Жданов Віктор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Михайлович Жданов
Viktor zhdanov viruela smallpox-231x300.jpg
В. М. Жданов в 1958 на сесії ВООЗ
Народився 1 (14) лютого 1914(1914-02-14)
село Штепіно, Добропільський район, Донецька область
Помер 14 липня 1987(1987-07-14) (73 роки)
Москва
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність біолог, вірусолог
Відомий завдяки Мікробіологія, Вірусологія
Alma mater Харківський медичний інститут
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
премія Ради Міністрів СРСР

Жданов Віктор Михайлович (*1 (14) лютого 1914(19140214) — †1987) — видатний вчений вірусолог з світовим ім'ям, організатор науки і охорони здоров'я.

Біографія та кар'єра[ред. | ред. код]

В. М. Жданов народився у с. Штепіно Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині Святогорівка Добропільського району Донецької області) в родині сільського лікаря.

Задатки лідера і дослідника, різнобічні інтереси Віктора Михайловича як особистості проявилися вже в молоді роки. Однокласники згадували, що, збираючись поступати в інститут, він написав підручник для вступників «Основи фізики». Для отримання робочого стажу, який надавав перевагу при вступі до вузу, він кілька місяців працював в артілі вантажників і вже через місяць був обраний бригадиром. Навчаючись на другому курсі Харківського медичного інституту разом з іншими студентами він ставить оперу «Дума про козака Опанаса», виступаючи одночасно в ролі автора і режисера. Його здібності до наукової роботи проявились ще в студентські роки — виконана ним в 19 років робота «Вплив автолізатів тканин на вміст цукру в сироватці крові та еритроцитах» звернула увагу викладачів[1].

В 1936 році В. М. Жданов закінчив Харківський медичний інститут, після чого протягом 10 років працював військовим лікарем в Забайкальському і Туркестанському військових округах. Ця служба справила великий вплив на його життя — там він познайомився з епідеміологією в польових умовах, а також здобув навички відстоювати свої ідеї перед армійською бюрократією. В той час його головний інтерес полягав в етіології та епідеміології гепатиту[2].

У 1946—1950 В. М. Жданов завідував лабораторією, а потім Харківським інститутом мікробіології і епідеміології ім. І. І. Мечникова. За сумісництвом в 1948—1950 роках працював доцентом, а потім професором на кафедрі епідеміології Харківського інституту удосконалення лікарів.

З 1951 завідував лабораторією, а з 1961 очолив Інститут вірусології ім. Д. Й. Івановського АМН СРСР. Основні праці з вірусних інфекцій (інфекційний гепатит і грип), еволюції інфекційних хвороб, класифікації вірусів, з проблем молекулярної біології вірусів. З 1960 року — академік АМН СРСР. В 1969 році В. М. Жданов став лауреатом премії ім. Д. Й. Івановського.

Наукові досягнення[ред. | ред. код]

Наукові праці, 3 відкриття і 30 монографій В. М. Жданова, присвячені проблемам епідеміології та вірусології, широко відомі у всьому світі і отримали загальне визнання. За заслуги в галузі класифікації вірусів (монографія «Заразні хвороби людини. Систематика і еволюція» (1953 рік)) його пожиттєво обрали членом Міжднародного комітету з таксономії вірусів. До числа видатних заслуг В. М. Жданова слід віднести розробку науково обґрунтованої програми ліквідації віспи у світі, яка була висунута ним як пропозиція Радянського Союзу на Генеральній Асамблеї ВООЗ в 1958 р. (Резолюція WHA11.54 була прийнята в 1959).

Останні роки життя В. М. Жданов присвятив вивченню ВІЛ-інфекції, яку вважав глобальною проблемою охорони здоров'я. Під його керівництвом були розроблені діагностичні тест-системи, розпочато роботу з отримання генно-інженерної вакцини і моноклональних антитіл. За його активної участі Радянський Союз виступив з ініціативою до ВООЗ про об'єднання зусиль усіх країн у наступі на СНІД.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]