Жіночі пасажирські місця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жіночі пасажирські місця
Зображення
Цільова аудиторія жінка (особа), дівчина (особа) і Малюк
CMNS: Жіночі пасажирські місця у Вікісховищі
Знак на платформі японської залізниці, що вказує місце посадки для вагонів лише для жінок

Жіночі пасажирські місця — вагони залізниці або метро, призначені виключно для жінок. Вони є наслідком сексуальної сегрегації в деяких суспільствах, але також можуть бути наслідком спроб зменшити сексуальні домагання та напади, такі як лапання.

Африка[ред. | ред. код]

Єгипет[ред. | ред. код]

Докладніше: Жінки в Єгипті

У всіх поїздах каїрського метро два середніх вагони (4-й і 5-й) і передній вагон у всіх александрійських трамваях зарезервовані для жінок (5-й вагон каїрського метро стає змішаним після 21:00). Ці транспорти використовуються як варіант для жінок, які не бажають їздити з чоловіками в одному середовищі; однак жінки все ще можуть вільно їздити на інших вагонах. Ця політика була введена для захисту жінок від сексуальних домагань з боку чоловіків.[1]

Америки[ред. | ред. код]

Бразилія[ред. | ред. код]

Докладніше: Жінки в Бразилії
Вагон метро Ріо-де-Жанейро лише для жінок

У квітні 2006 року метрополітен Ріо-де-Жанейро виконав вимогу, встановлену законом штату. Так була запроваджена вимога, щоб жінки мали спеціальні місця, щоб уникнути сексуальних домагань. Для поїздів із шістьма пасажирськими вагонами один вагон метрополітену позначено рожевим кольором як винятковий для жінок, а обмеження лише для жінок діє з понеділка по п'ятницю в години пік, між 6:00 і 9:00 і між 17:00 і 20:00. Існує поліція метрополітену, яка не дозволяє чоловікам сідати в спеціальний пасажирський вагон, а на платформі є табличка на підлозі, яка вказує на місце посадки для вагонів лише для жінок.[2]

Подібна політика застосовувалася в метро Сан-Паулу з жовтня 1995 по вересень 1997, але Companhia Paulista de Trens Metropolitanos (CPTM) вирішила не продовжувати після деяких скарг подружніх пар і щоб уникнути будь-яких можливих порушень статті 5 Конституції Бразилії, що гарантує рівність громадян.[3]

Мексика[ред. | ред. код]

Докладніше: Жінки в Мексиці

Жіночі автобуси почали використовувати в Мехіко в 2008 році.[3] У метро Мехіко є вагони лише для жінок.[4] У Мехіко також є таксі та автобуси лише для жінок, які називаються «рожевою лінією». Автобусів і таксі вже немає.

Сполучені Штати Америки[ред. | ред. код]

Докладніше: Жінки в США

У 1909 році Жіноча муніципальна ліга закликала до нью-йоркської Interborough Rapid Transit Company (IRT) автомобілів лише для жінок.[5] Хоча IRT відхилив пропозицію, Hudson & Manhattan Railroad пропонувала вагони лише для жінок між Нью-Йорком і Джерсі-Сіті з квітня по липень 1909 року.[6] У 1958 році служба була відновлена, але згодом припинена.[7]

Азія[ред. | ред. код]

Японія[ред. | ред. код]

Докладніше: Жінки в Японії

Сучасна практика[ред. | ред. код]

Знак «Тільки для жінок» у вагоні токійського метро
Пасажири, які чекають на посадку у вагон лише для жінок на лінії Keio на станції Шінджюку в Токіо
Знак біля дверей автобуса

В Японії автомобілі лише для жінок були введені для боротьби з непристойною поведінкою, зокрема з лапанням (чікан). Політика щодо вагонів, призначених лише для жінок, варіюється від компанії до компанії: деякі з них діють у години пік, інші — протягом усього дня, а деякі обмежують використання вагонів, призначених лише для жінок, швидкісними поїздами, оскільки вони, як правило, більш переповнені і мають відносно більші відстані між зупинками. Але загалом ця політика діє лише в будні дні, за винятком свят. Платформи та двері поїздів позначені знаками, що вказують на місця посадки у вагони, а також дні та години, коли вагони призначені лише для жінок. Хоча ці вагони призначені виключно для жінок, більшість операторів поїздів у Японії дозволяють учням початкової школи, інвалідам та їхнім помічникам сідати у вагони, призначені лише для жінок.

