Ернст Людвіг (великий герцог Гессену)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ернст Людвіг
Ernst Ludwig von Hessen 1905 Foto Jacob Hilsdorf.jpeg
Народився 25 листопада 1868(1868-11-25)[1][2][…]
Дармштадт, Німецький союз[4]
Помер 9 жовтня 1937(1937-10-09)[1][2][…] (68 років)
Schloß Wolfsgartend, Ланген, Оффенбах, Дармштадт, Гессен, Німеччина
Поховання Дармштадт
Країна Flag of Germany (1935–1945).svg Німецький рейх
Діяльність письменник, рисувальник, поет, аристократ, композитор
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Титул Великий герцог і принц
Військове звання генерал
Рід House of Hesse-Darmstadtd
Батько Людвіг IV
Мати Аліса Гессенськаd
Брати, сестри Prince Friedrich of Hesse and by Rhined, Ірена, Вікторя Гессен-Дармштадтська, Princess Elisabeth of Hesse and by Rhined, Princess Marie of Hesse and by Rhined і Олександра Федорівна
У шлюбі з Вікторія Федорівна і Princess Eleonore of Solms-Hohensolms-Lichd
Діти Єлизавета Гессен-Дармштадтська, stillborn son von Hessen-Darmstadtd, Georg Donatus, Hereditary Grand Duke of Hessed[2] і Prince Ludwig, Hereditary Grand Duke of Hesse and by Rhined[2]
Нагороди
Орден Людвіга (Гессен)
Орден Філіппа Великодушного
Орден Золотого лева
Орден Зірки Брабанта
Орден Вірності (Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден дома Гогенцоллернів
Залізний хрест 2-го класу
Орден Святого Губерта
Залізний хрест 2-го класу
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Генріха Лева
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Орден Вендської корони
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Великий хрест ордена Білого Сокола
ордена Лазні
Орден підв'язки
Кавалер Королівського Вікторіанського ланцюга
Константинівський орден Святого Георгія
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Вищий орден Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого хреста ордена Корони Італії
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Орден князя Данила I
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Орден Білого слона
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня

Ернст Людвіг Карл Альбрехт Вільгельм (нім. Ernst Ludwig Karl Albrecht Wilhelm; 25 листопада 1868 — 9 жовтня 1937) — останній великий герцог Гессенський й Прирейнський в 18921918 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з Гессенського дому. Старший син Людвіга IV, великого герцога Гессенського, та Аліси Великобританської. Народився 1868 року в Дармштадті. Виховувався матір'ю. 1873 року став свідком загибелі свого молодшого брата Фрідріха. Хлопці грали в гру, коли Фрідріх, який страждав на гемофілію, впав через вікно на балкон, який був на 30 м нижче. Це сильно вплинуло на молодого принца. 1878 року заразився на дифтерію разом з більшістю своєї родини. Зрештою Ернст Людвіг виздоровів, але померли його мати та сестра Марія. Слідом за цим виховувався при дворі своєї бабці Вікторії, королеви Великої Британії.

1879 року повернувся до Гессену, де став проходити шкільну програму гімназії. У 1889—1890 роках навчався в Лейпцизькому університеті. 1890 року перейшов до Гіссенського університету, де завершив навчання 1891 року.

Після смерті батька 1892 року успадкував велике герцогство. 1894 року в замку Еренбург у Кобурзі оженився на представниці династії Саксен-Кобург-Готських. Шлюб влаштувала бабця Вікторія. 1896 року за його наказом стала зводитися залізниця, що з'єднала Гессен з Пруссією, отримала назву Гессен Людвігзбан. З 1899 року став активно запрошувати до Дарштадту архітекторів, скульпторів, художників, сприявши перетворенню міста на столиці стилю модерн Німеччини. Вони здобули назву Дарштадтська колонія митців. В тому ж році надав право Вищій технічній школі видавати звання докторів.

Після 1900 року стосунки між подружжям поступово погіршувалися через різні темпераменти та особисті нахили. 1901 року розлучився з дружиною.

Стали поширюватися чутки, що в Дармштадті Ернст Людвіг мав позашлюбні стосунки з жінками та чоловіками. Ймовірно джерелом була його колишня дружина, яка розповідала деяким близьким родичам, що великий герцог Гессенський гомосексуал.

1902 року на замовлення Ернста Людвіга архітектор Йозеф Ольбріх звів Палац Принцес для доньки великого герцога Гессенського. 1903 року супроводжував сестру Алісу та її чоловіка російського імператора Миколу II до царства Польського. 1905 року одружився вдруге.

Під час Першої світової війни у званні генерала піхоти служив у штабі імператора Вільгельма II. 1918 року під час Листопадової революції в Німеччині відмовитися зрікатися трону. Тому його було відсторонено від влади Дармштадтською радою робітників та солдатів, яка оголосила про перетворення великого герцогства Гессенського на Гессен-Дармштадтську народну державу.

1919 року домовився з новим урядом щодо розмежування державного і власного майна Ернста Людвіга. Власне майно останнього переходило до Гессен-Дармштадту, але колишній великий герцог отримував компенсацію у розмірі 10 мільйонів золотих марок, яка виплачувалася як державна облігація з 4 % відсотків та грошова виплата 900 тис. марок. Разом з тим у власності Ернста Людвіга залишилися замки Зеегайм, Тарасп, Гетенсбен, Ебісфельд, Фішбах, Нойєпалац.

1926 року відбувся плебісцит, який вимагав конфіскації володінь Ернста Людвіга без компенсації. Тому 1930 року поновилися перемовини щодо цього. Було зменшено розмір компенсації до 8 млн золотих марок. 1934 року цю домовленість було закріплено законом. Помер 1937 року в замку Вольфсгартен поблизу Ланген.

Творчість[ред. | ред. код]

Є автором п'єс та лібрето до опер. Під псевдонімом Е.Манн 1909 року представив дитячу виставу «Боніфацій», що з успіхом ставилася до 1914 року. 1917 року видав збірку віршів. 1919 року написав п'єсу «Великодень». яку представив 1921 року в Гамбурзі під псевдонімом Е. К. Людгард. Також був автором низки невеличких музичних творів, зокрема сюїти «Драусен — Шість настроїв для фортепіано».

Крім того, він залишив два тексти, не призначені для публікації: «Автобіографія: спогади великого князя Ернста Людвіга» і «Основні ідеї конституційного князя».

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Вікторія Меліта, донька Альфреда, герцога Саксен-Кобург-Готського і Единбурзького

Діти:

2. Дружина — Елеонора, донька князя Германа цу Зольм-Гогензольмс-Ліх

Діти:

  • Георг Донат (1906—1937)
  • Людвіг (1908—1968)

Нагороди[ред. | ред. код]

Німецька імперія[ред. | ред. код]

Велике герцогство Гессен[ред. | ред. код]

Велике герцогство Баден[ред. | ред. код]

Королівство Пруссія[ред. | ред. код]

Інші держави[ред. | ред. код]

Британська імперія[ред. | ред. код]

В 1915 році позбавлений британських нагород.

Російська імперія[ред. | ред. код]

Королівство Італія[ред. | ред. код]

Інші держави[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Manfred Knodt: Ernst Ludwig: Grossherzog von Hessen und bei Rhein. Sein Leben und seine Zeit. 3. Auflage. Schlapp, Darmstadt 1997, ISBN 3-87704-006-3
  • Barbara Hauck: «Capriolen — Die Männerfreundschaften des letzten hessischen Großherzogs Ernst Ludwig», booy-verlag.de, Bad Nauheim 2017, ISBN 978-3-9817809-2-5