Жураківська Олеся Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олеся Жураківська
Ім'я при народженні Жураківська Олеся Вікторівна
Народилася 13 серпня 1973(1973-08-13) (49 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність акторка театру, телеакторка, кіноакторка
Alma mater Російський університет театрального мистецтва (1996)
Заклад Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
Роки діяльності 1999 — дотепер
IMDb nm3122195
Нагороди та премії
Заслужений артист України
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Оле́ся Ві́кторівна Журакі́вська[2] (нар. 13 серпня 1973(19730813), Київ) — українська акторка театру і кіно. Працює в Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра (з 2002 року). Заслужена артистка України (2016)[2]. Нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2021), а також мистецькою премією «Київ» імені Амвросія Бучми (2021)[3].

Лауреатка телевізійної нагороди «Телетріумф» за роль у серіалі «Шлях в порожнечу» (2014)[4]. Чотириразова номінантка театральної премії «Київська пектораль» (2006, 2009, 2013, 2019). У 2018 році виконала роль дівчини з відром у фільмі Сергія Лозниці «Донбас», за яку була номінована на премії «Кіноколо» (2018) і «Золота дзиґа» (2019).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 13 серпня 1973 року в Києві. З раннього дитинства виявляла схильності до акторського мистецтва, влаштовуючи вдома різноманітні сцени та циркові етюди для батьків. Серйозно займалася гімнастикою[5]. Перша освіта — технолог швейного виробництва, її мати також працювала на швейній фабриці[6].

Навчалася у Москві в Російському університеті театрального мистецтва (рос. ГИТИС) (курс Володимира Андрєєва[ru]), однак до цього ніколи не мріяла стати професійною акторкою (вступити до театрального вузу її вмовила подруга). Під час вступу до ГІТІСу співала українську народну пісню та загалом підкорила приймальну комісію безпосередністю, зарахована на перший курс. В університеті отримала перший сценічний досвід, після закінчення вузу два роки пропрацювала у Московському драматичному театрі ім. Єрмолової.

У 2001 повернулася до Києва та після нетривалих пошуків робочого місця у 2002 влаштувалася до Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, у якому грає й нині. Тут виконує здебільшого ролі сильних жінок, здатних керувати чоловіками — Годувальниці у виставі «Ромео и Джульетта», Жозефіни у «Корсиканці», Олени Андріївни у спектаклі «26 комнат» тощо. В останній прем'єрі Київського театру драми і комедії — виставі «Не все коту масленица» — Жураківська грає Феону, ключницю купця.

У 1999 почала зніматися у кіно, здебільшого в другорядних ролях. Запрошена Олексієм Лісовцем на головну роль у кінострічку «Професор в законі» (рос. «Профессор в законе») — комедію з елементами чорного гумору. Запрошена Володимиром Савельєвим на роль Катерини ІІ у фільмі «Лицар Дикого поля» (рос. «Рыцарь Дикого поля»).

З 2 по 5 сезони — ведуча шоу «Зважені та щасливі» на телеканалі «СТБ» (2012 — 2015).

Розлучена, дітей не має. Любить подорожувати, на що витрачає більшу частину гонорарів.[джерело?]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Фільм Роль
2000-2001 День народження Буржуя (День рождения Буржуя) (серіал) епізод
2001 Все, що ти любиш (Всё, что ты любишь) епізод
Провінційний роман (Провинциальный роман) Тамара
2003 Снігова королева (Снежная королева) (фільм-концерт) сніговик
2004 Залізна сотня (Железная сотня) Катруся
За двома зайцями (За двумя зайцами) (фільм-концерт) Люська
Секонд-хенд
2005 Далеко від Сансет бульвару (Далеко от Сансет бульвара) епізод
За все тобі дякую (За все тебя благодарю) (серіал) Люба
На білому катері (На белом катере) (телевізійний фільм) Жанна
Розлучення та дівоче прізвище (Развод и девичья фамилия) (телесеріал) Раєчка
2005-2006 Леся+Рома (серіал) Рая
2006 Дурдом (серіал)
Дідусь моєї мрії (Дедушка моей мечты) (серіал) Хатня робітниця Марго
Жіночі сльози (Женские слезы)
За все тобі дякую-2 (За все тебя благодарю-2) Люба
Таємниця Маестро (режисер М. Федюк) (Тайна Маэстро) Катерина ІІ
Таємниця «Святого Патрика» (Тайна «Святого Патрика»)
Утьосов. Пісня тривалістю в життя (Утесов. Песня длиною в жизнь) (серіал) Оксана
Професор у законі (Профессор в законе) Катя (головна роль)
Сестри по крові (Сестры по крови) (серіал)
Танго кохання (Танго любви) епізод
2007 Дні надії (Дни надежды) Клієнтка
Коли її зовсім не чекаєш (серіал) Лілія
Пушкен
Фабрика щастя (Фабрика счастья)
Чужі таємниці (Чужие тайны) (серіал) Агриппіна
2008 Жінка, що не схильна до авантюр (Женщина, не склонная к авантюрам) (телевізійний фільм) Світлана
Почати спочатку. Марта (Начать сначала. Марта) (серіал) Діна
Не квап кохання! (Не торопи любовь!) (телевізійний фільм)
Пригоди на хуторці поблизу Диканьки (Приключения на хуторке близ Диканьки) (відео) Тьотя Галя
Король, дама, валет Наташа
Роман вихідного дня (Роман выходного дня)
Кава та диявол (Кофе и дьявол)
Повернення блудного батька (Возвращение блудного отца)
2009 Про кохання (Про любовь) Жанна
Пушкен
Роман вихідного дня (Роман выходного дня) Сестра Галини
Тяжіння (Притяжение)
Сільський романс (Деревенский романс) (серіал)
Пригоди на хуторці поблизу Диканьки (Приключения на хуторке близ Диканьки) Тьотя Галя
Доярка з Хацапетовки. Виклик долі (Доярка из Хацапетовки. Вызов судьбе) Маргарита
2011 Білі троянди надії Іванівна
2010 Гербарій Маші Колосової (Гербарий Маши Колосовой)
2012 Дорога в порожнечу Маня Тимофєєва
Батьківський інстинкт Дюймовочка
Світ Соні Соня
Це моя собака Леся
Одеса-мама Валентина Іванівна
2013 Жіночий лікар-2 Тамара Заварова
Свати 6 Ксенія Павлівна
Метелики Шура
Полярний рейс Ірина Михайлівна
2014 Поки станиця спить Любаша
Трубач Галя
2015 Останній яничар (Последний янычар) Любаша
2016 Родичі (Родственнички) Людмила, дочка Михайла Івановича
Острів Тамара
2016 Нитки долі (Нити судьбы) Зоя
2018 Донбас дівчина з відром
2019 Подорожники Ірина (головна роль)
У неділю зранку зілля копала Варвара Михайлівна
«Як довго я на тебе чекала» Любов Якимова (головна роль)
«Перші ластівки» Лариса Дудка
2019-2021 «Папік» Лариса Дмитрівна
Кріпосна Павлина Йосипівна
2020 «Експерт» Людмила Матвіївна
«Перші ластівки. Zалежні» Світлана Якименко
«Казка старого мельника» Марійка
2021-2022 «Мама» Ніна Петрівна Швидченко (головна роль)