Лапання в переповнених потягах є проблемою в Японії: за Національним поліційним агентством та Міністерством юстиції, кількість зареєстрованих непристойних нападів у вагонах метро по всій Японії між 2005 і 2014 роками коливається від 283 до 497 випадків щороку.[8][9] Поліція та залізничні компанії відповіли рекламними кампаніями для підвищення обізнаності та посилили покарання, але кількість випадків продовжує зростати.[10] У 2004 році поліція Токіо повідомила про триразове збільшення кількості зареєстрованих випадків намацування в громадському транспорті за вісім років.[11]

У грудні 2000 року компанія Keio Electric Railway, яка обслуговує поїзди між Токіо та його передмістями, запропонувала пізно ввечері на пробній основі вагони лише для жінок у відповідь на скарги на обмацування з боку п'яних чоловіків під час сезону вечірок боненкай.[12] У березні 2001 року компанія Keio почала курсувати нічними вагонами лише для жінок на повний робочий день. У липні 2001 року East Japan Railway Company запустила аналогічну послугу на лінії Сайкьо, яка сполучає Токіо з префектурою Сайтама і яка стала сумно відомою через скупчення людей і більшу відстань між зупинками.[13] Наступного року послугу розширили до вечірньої години пік.

У липні 2002 року West Japan Railway Company стала третьою компанією в Японії, яка запускала потяги з вагонами лише для жінок, а потяги JR West в Осаці стали першими, які запропонували вагони лише для жінок у ранкову годину пік. Того ж року ще дві залізниці в районі Осаки, Hankyu Railway і Keihan Railway, додали вагони лише для жінок до своїх обмежених експресів, і Hankyu стала першою компанією, яка запускає вагони лише для жінок цілий день.[10] Інші компанії регіону Осаки наслідували їхній приклад, у тому числі Осакський муніципальний метрополітен, чия лінія Midosuji, яка перевозить пасажирів із 160 % пропускною здатністю, мала репутацію країни з найгіршою проблемою лапання в усій Японії. Компанії, розташовані в Токіо, чинили опір змінам через логістичні труднощі та побоювання переповненості вагонів різної статі, але в 2005 році вони запровадили вагони лише для жінок у годину пік після того, як інформаційні кампанії та суворіші покарання виявилися неефективними.[13]

Автомобілі лише для жінок отримали позитивну реакцію деяких чоловіків і деяких жінок. Жінки посилалися на безпеку від лапальників, а також на відсутність терпіння до різних запахів. Чоловіки вказали, що їм не потрібно хвилюватися через фальшиві звинувачення в тому, що вони лапальники.[14] Однак пасажири скаржилися на подальшу переповненість вагонів змішаного типу та боялися, що жінки, які їздять у змішаних вагонах, наражатимуть себе на більший ризик, ніж раніше.[11] Повідомлялося, що чоловіки з вадами зору неусвідомлено сідають у вагон, призначений лише для жінок, і їх попереджають інші пасажири, стикаючись із серйозним збентеженням.[15]

Законодавство Японії від 1900 року передбачає штраф у розмірі 10 ієн для пасажирів чоловічої статі, які входять у вагон або зал очікування лише для жінок. Технічно цей закон все ще діє, але японський уряд висловив думку, що він не поширюватиметься на вагони «тільки для жінок», які зараз використовуються, що робить дотримання правила «тільки для жінок» добровільним з юридичної точки зору.[16]

Історична практика[ред. | ред. код]

Вивіски, які раніше використовувалися на магістралі Тюо

Перший випадок автомобілів лише для жінок у Японії був у 1912 році на сучасній магістралі Чуо, коли вони були введені в години пік, щоб розділити студентів і студенток.[17][18] Служба під назвою «Квіткові поїзди» закінчилася під час Другої світової війни.[19] У 1920 році в Кобе запустили трамваї лише для жінок, а в 1930-х роках залізниця Ханкю курсувала спеціальними поїздами для школярок, які їздили між Кобе та Нісіномією.

