Мазур Ігор Петрович
| Ігор Мазур | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Псевдо | Тополя  | ||||
| Народився | 18 березня 1973 (51 рік) с. Пирогівці, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР | ||||
| Громадянство |  Україна | ||||
| Національність | українець | ||||
| Діяльність | офіцер ЗСУ на російсько-українській війні (з 2022) | ||||
| Відомий завдяки | громадський, політичний та військовий діяч | ||||
| Alma mater | Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Київський національний університет імені Тараса Шевченка | ||||
| Учасник | Війна на сході України | ||||
| Посада | заступник голови УНА—УНСО | ||||
| Військове звання | капітан | ||||
| Партія | УНА-УНСО | ||||
| Конфесія | УПЦ Київський Патріархат | ||||
| Зріст | 203 см | ||||
| Нагороди |
| ||||
І́гор Петро́вич Ма́зур (нар. 18 березня 1973, c. Пирогівці, Хмельницька область[1]; псевдо — Тополя) — український військовик, громадський та політичний діяч, голова Київської організації партії «УНА—УНСО» з лютого 1997 по вересень 2019 року, заступник голови партії з листопада 2016 по вересень 2019 року. Залишив керівні посади і вийшов з партії після призначення на посаду державного службовця після проходження конкурсу в Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Учасник війни проти РФ в Абхазії на боці Грузії, учасник війни на Донбасі — спочатку в добровольчих батальйонах, а потім як офіцер ЗСУ, командир розвідувальної роти 131-го розвідувального батальйону в районі бойових дій Широкине-Чермалик. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну — командир стрілецької роти батальйону територіальної оборони ЗСУ.
Народився на Хмельниччині.[2]
Закінчив Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького[3].
Активіст УНА-УНСО з 1992 року.
Брав участь у війні в Абхазії 1992—1993 років проти РФ на боці Грузії. У січні — березні 1995 року з групою унсовців забезпечували охорону іноземних журналістів під час Першої Чеченської Війни в Росії. За що слідчий комітет РФ відкрив на нього кримінальну справу.
Учасник похоронів Патріарха Володимира 18 липня 1995 року і сутичок з «Беркутом» того дня.
2001 року був заарештований і відбув 3 роки ув'язнення за участь у бійці з міліцією під Адміністрацією Президента в ході акції «Україна без Кучми» 9 березня 2001 року.[2]
У «справі 9 березня» проходило 19 осіб. У СІЗО перебувало 18, які отримали від двох до чотирьох років позбавлення волі. Станом на 2012 рік, троє з них — Руслан Зайченко, Денис Андрусенко та Андрій Косенко — померли.[2]
Під час Помаранчевої революції — один з керівників охорони наметового містечка на Майдані Незалежності, учасник автопробігу «Поїзд дружби» в Крим і на Донбас в грудні 2004 року.
Закінчив Черкаський національний університет ім. Хмельницького (2005[джерело?]), фах — вчитель історії.[2]
Закінчив Інститут післядипломної освіти КНУ ім. Шевченка (2011[джерело?]), фах — правознавець.[2]
Керівник «Правого Сектора» Київщини і начальник штабу 24 Сотні Самооборони Майдану під час Революції Гідності.
З травня 2014 в зоні бойових дій на сході України. З березня 2015 року офіцер Збройних Сил України — командир роти, заступник начальника штабу 131-го розвідувального батальйону в Секторі «М».[4]
З листопада 2016 року після демобілізації стає заступником голови партії УНА-УНСО і заступником командира Української націоналістичної самооборони (УНСО).
9 листопада 2019 року на пункті пропуску «Дорогуськ» польські прикордонники затримали Ігоря на підставі запиту Росії через Інтерпол[5][6][7]. Як пояснив міністр МЗС Польщі Яцек Чапутович, рішення про затримання було прийняте прикордонниками, які не знали причини включення Ігора до списку людей, що розшукуються[8].
10 листопада Мазура відпустили на поруки консула України в Любліні. До того часу, коли Польща визначить, чи потрібно екстрадувати його до Росії, він знаходитиметься на території українського консульства[9]. Це підтвердив посол України в Польщі Андрій Дещиця[10].
Заступниця Міністра закордонних справ України Олена Зеркаль 12 листопада заявила, що згідно зі зверненням МЗС Мазура мають виключити зі списку розшуку Інтерполу[11].
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну мобілізувався 24 лютого 2022 року та став командиром унсовської роти 127-го стрілецького батальйону 112-ї бригади тероборони ЗСУ.
Голова ГО «Фан-клуб „Україна“», що пропагує перемоги українців у військовій справі, науці, спорті та інших напрямах. Заступник Голови ГО «Товариства воїнів АТО».
З червня 2017 року голова громадської організації «Межимор'я», що пропагує співпрацю держав Балто-Чорноморського регіону (Україна, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Грузія).
