Жозеф Галлієні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жозеф Галлієні
Joseph Gallieni
Joseph Gallieni 01.jpg
Народження 24 квітня 1849(1849-04-24)[1][2][…]
Сен-Беат[4]
Смерть 27 травня 1916(1916-05-27)[1][3][…] (67 років)
Версаль, Франція[4]
рак простати
Поховання Alphonse-Karr cemetery[d]
Приналежність
Освіта Національне військове училище і Особлива військова школа Сен-Сір
Звання дивізійний генерал
Командування XIII Corps[d]
Війни / битви битва при Базеї (Французько-прусська війна)
Перша світова війна
Битва на Марні (1914)
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Жозеф Галлієні у Вікісховищі?

Жозеф Симон Галлієні́ (фр. Joseph Simon Gallieni; 24 квітня 1849, Сен-Беат, Верхня Гаронна — 27 травня 1916, Версаль) — французький воєначальник, військовий командир і адміністратор у французьких колоніях. Сумно відомий в Мадагаскарі як французький воєначальник, який відсторонив від влади і відправив у заслання королеву Мадагаскару Ранавалуну III і скасував 350-річну монархію на острові.[6]

Галлієні був відкликаний з відставки з початком Першої світової війни. Як військовий губернатор (комендант) і організатор оборони Парижа відіграв важливу роль у Першій битві на Марні, коли реквізував паризькі таксі (таксі Марни) і на них перевезли підкріплення з Парижа, що стало однією з причин поразки німецьких військ.

З жовтня 1915 по березень 1916 Галлієні — міністр оборони Франції, 1921 р. йому посмертно присвоєно звання Маршал Франції.

Біографія[ред. | ред. код]

Молодість, початок кар'єри[ред. | ред. код]

Галлієні народився 24 квітня 1849, Сен-Беаті, Верхня Гаронна. Мати — корсиканка, батько Гаетан Галлієні — італієць, народився в Польяно-Міланезе, регіон Ломбардія; був солдатом-піхотинцем, дослужився до чину капітана.[7]

Після навчання в Національному військовому училищі в Ла-Флеш Жозеф Галлієні вступив в Особливу військову школу Сен-Сір у 1868 році. 15 липня 1870 р. йому присвоєно звання другого лейтенанта і він розпочав службу в 3-му полку морської піхоти, а через три дні почалася французько-прусська війна.[8]

У складі цього полку Галлієні брав участь у битві при Седані, був поранений і взятий в полон 1 вересня 1870 р. в Базеї. Перебував у полоні в Німеччині і повернувся до Франції 11 березня 1871 року. В полоні вивчав німецьку мову, вів записник, який назвав німецькою, англійською та італійською “Erinnerungen of my life di ragazzo” (“Спогади про моє життя з юнацтва”).[9] [10]

Служба в колоніях[ред. | ред. код]

25 квітня 1873 р. Жозефу Галлієні присвоєно звання лейтенант і відправлено до 2-го полку морської піхоти, з яким він розпочав свою службу в колоніях, прибувши на острів Реюньйон, де провів три роки.

11 грудня 1876 р. він отримав призначення у військовий підрозділ сенегальських стрільців і 20 грудня відбуває в Дакар, столицю Сенегалу, в північно західну межу Чорної Африки. Брав участь в різних дослідженях і військових експедиціях. У 1878 році Галлієні отримав звання капітана.

30 січня 1880 р. він відпливає на човні з міста Сен-Луї в місто Рішар-Толь (близько 100 км) по річці Сенегал. 29 березня Ж. Галлієні прибув в місто Бафулабе в Малі, де уклав договір з місцевими володарями, що дозволило встановити тут протекторат Франції.

У 1905 році війська під його командуванням брали участь в каральній операції, яка була спрямована проти малагасійських повстанців, які намагались досягнути незалежності своєї країни, яка була окупована і перетворена на французьку колонію внаслідок другої франко-малагасійської війни[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. база даних Léonoreministère de la Culture.
  3. а б Comité des travaux historiques et scientifiques — 1834.
  4. а б Галлиени Жозеф Симон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. SNAC — 2010.
  6. Basset, Charles (1903). Madagascar et l'oeuvre du Général Galliéni (in French). Paris: A. Rousseau.
  7. Bernhard 1991, p 16 (Тут і далі див. розділ Література)
  8. Clayton 2003, pp 215-6
  9. Tuchman 1962, pp 339-40
  10. Bernhard 1991, p 22
  11. Curtin, Philip D. Disease and empire: the health of European troops in the conquest of Africa by Philip D. Curtin с.187

Література[ред. | ред. код]