У 1947 році, після закінчення Другої світової війни, на магістралях Chuo Main Line і Keihin-Tohoku Line були представлені автомобілі виключно для жінок і дітей. У той час переповненість цих ліній у години пік була настільки сильною, що жінки та діти часто фізично не могли сісти в потяги. Вагони використовувалися в ранкових поїздах головної лінії Чуо до 1973 року, коли було введено пріоритетне місце для сидіння; вони були зняті з лінії Keihin-Tohoku раніше.[18]

Індія[ред. | ред. код]

Вагон лише для жінок в Індії
Докладніше: Жінки в Індії

По всій Індії всі поїзди далекого прямування мають спеціальні купе, зарезервовані лише для жінок. У Мумбаї, комерційному мегаполісі, всі приміські поїзди мають купе, спеціально призначені лише для жінок, хоча дітям шкільного віку також дозволено подорожувати. Два купе призначені для жінок 24 години на добу, а одне купе зарезервоване для жінок у визначені години. Купе для жінок передбачені як для першого, так і для другого класу. Крім того, у години пік було запроваджено спеціальні поїзди Ladies' Special, де весь поїзд зарезервований для жінок. У години пік існує три-чотири спеціальні поїзди, призначені лише для жінок. Оскільки кількість жінок, які потребують подорожей, подвоїлася у 2000-х роках, попит на такі послуги є дуже високим.[20] Багато залізничних служб пропонують вагони лише для жінок, зокрема метро Мумбаї та Делі.[21] Це навіть призвело до появи послуг таксі та рикші лише для жінок.[22]

Індонезія[ред. | ред. код]

Докладніше: Жінки в Індонезії

Індонезійська залізнична компанія PT Kereta Api запровадила вагони лише для жінок у деяких приміських поїздах KRL Jabotabek у столичному районі Джакарти з серпня 2010 року у відповідь на численні повідомлення про сексуальні домагання в громадських місцях, включаючи приміські поїзди та автобуси.[23]

Вагони для жінок у приміських поїздах зазвичай позначаються великими рожевими або фіолетовими наліпками з написом «Kereta Khusus Wanita», розташованими в кожному кінці поїзда. Раніше такий тип вагонів можна було знайти лише в електричках з кондиціонером, але нещодавно відремонтовані електрички без кондиціонера (серії KL3 або K3) також були обладнані фіолетовими наліпками з написом «Вагон для жінок». З лютого 2016 року і дотепер наклейки на вагонах, призначених лише для жінок, в електропоїздах Джабодетабек були зняті, а замість них з'явилися рожеві наклейки на вагонах, призначених лише для жінок.

Нещодавно PT Kereta Api запустила спеціальний потяг лише для жінок (у самому поїзді використовується колишній EMU серії токійського метро 6000, встановлений номер 6107F), який призначений для додаткового захисту жінок-пасажирів від сексуальних домагань. Щоб відрізнятися від стандартних електропоїздів (у яких на обох кінцях поїзда є вагони лише для жінок), всі вагони поїзда лише для жінок були прикрашені великими наклейками «Kereta Khusus Wanita» фіолетового або рожевого кольору. З 1 жовтня 2012 року компанія PT Kereta Api Indonesia (Persero) Commuter Jabodetabek (тепер pt kereta commuter indonesia) запустила поїзди лише для жінок. Усі вагони цього поїзда призначені лише для жінок, а чоловіки в ці поїзди не ходять.[24] Ця послуга була припинена в травні 2013 року після того, як було виявлено, що багатофункціональні вагони були переповнені в годину пік, а вагони лише для жінок використовувалися недостатньо.[25]

12 грудня 2011 року Transjakarta, оператор швидкого автобусного транспорту в Джакарті, запровадив у своїх автобусах зони лише для жінок. Вони розташовані у передній частині кожного автобуса, від спини водія до сидінь біля дверей.[26] У липні 2022 року транспортна служба провінційного уряду Джакарти планувала запровадити зони лише для жінок в ангкотах (маршрутних таксі), призначивши ліворуч для жінок і праворуч для чоловіків.[27]

  • A women-only car at the front of a KRL Commuterline in the Jakarta area, July 2019
    Автомобіль лише для жінок на передній частині первинної лінії KRL у районі Джакарти, липень 2019 р.
  • Interior view of a women-only car on a KRL Jabotabek commuter train in the Jakarta area, November 2011
    Внутрішній вигляд вагона лише для жінок у першому поїзді KRL Jabotabek в районі Джакарти, листопад 2011 р.