Одружений вдруге. Має доньку Олю (1997)[2] від першого шлюбу та синів Ярослава (2009)[2] і Мирослава (2012) — від другого.
Православний ПЦУ, член Управи Ставропігійного Братства ім. Ярослава Мудрого, лицар Православного Ордену Архистратига Михаїла.
В документальному фільмі Георгія Гонгадзе «Тіні війни» (1993) про грузино-абхазький конфлікт неодноразово з'являється на екрані разом з іншими воїнами-унсовцями, що воювали в Абхазії.
Документальний фільм «Обличчя протесту» (2003 р.) про акцію «Україна без Кучми» починається з інтерв'ю з Мазуром після його арешту і перебування у Лук'янівському СІЗО № 13.
- Орден «За мужність» III ст. (18 січня 2007) — за заслуги у державному будівництві, вагомий внесок у розвиток і зміцнення демократичної, соціальної і правової України та з нагоди Дня Соборності України[12]
- Медаль «Захиснику Вітчизни» (12 грудня 2016) — за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[13]
- Орден Вахтанга Горгасалі 3-го ступеня (Грузія)[2] від Президента Грузії Е. Шеварднадзе Указом від 15.11.93
- «Пустельний хрест» (вища нагорода УНА—УНСО)[2] від Головного Командира УНСО Ю. Шухевича указом від 14.12.08
- Медаль «За жертовність і любов до України» від Патріарха Філарета (2015 р.)
- Орден Архистратига Михаїла УПЦ (КП)
- Медаль «За оборону Маріуполя» від командувача ОК «Південь» генерала Сиротенка (2015 р.)
- ↑ Мазур Ігор Петрович — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 1 вересня 2022.
- ↑ а б в г д е ж и к Марина Ткачук, Одинадцята заповідь Христа — «Не бійся!» [Архівовано 11 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Україна молода, № 35—36, 4 березня 2011
- ↑ Випускник ЧНУ, бойовий командир УНА-УНСО, капітан ЗСУ Ігор Мазур «Тополя»: Україні потрібно набирати легіонерів, навіть з Африки. ЧНУ ім. Б. Хмельницького. 17 листопада 2023. Процитовано 17 листопада 2023.
- ↑ Польща на вимогу РФ затримала близько 20 українських ветеранів, – правозахисник. Новинарня (укр.). 11 листопада 2019. Архів оригіналу за 11 листопада 2019. Процитовано 11 листопада 2019.
- ↑ У Польщі за запитом Росії затримали ветерана АТО та лідера УНА-УНСО Ігоря Мазура // Depo.ua. — 2019. — 9 листопада.
- ↑ Хто такий Ігор "Тополя" Мазур та чому його затримали в Польщі. 24 Канал (укр.). Процитовано 1 вересня 2022.
- ↑ Стратегія захисту затриманого в Польщі ветерана АТО Мазура вироблена — МЗС // Укрінформ. — 2019. — 10 листопада.
- ↑ У МЗС Польщі пояснили ситуацію з затриманням Мазура. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
- ↑ Ігоря "Тополю" Мазура відпустили на поруки українського консула, – Денісова. 24 Канал. Архів оригіналу за 11 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
- ↑ Тополю передали на поруки генконсула, суду не буде, – Денисова. Новинарня (укр.). 10 листопада 2019. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
- ↑ Мазура повинні виключити з розшуку Інтерполу найближчим часом, - Зеркаль. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 12 листопада 2019.
- ↑ Указ Президента України від 18 січня 2007 року № 21/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 12 грудня 2016 року № 551/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Сухопутних військ України»
- Марина Ткачук, Одинадцята заповідь Христа — «Не бійся!» [Архівовано 11 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Україна молода, № 35—36, 4 березня 2011
- Ігор Мазур «Тополя»: 30-річний досвід воєн з Росією | Історія PRO https://www.youtube.com/watch?v=JFGyAgn0aic
- гор «Тополя» Мазур про чотири війни та ідентичність https://www.youtube.com/watch?v=D0h190jE9Ps
- Ігор Мазур (Тополя). Спогади про війни УНСО. Бандерштат 2011 [Архівовано 13 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Олена Білозерська, 16 серпня 2011
- Ігор «Тополя» Мазур (офіцер ЗСУ) — За Чай.com з Романом Чайкою // 5 канал, 12 жовтня 2016
- Народились 18 березня
- Народились 1973
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені медаллю «Захиснику Вітчизни»
- Кавалери ордена Вахтанга Горгасалі III ступеня
- Нагороджені медаллю «За жертовність і любов до України»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Хмельницької області
- Члени УНА-УНСО
- Учасники Першої чеченської війни
- Політики України
- Українські політв'язні
- Випускники Київського університету
- Випускники Черкаського національного університету
- Кавалери ордена Вахтанга Горгасалі