Естрович Віктор Абрамович
| Естрович Віктор Абрамович | |
|---|---|
| Народження | 1881 |
| Смерть | грудень 1941 |
| Країна |
.svg){kind=small} Російська імперія  СРСР |
| Навчання | Петербурзький Інститут цивільних інженерів |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Харків |
| Архітектурний стиль | неоренесанс, модерн |
| Найважливіші споруди | Інститут медичної радіології імені С. П. Григор'єва і Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України |
 Естрович Віктор Абрамович у Вікісховищі | |
Естро́вич Ві́ктор Абра́мович (1881, м. Россієни — 1941, м. Харків) — видатний український архітектор, що працював у Харкові з 1912 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Естрович Віктор Абрамович народився в єврейській родині в м. Россієни (нині Расейняй) Ковенської губернії, у 1881 році. (нині Литва).
В місті Ростов-на-Дону закінив реальне училище, тобто училище, що готувало середній технічниий персонал.
Навчався в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і закінчив його у 1907 році, отримав звання інженера-архітектора.
Розпочав власну працю архітектора в місті Олександрівськ (нині Запоріжжя в Україні), де вибудував багатоповерховий житловий будинок, два перші поверхи котрого відвели під банк.
Працював у Харкові з 1912 pоку. Починав працювати в стилі неоренесанс, вживав модернізовані форми історичних стилів, практикував різні напрями модерну.
Все життя архітектора надалі було пов'язане з містом Харковом. Первісно мешкав на вулиці Римарській, буд. 6 (до 1927 року). З 1928 року мешкав у будинку «Червоний банківець» (вулиця Алчевських, 6, Харків), який був збудований за його проектом.
У Харкові був членом Українського художньо-архітектурного відділу Харківського літературно-художнього гуртка (1912 року заснування), що об'єднував кращих творчих представників і митців міста.
У 1927 році було закінчене масштабне будівництво Другої міської лікарні з садом і парадним двором-курдонером (з використанням стилю неокласики), що нагадувало столичні, міські, палацові споруди 19 ст. (зараз Міська клінічна лікарня № 27).
Після початку німецько-радянської війни не зміг евакуюватися з Харькова через хворобу ніг. Був розстріляний фашистами разом із дружиною у Дробицькому Яру у грудні 1941 року[1].
Творчість[ред. | ред. код]
За часів Російської Імперії проектував, переважно, будинки житлового призначення. У 20 — 30-ті роки його об'єктами були медичні заклади. Є автором проектів поліклінік у Донецьку, Миколаєві, Дніпрі. Багато будинків, споруджених за його проектами в Харкові, мають статус пам'яток архітектури Харкова.
- 1913 р. — особняк Гольдберга по вул. Гольдбергівській, 104. Охоронний № 344. Нині адміністративна будівля.
- 1913 р. — прибутковий будинок по вул. Пушкінській, 65/Пушкінському в'їзді, 1. Охоронний № 195.
- 1914 р. — колишній прибутковий будинок братів Кац по вул. Полтавський шлях, 22. Охоронний № 371.
- 1914 р. — колишній прибутковий будинок Фельдмана і приватна клініка по вул. Полтавський шлях, 47/49. Охоронний № 283.
- 1914 р. — прибутковий будинок Мошкевича по вул. Сумській, 82. Охоронний № 95.
- 1925—1927 рр. — Друга міська лікарня по пр. Московському, 197. Охоронний № 58. Співавтор Лінецький О. В.
- 1928 р. — житловий будинок «Червоний банківець» по вул. Алчевських, 6. Охоронний № 12.
- 1928—1930 рр. — рентгенакадемія по вул. Пушкінській, 82. Охоронний № 16. Співавтор Молокін О. Г.
- 1932 р. — НДІ ендокринології по вул. Алчевських, 10.
- 1935 р. — Інститут гігієни праці по вул. Трінклера, 6. Охоронний № 42.
- 1939 р. — морфологічний корпус Медінституту по пр. Науки, 4. Охоронний № 37. Завершено після смерті автора. Фасад змінено у 1950-і рр. за проектом Г.Д. Орєхової та П.І. Арєшкіна.
У Дніпрі за його проектом збудовано будинок Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку (1911 рік) у неокласичному стилі на розі проспекту Яворницького та вулиці Воскресенської, де зараз розташоване Управління Національного банку України у Дніпропетровській області.
арх. В. А. Естрович. Особняк Гольберга (Харків), 1913 р. побудови
арх. В. А. Естрович. Харків., вул. Пушкінська, 65. Прибутковий будинок, 1913 р.
арх. В. А. Естрович, Лінецький О. В. Харків. Друга міська лікарня, 1927 р.
арх. В. А. Естрович. Харків. Житловий будинок "Червоний банківець" 1928 р.
арх. В. А. Естрович. Харків. Морфологічний корпус медінституту, 1939 р.
Пам'ять[ред. | ред. код]
В 2015 році, на будинку "Червоний банківець" (Харків, вул. Алчевських, 6), який у 1928 році побудував і де проживав архітектор, відбулося відкриття меморіальної дошки Віктору Естровичу[2][3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Еврейские архитекторы Харькова. Виктор Эстрович. ujew.com.ua (ru). Процитовано 2020-09-07.
- ↑ П'ять видатних архітекторів, які створили старовинні особняки і церкви Харкова. Архітектор в Києві (uk). Процитовано 2019-09-29.
- ↑ LLC, Hulu. У Харкові відкрили меморіальну дошку архітектору Віктору Естровичу. https://www.city.kharkov.ua/ (uk). Процитовано 2020-09-07.
Джерела[ред. | ред. код]
- Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник http://www.alyoshin.ru/Files/publika/timofienko/tim_zodchi_012.html#estrovich
- Выдающиеся архитекторы Харькова XVIII — середины XX вв. http://www.kharkov.ua/culture/4.html
- Харьковские дома В. А. Эстровича https://web.archive.org/web/20131010062059/http://the-past.ho.ua/list-3-1-3.html
- Архитекторы Харькова — Строительный портал https://web.archive.org/web/20131219224640/http://stroy-info.com.ua/index.html?go=119
- С. Г. Чечельницкий (под редакцией) «Архитекторы Харькова», 2008 г.
- Тимофієнко В. І., Ейдумова Т. І. Естрович Віктор Абрамович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — 10 000 прим. — ISBN 944-02-3354-X.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Естрович Віктор Абрамович |
|