Театральні ролі[ред. | ред. код]

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
Інші театри

Нагороди й номінації[ред. | ред. код]

Рік Категорія Фільм Результат
Національна кінопремія «Золота дзиґа»
2019 Найкраща жіноча роль другого плану Донбас Номінація
Національна премія кінокритиків «Кіноколо»
2018 Найкраща акторка Донбас Номінація
«Київська пектораль»
2006 Найкраще виконання жіночої ролі другого плану Ромео і Джульєтта Номінація
2009 Найкраще виконання жіночої ролі першого/другого плану Не все коту масляна Номінація
2013 Найкраще виконання жіночої ролі другого плану Опискін. Фома! Номінація
2019 Найкраще виконання жіночої ролі Схід-Захід Номінація
«Телетріумф»
2014 Акторка телевізійного фільму/серіалу Шлях в порожнечу Нагорода
Мистецька премія «Київ»
2021 У галузі театрального мистецтва — премія «Київ» імені Амвросія Бучми Розлучник, Схід-Захід, Усі найкращі речі Нагорода
Особиста зірка на «Площі зірок»
2021 Видатний внесок в українське театральне й кіномистецтво[10] Нагорода
Премія НСТДУ
2020 Премія Марії Заньковецької Номінація
«Viva! Найкрасивіші»
2017 Найкрасивіша жінка України Номінація

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • В дитинстві акторка серйозно займалася гімнастикою. На святах бавилася тим, що співала й танцювала, зображуючи принцесу;
  • Перша освіта Жураківської — технолог швейного виробництва, її мати також працювала на швейній фабриці;
  • Під час вступу до ГІТІСу співала українську народну пісню та загалом підкорила приймальну комісію своєю безпосередністю, внаслідок чого її було зараховано на перший курс;
  • Після перегляду вистави «Мелкий бес» вирішила спробувати влаштуватися до Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, завдяки епізодичній ролі у спектаклі «Сильвия» її було зараховано до трупи театру.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://theatre.love/persons/olesya-zhurakovskaya/
  2. а б Указ Президента України вiд 9 листопада 2016 року № 495/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва». Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 11 листопада 2016. 
  3. Президент нагородив театральних митців з нагоди Міжнародного дня театру. Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 13 вересня 2021. 
  4. Переможців премії «Телетріумф-2013» оголошено
  5. Мій дім Україна. Жураківська Олеся Вікторівна. Архів оригіналу за 2 травня 2016. Процитовано 18 серпня 2016. 
  6. Олеся Жураківська. Біографія. Фільмографія. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 18 серпня 2016. 
  7. Сергій ВИННИЧЕНКО (28 лютого 2020). Сверхнові «Усі найкращі речі» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 2021-5-31. 
  8. Анжела ВЕЛИЧКО (2 листопада 2016). Ілюзія життя. Історія про кохання, обман, образу та надію від Стаса Жиркова. Театральний блог (укр.). «Новое время». Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 2018-8-13. 
  9. Олена ЗАШКО, Олександр ДМИТРУК (14 березня 2018). У Києві показали виставу за п’єсами підлітків з Донбасу і заходу України (укр.). «Новое время». Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 2018-8-13. 
  10. YouTube full-color icon (2017).svg Площа зірок: Галина Яблонська та Олеся Жураківська (T-fishing) на YouTube

Посилання[ред. | ред. код]