Залізний тато
 | |
| Тип | видавництво |
|---|---|
| Галузь | Видавнича справа |
| Гасло | Література інтелектуального дискомфорту |
| Засновано | 2016 |
| Засновник(и) | Дмитро Савченко |
| Штаб-квартира | Київ |
| Ключові особи | Дмитро Савченко[1] |
| Продукція | Книга |
| zalizniytato.org.ua | |
«Залізний тато» (стилізовано «Zалізний тато») — українське книжкове видавництво, засноване 2016 року.
Видавництво займається випуском «провокативних» книг[2][3]. За словами засновників «Zалізний тато» — «література інтелектуального дискомфорту»[4].
Видавництво засноване в 2016 році Дмитром Савченком.
Назва «Залізний тато» була підібрана навмисно для того, щоб «кожен вбачав в цій назві те, що йому подобається». Дмитро Савченко вбачає в назві «Тата Нації», себто певного лідера нації та держави[5].
|
Наше головне світоглядне правило: не друкувати нейтральної літератури! Наша література повинна або закохувати, або відштовхувати, викликати обурення. Головне, щоб вона спровокувала людину на емоцію та на подальшу рефлексію. Тому ми не утримуємося від провокативних тем, ми актуалізуємо досить суперечливу проблематику — і в цьому передбачаємо і бачимо свою місію. | 
|
— Дмитро Савченко[6] | ||
«Залізний тато» видав понад 50 книг на різну тематику[7]. Серед найвідоміших:
- Дмитро Корчинський «Квадралогія»: «Сяючий шлях», «Естетика жебрацтва» (2018), «Прочани вночі» (2019), «Протоколи загублених снів» (2020)
- Михайло Островерха «Муссоліні очима українців» (2019)
- Дмитро Корчинський «Прочани вночі» (2019)
- Ivan Kotľarevśkyj «Enejida» (латиницею) (2019)
- Іван Семесюк «Нема чим робить» (2018)
- Джохар Дудаєв «Лицар свободи» (2020)
- Дмитро Корчинський «Війна у натовпі» (друге видання, 2020)
- Петро Мірчук «Євген Коновалець. Ода вождизму» (2019)
- «Анатолій Лупиніс. Гуру вільних радикалів» (2020) — Дмитро Савченко, на основі інтерв'ю з Наталкою Чангулі, Дмитром Корчинським, Олександром Муратовим, Ігорем Мазурем, Миколою Лупиносом, Олександром Каскадером.
- Юрій Руф «Ваніль і сталь» (2021)
- «Шаміль Басаєв. Перемога або рай» (2023)
- Оксана Лущевська «Як у казці» (2023)
- Ірина Голуб «Іларія в Литві | Ilarija Lietuvoje» (2023,2024)
- Дмитро Савченко «Вовки Да Вінчі» (2024)
- Дмитро Корчинський
- Дмитро Шурхало
- Дмитро Хвощинський
- Іван Семесюк
- Володимир Жаботинський
- Олексій Середюк
- Звіад Ґамсахурдіа
- Аслан Масхадов
- Юрій Руф
- Оксана Лущевська
- Ірина Голуб
Один з найбільших літературних фестивалів України «Книжковий Арсенал» відмовив у місці для стендів двом видавництвам: «Залізний тато» та «ДІПА»[8][9][10]. 22 лютого 2019 видавництво «Залізний тато» на своїй сторінці у Facebook опублікувало звернення до оргкомітету Арсеналу, в якому вони закликали «усунути факти цензури та суб’єктивного упередження оргкомітету щодо визначення видавництв-учасників фестивалю». Вони звинуватили керівництво у непрозорих механізмах відбору та фільтрації учасників. Слідом за ним своє публічне обурення висловило й видавництво ДІПА, до якого приєдналися й окремі автори[11]. Міністерство у справах ветеранів спільно з «Мистецьким Арсеналом» створили спеціальну комісію, щоб залагодити питання.
У висновку, в межах фестивалю організували колективний ветеранський стенд, який розташувався у дворі Мистецького арсеналу[10].
- ↑ ТОВ «Залізний тато». clarity-project.info.
- ↑ «Найкращим визнанням для будь-якого художника – є бажання злочинця вкрасти його картину». www.armyfm.com.ua. Армія-FM. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 2 квітня 2020.
- ↑ Олексій Бешуля: «Zалізний тато – це література інтелектуального дискомфорту» (укр.). Пломінь. 4 травня 2019. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 2 квітня 2020.
- ↑ Про нас. zalizniytato.org.ua (ua) . Залізний тато. Архів оригіналу за 3 квітня 2020. Процитовано 2 квітня 2020.
- ↑ «Український контекст». Гість студії – Дмитро Савченко. 4 канал. Архів оригіналу за 28 квітня 2020.
- ↑ Дмитро Савченко: міжнародний день книги. ГІТ. 23 квітня 2020.
- ↑ Всі товари. zalizniytato.org.ua (ua) . Процитовано 18 травня 2024.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Олексій Бешуля | Facebook. web.archive.org. 20 квітня 2020. Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 20 квітня 2020.
- ↑ Скандал навколо Книжкового Арсеналу: ветеранські видання заявили, що їм безпідставно відмовили в участі. Рубрика. 3 березня 2019. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 20 квітня 2020.
- ↑ а б Мовні війни та інші літературні скандали 2019-го. www.chytomo.com (укр.). 14 січня 2020. Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 20 квітня 2020.
- ↑ "Відмовили без пояснення причин": чому "Книжковий Арсенал" не хотів бачити ветеранську книжку. 5 канал (uk-UK) . Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 20 квітня 2020.
- Сайт Залізного тата [Архівовано 9 грудня 2019 у Wayback Machine.]