Іран[ред. | ред. код]

Докладніше: Жінки в Ірані

В даний час існують легкові автомобілі тільки для жінок, принаймні в Тегерані та Мешхеді. У кожному поїзді є два вагони лише для жінок, передній і задній.[28][29][30]

Малайзія[ред. | ред. код]

Докладніше: Жінки в Малайзії
Вагон тільки для жінок у поїзді MRT Kajang Line.

Сексуальні домагання в Малайзії є поширеним явищем, і з 2010 року поїзди Малайзійської залізниці включають рожеві вагони лише для жінок, щоб зменшити їх кількість.[31] З 2010 року в Куала-Лумпурі також є автобуси лише для жінок.[31] У 2011 році уряд запустив службу таксі лише для жінок у більшій частині Куала-Лумпура.[32] У таксі є жінки-водійки, які працюють за викликом.[32]

Філіппіни[ред. | ред. код]

Докладніше: Жінки в Філіппінах

Управління легкорейкового транспорту, яке керує лініями LRT 1 і LRT 2 у системі легкорейльового транспорту Манілі, раніше визначило перший вагон (що складається з 2-3 зчленованих вагонів) кожного складу поїзда LRT-1 як ексклюзивний для людей похилого віку, вагітні жінки, люди з обмеженими можливостями та дорослі з немовлятами або дітьми. 27 листопада 2002 року це було розширено, щоб також включити всіх жінок-пасажирок.[33]

1 квітня 2006 року система залізничного транспорту метро Маніла наслідувала цей приклад, визначивши перший вагон (що складається з трьох зчленованих вагонів) кожної лінії MRT 3 як ексклюзивний для жінок, дітей, людей похилого віку та людей з обмеженими можливостями.[34]

Тайвань[ред. | ред. код]

Докладніше: Жінки в Тайвані

Як і в Японії, у 2006 році на місцевих службах TRA на Тайвані були вагони лише для жінок. Але оскільки вагони не мали бажаного впливу на гендерну дискримінацію, їх скасували через 3 місяці.[35][36] У певний час (наприклад, у нічний час у метро Тайбея) є секції очікування лише для жінок.

  • A women-only car on a TRA EMU train in Taiwan, June 2006
    Вагон лише для жінок у поїзді TRA EMU на Тайвані, червень 2006 року
  • Sign at Taipei Main Station, Taiwan
    Знак на головному вокзалі Тайбея, Тайвань

Об'єднані Арабські Емірати[ред. | ред. код]

Докладніше: Жінки в ОАЕ

Кожен поїзд у системі метро Дубая має один призначений вагон, призначений лише для жінок і дітей із 7:00 до 9:00 та з 17:00 до 20:00 у будні дні. Чоловіки, які заходять у вагон у цей час, оштрафовані на 100 дирхамів ОАЕ (27.25 доларів США). Раніше вагони лише для жінок були половиною вагона з демаркаційною лінією, що позначає розділ між звичайним простором і місцем лише для жінок.[37] Щодня виписують близько 98 штрафів щодо жіночих вагонів.[38]

Європа[ред. | ред. код]

Німеччина[ред. | ред. код]

Докладніше: Жінки в Німеччині

У 2016 році в регіональному поїзді Лейпциг — Хемніц було введено купе лише для жінок. Реакція пасажирів була неоднозначною. У той час як одні привітали цей захід, оскільки він змусив жінок почуватися безпечніше, інші вважали, що розділення статей — це «щось із минулого» та «відстале рішення».[39] Зараз його немає.

Велика Британія[ред. | ред. код]

Докладніше: Жінки у Великій Британії

Останнє розміщення «Лише для жінок» у британських поїздах було скасовано в 1977 році[40] через поєднання різних типів поїздів, які запроваджувалися, і законодавство про рівність, яке перешкоджало гендерним положенням.

