морів — 1904
  • Атлас — 1907

Пригоди в часи війни і революції

[ред. | ред. код]
  • Фаворит Махді — 1887
  • Капітан Юкатану — 1899
  • Масові вбивства в Китаї — 1901

Пригоди в Італії

[ред. | ред. код]
  • Моряки Мелорі — 1902

Подорожі в часі

[ред. | ред. код]
  • Чудеса тисячоліття — 1907

Автобіографія

[ред. | ред. код]
  • Італійська Богема — 1909

Інші історії

[ред. | ред. код]
  • Морські історії боцмана Катрама — 1894
  • Великі персики південних морів — 1904
  • Сам в океані — 1904
  • Історії червоношкірих — 1910

Переклади українською

[ред. | ред. код]
  • Еміліо Сальґарі. На Далекому Заході / пер. з рос. Володимира Верховеня. — Х. : КСД, 2019. — 240 с. — ISBN 978-617-12-6279-9.

Екранізації

[ред. | ред. код]
  • «Чорний корсар» / Il corsaro nero — режисер Лоренцо Паллі (Італія, Іспанія, 1971).
  • «Сандокан — Тигр семи морів» / Sandokan — режисер Серджіо Солліма (Італія, 1976).
  • «Таємниці темних джунглів» / I misteri della giungla nera — режисер Кевін Коннор (Італія, Індія, 1990).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Gallo C., Bonomi G. Dizionario Biografico degli Italiani — 2017. — Vol. 89.
  2. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ CONOR.Sl
  5. ↑ а б Istituto dell'Enciclopedia Italiana Enciclopedia on line
  6. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ а б Еміліо Сальґарі. На далекому Заході. — Харків: КСД, 2019. — 240 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еміліо_Сальгарі&oldid=48046529