Луїза Мей Елкотт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луїза Мей Елкотт
Louisa May Alcott headshot.jpg
Псевдо A. M. Barnard
Народилася 29 листопада 1832(1832-11-29)[1][2][…]
Germantown[d], Філадельфія, Пенсильванія, США
Померла 6 березня 1888(1888-03-06)[1][2][…] (55 років)
Бостон, Массачусетс
·інсульт
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States (1877-1890).svg США[4][5]
Національність Американці
Діяльність письменниця, Медична сестра, поетеса, романістка, дитячий письменник, Суфражизм
Сфера роботи поезія
Alma mater Домашнє навчання
Мова творів англійська[1]
Жанр готична література[d]
Magnum opus Маленькі жінки, An Old-Fashioned Girl[d], Little Men[d], Jo's Boys[d], Work: A Story of Experience[d], Eight Cousins[d], Rose in Bloom[d], Under the Lilacs[d], Jack and Jill: A Village Story[d], Flower Fables[d] і The Brownie and the Princess[d]
Батько Amos Bronson Alcott[d]
Мати Abby May[d]
Брати, сестри  • Elizabeth Sewall Alcott[d], Abigail May Alcott Nieriker[d] і Anna Alcott Pratt[d]
Автограф Louisa May Alcott Signature.svg
Нагороди

Луїза Мей Елкотт у Вікісховищі?

Луї́за Мей А́лькотт чи Олкотт (29 листопада 1832 — 6 березня 1888) — американська письменниця. Відома завдяки дилогії романів «Маленькі жінки» (Little Women, 1869) та «Хороші дружини» (1869) про дитинство та юність чотирьох сестер, базованій на власному досвіді дитинства. Романи багато разів перевидавалися та стали класикою книжок для дітей та підлітків, досі користуються чималою популярністю. За їх мотивами робилися сценічні та кінопостановки. Ім'я письменниці та її твору стали відомими брендами, що використовуються і досі, наприклад для йменування ляльок.

Ранні роки та початок творчої діяльності[ред. | ред. код]

Луїза була другою з чотирьох доньок письменника-трансценденталіста Еймоса Бронсона Олкотта і суфражистки Еббі Мей. Сім"я Олкоттів походила з Новоі Англії, але Луїза народилась у Філадельфії, штат Пенсильванія. Коли дівчинці було два роки, родина переїхала в Бостон, де Еймос Олкотт заснував експериментальну школу і приєднався до клубу трансценденталістів під головуванням Ральфа Волдо Емерсона і Генрі Девіда Торо. Після кілько хневдач зі школою, Олкотти переїхали в Конкорд, Массачусетс, де приєднались до утопічного поселення «Fruitlands», заснованого трансценденталістами. Луїза отримувала освіту під керівництвом батька; значний вплив спрявляло на неї і коло батькових друзів: Эмерсон, Торо, Натаніель ГоторнМаргарет Фуллер. Вона писала про це в есе «Transcendental Wild Oats», в 1876 році передрукованому в книзі «Silver Pitchers» про час, проведений Олкоттами в «Fruitlands».

Ставши старшою, Луїза Олкотт стала послідовницею аболіціонізму і фемінізму. Через скрутне положення родини вона рано почала працювати (гувернанткою, вчителькою, швеєю). З дитинства захоплюючись літературою, складала невеликі оповідання та казки, писала п"єси для домашнього театру. В 22 роки Луїза пише першу книгу «Байки про квіти» («Flower Fables»), в котру увійшли оповідання, створені для Еллен Емерсон, дочки Ральфа Волдо Емерсона.

В часи Громадянської війни служила медичною сестрою в воєнному шпиталі в Джорджтауні. В 1863 році в переробленому вигляді були видані її листи близьким зі шпиталю, — ця книга принесла першу, хоча й не надто широку, популярність.

Здобуття популярності і подальше життя[ред. | ред. код]

В 1868 видається найбільш відома і популярна книга Олкотт — «Маленькі жінки» про дорослішання чотирьох дочок родини Марч: Мег (прообразом послугувала старша сестра Лїзи Анна), Джо (автопортрет Луїзи), Бет (молодша сестра Елізабет) і Емі (наймолодша з сестер, Мей). Створена на прохання бостонського видавця Томаса Найлса написати «книгу для дівчаток». Успіх книги підштовхнув письменницю створити декілька пов"язаних з цим твором романів: продовження 1869 під назвою «Хороші дружини» про юність і шлюби сестер Марч; в 1871 видана також напів-автобіографічна «Маленькі чоловіки» про племінників письменниці; нарешті, в 1886 вийшла книга «Хлопці Джо». Крім того, багато з настпуних оповідань і повістей Олкотт перекликатимуться з «Маленькими жінками».

На відміну від свого літературного альтер-его, Луїза Мей Олкотт ніколи не була в шлюбі.

В 1879, після смерті сестри Мей, письменниця взяла на виховання дворічну племінницю Луїзу Мей Нерікер (названу на честь тітки і навіть аналогічно прозвану родиною — Лулу).

Пізніше Олкотт стала активною борчинею за права жінок и була першою жінкою, що зареєструвалася для участі в виборах в Конкорді, Массачусетс.

Домінік Монсеррат вважає, що Луїза Мей Олкотт була першою, хто застосувала повністю сфорований сюжет про «прокляття мумії» в оповіданні «Загублені в піраміді, або Прокляття мумії» (1869), котре було забуто і увага до котрого знову проявилась і кінці 1990-х.

Незважаючи на погіршення здоров"я, Олкотт продовжувала писати до самої смерті. Померла вона в Бостоні 6 березня 1888 від наслідків тривалого отруєння ртуттю (через черевний тиф довгий час приймала каломель).

В честь Луїзи Олкотт названо кратер на Венері.

Екранізації[ред. | ред. код]

https://www.youtube.com/watch?v=ARI8WJVP3bY

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]