У місцевих поїздах старого типу, які більше не курсують, окремі купе традиційного типу розташовувалися прямо поперек вагона (зазвичай приблизно 9 у вагоні), без коридору, з сидіннями на 5 або близько того з кожного боку та доступом лише через багато окремих бічних дверей. Через занепокоєння окремих жінок-пасажирок, які могли залишитися з чоловіками в купе, коли пасажири виходили, кілька купе (зазвичай одне в кінці кожного вагона) було позначено як «Тільки для жінок». У той час, коли купе заборонено палити позначалися червоними мітками вікон, а перший клас синіми мітками, купе тільки для жінок позначалися зеленими мітками вікон.

У вересні 2014 року депутат парламенту з транспорту Клер Перрі згадала про можливе відновлення вагонів лише для жінок під час виступу на конференції Консервативної партії.[41] У серпні 2015 року кандидат у лідери від Лейбористської партії Джеремі Корбін заявив, що він обговорить варіант запровадження вагонів лише для жінок, щоб зменшити домагання.[42] Депутат від Лейбористської партії Герайнт Девіс заявив, що запропонована система стане схожою на апартеїд.[43]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Cairo Journal; For Women Only: A Train Car Safe From Men. The New York Times. 15 січня 1990.
  2. ↑ Homens não respeitam vagão exclusivo para mulheres no Metrô no primeiro dia em vigor. Gazeta do Povo (pt-BR) . 25 квітня 2006. Процитовано 26 січня 2013.
  3. ↑ а б Só para mulheres. Isto é (pt-BR) . 6 серпня 2008. Процитовано 26 січня 2013.
  4. ↑ Baker, Vicky (31 March 2017). Mexico City's 'penis seat' sparks debate. BBC News.
  5. ↑ Want Women's Cars on Subway Trains. New York Times. 7 лютого 1909. с. 5. Процитовано 17 жовтня 2022.
  6. ↑ Schulz, Dorothy; Gilbert, Susan (30 липня 1998). Women and Transit Security: A New Look at an Old Issue (PDF). US Department of Transportation. с. 551—552. Процитовано 17 жовтня 2022.
  7. ↑ Railroad Car for Women Only Praised. Spartansburg Herald. 11 липня 1958. с. 11. Процитовано 17 жовтня 2022.
  8. ↑ 性犯罪に関する総合的研究 (PDF). Ministry of Justice. The Ministry of Justice.
  9. ↑ 電車内の痴漢防止に係る研究会の報告書について (PDF). National Police Agency. Архів оригіналу (PDF) за 9 грудня 2016. Процитовано 27 лютого 2024.
  10. ↑ а б Japan - Country Reports on Human Rights Practices - 2002. US Department of State. 31 березня 2003.
  11. ↑ а б Joyce, Colin (15 травня 2005). Persistent gropers force Japan to introduce women-only carriages. The Daily Telegraph.
  12. ↑ Tokyo trains tackle groping problem. BBC. 5 грудня 2000. Процитовано 31 грудня 2009.
  13. ↑ а б Lechers give Saikyo Line worst rap for Tokyo trains. International Herald Tribune/Asahi Shimbun. 9 лютого 2005.
  14. ↑ Japan Tries Women-Only Train Cars to Stop Groping. ABC News. 10 червня 2005.
  15. ↑ Japan: Visually-impaired want railways to clarify stance on riding in women-only carriages. Mainichi Daily News. 5 April 2007. Архів оригіналу за 17 April 2007. Процитовано 22 December 2015.
  16. ↑ Murakami, Kei (31 жовтня 2011). 鉄道営業法 －「女性専用車両」男が乗っても法的にはOK [Railway Business Law - "Women-only car" It is legally OK even if a man rides]. PRESIDENT.
  17. ↑ 婦人専用電車. Tokyo Shimbun. 28 січня 1912.
  18. ↑ а б Runtime error - PukiWiki RJ-Essential. Архів оригіналу за 29 травня 2023. Процитовано 27 лютого 2024.
  19. ↑ Mitsutoshii, Horii; Burgess, Adam (2012). Constructing sexual risk: 'Chikan', collapsing male authority and the emergence of women-only train carriages in Japan. Health, Risk & Society. 14 (1): 41—55. doi:10.1080/13698575.2011.641523  – за допомогою EBSCO's Academic Search Complete (необхідна підписка)
  20. ↑ The Times & The Sunday Times. Процитовано 3 October 2017.
  21. ↑ McCarthy, Julie (28 March 2013). On India's Trains, Seeking Safety In The Women's Compartment. NPR. Процитовано 26 March 2014.
  22. ↑ Women form special cab service in Delhi -- catering exclusively to women. The World. Public Radio International. 24 January 2013. Архів оригіналу за 26 січня 2013. Процитовано 25 January 2013.
  23. ↑ Indonesia Railway Company Launches Women-Only Carriages. Процитовано 3 October 2017.
  24. ↑ Yulianto, Charles (1 October 2012). ジャボデタベク電気鉄道センター: Operasi Perdana Rangkaian Khusus Wanita - 女性専用編成最初運転. Процитовано 3 October 2017.
  25. ↑ Indonesian Women-only Trains Are Scrapped. 14 May 2013. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 3 October 2017.
  26. ↑ Pertiwi, Atmi (12 December 2011). Transjakarta Sediakan Area Khusus Perempuan. Tempo. Процитовано 19 December 2022.
  27. ↑ Nazhif, Naufal Jauhar (12 July 2022). Area Khusus Wanita di Transportasi Umum, Efektif Kah?. Tempo. Процитовано 19 December 2022.
  28. ↑ Sanghani, Radhika (26 серпня 2015). These countries tried women-only transport. Here's what happened. The Daily Telegraph (en-GB) . ISSN 0307-1235. Процитовано 21 червня 2019.
  29. ↑ 5 Things You Didn't Know About the Tehran Metro. Railway-News (en-GB) . 12 грудня 2017. Процитовано 21 червня 2019.
  30. ↑ How to Travel on Public Transport in Iran (If You're a Woman). Elisabeth Real (амер.). 7 грудня 2015. Процитовано 21 червня 2019.
  31. ↑ а б Women-only buses aim to halt sex harassment. NBC News. 2 December 2010. Процитовано 3 October 2017.
  32. ↑ а б Malaysia launches women-only taxis, hoping to reduce number of rape and robbery cases. Al Arabiya. 27 November 2011. Процитовано 3 October 2017.
  33. ↑ Crisostomo, Sheila (28 листопада 2002). Women to get own coaches in LRT. The Philippine Star. Процитовано 20 вересня 2022.
  34. ↑ Araneta, Sandy (4 квітня 2006). MRT segregates passengers. The Philippine Star. Процитовано 20 вересня 2022.
  35. ↑ 台鐵女性車廂 傾向取消 [Архівовано 2010-07-22 у Wayback Machine.] — Liberty Times（2006年8月3日）
  36. ↑ 女性専用車両が不評…3か月で存続危機 — Yomiuri Shimbun, 2006年9月4日
  37. ↑ Jinman, Richard (26 August 2015). The shame of walking into a women-only car by mistake. Independent. Архів оригіналу за 27 October 2018. Процитовано 27 October 2018.
  38. ↑ Badam, Ramola (29 May 2015). Almost 100 men fined each day on Dubai Metro for using women's carriage. The National. Abu Dhabi. Архів оригіналу за 27 October 2018. Процитовано 27 October 2018.
  39. ↑ Brady, Kate (16 квітня 2016). Opinion divided over women-only train compartments on eastern German route (англ.). Deutsche Welle. Процитовано 1 липня 2017.
  40. ↑ Powley, Tanya; Pickard, Jim (26 August 2015). Rail experts point to flaws in women-only train carriages idea. Financial Times. Архів оригіналу за 12 грудня 2022. Процитовано 26 August 2015.
  41. ↑ Cartledge, James (30 September 2014). Women-only train carriages could cut sex attacks, says transport minister. Процитовано 3 October 2017.
  42. ↑ Mason, Rowena (26 August 2015). Jeremy Corbyn raises possibility of women-only train carriages. The Guardian. Процитовано 26 August 2015.
  43. ↑ Jon Stone (27 August 2015). Jeremy Corbyn's women-only carriages idea is 'apartheid', says Labour MP Geraint Davies. The Independent.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жіночі пасажирські місця
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жіночі_пасажирські_місця&oldid=42318143