Мазур Ігор Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Мазур
Ігор Мазур, День гідності і свободи, 2019.jpg
Псевдо Тополя
Народився 1973
Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність офіцер ЗСУ в зоні АТО
Відомий завдяки український громадський, політичниий та військовий діяч
Alma mater Черкаський Національний університет ім. Богдана Хмельницького, Київський Національний Університет ім. Тараса Шевченка
Учасник Війна на сході України
Посада заступник Голови УНА-УНСО
Військове звання лейтенант
Партія УНА-УНСО
Конфесія УПЦ Київський Патріархат
Зріст 203 см
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2016
Орден Вахтанга Горгасала III ступеня
Медаль «За жертовність і любов до України»

Мазур Ігор Петрович (нар. 1973, Хмельницька область; псевдо — Тополя) — голова Київської організації партії «УНА-УНСО» з 1997 року, голова Політради «УНА-УНСО» з листопада 2011 року.

Учасник війни проти РФ в Абхазії на боці Грузії, учасник війни на Донбасі — офіцер ЗСУ, заступник начальника штабу 131-го розвідувального батальйону.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився на Хмельниччині.[1]

Активіст УНА-УНСО з 1992 року.

Брав участь у війні в Абхазії 19921993 років проти РФ на боці Грузії.

Учасник похоронів Патріарха Володимира 18 липня 1995 року і сутичок з «Беркутом» в той день.

Ув'язнення[ред. | ред. код]

2002 року був заарештований і відбув 3 роки ув'язнення за участь у бійці з міліцією під Адміністрацією Президента в ході акції «Україна без Кучми» 9 березня 2001 року.[1]

У «справі 9 березня» проходило 19 осіб. У СІЗО перебувало 18, які отримали від двох до чотирьох років позбавлення волі. Станом на 2011 рік, троє з них — Василь Назар, Денис Андрусенко та Андрій Косенко — померли.[1]

Помаранчева революція[ред. | ред. код]

Під час Помаранчевої революції — один з керівників охорони наметового містечка на Майдані Незалежності, учасник автопробігу «Поїзд дружби» в Крим і на Донбас в грудні 2004 року.

Закінчив Черкаський національний університет ім. Хмельницького (2005[джерело?]), фах — вчитель історії.[1]

Закінчив Інститут післядипломної освіти КНУ ім. Шевченка (2011[джерело?]), фах — правознавець.[1]

Євромайдан[ред. | ред. код]

Керівник «Правого Сектора» Київщини і начальник штабу 24 Сотні Самооборони Майдану під час Революції Гідності.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

З травня 2014 в зоні бойових дій на сході України. З квітня 2015 року офіцер Збройних Сил України — командир роти, заступник начальника штабу 131-го розвідувального батальйону в Секторі «М».[2]

З листопада 2016 року після демобілізації стає заступником голови партії УНА-УНСО і заступником Головного Командира Української Націоналістичної Самооборони.

Переслідування Росією і затримання в Польщі[ред. | ред. код]

9 листопада 2019 року на пункті пропуску «Дорогуськ» польські прикордонники затримали Ігоря на підставі запиту Росії через Інтерпол[3][4]. Як пояснив міністр МЗС Польщі Яцек Чапутович, рішення про затримання було прийняте прикордонниками, які не знали причини включення Ігора до списку людей, що розшукуються[5].

10 листопада Мазура відпустили на поруки консула України в Любліні. До того часу, коли Польща визначить, чи потрібно екстрадувати його до Росії, він знаходитиметься на території українського консульства[6]. Це підтвердив посол України в Польщі Андрій Дещиця[7].

Заступниця Міністра МЗС України Олена Зеркаль 12 листопада заявила, що згідно звернення МЗС Мазура мають виключити зі списку розшуку Інтерполу[8].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Голова «Фан-клубу „Україна“», що пропагує перемоги українців у військовій справі, науці, спорті та інших напрямках. Заступник Голови «Товариства воїнів АТО».

З червня 2017 року Голова громадської організації «Межиморя», що пропагує співпрацю держав Балто-Чорноморського регіону (Україна, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Грузія).

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений вдруге. Має доньку Олю (1997)[1] від першого шлюбу та синів Ярослава (2009)[1] і Мирослава (2012) — від другого.

Релігія[ред. | ред. код]

Православний, член Управи Ставропігійного Братства ім. Ярослава Мудрого.

У документальних фільмах[ред. | ред. код]

В документальному фільмі Георгія Гонгадзе «Тіні війни» (1993) про грузино-абхазький конфлікт неодноразово з'являється на екрані разом з іншими вояками-унсовцями, що воювали в Абхазії.

Документальний фільм «Обличчя протесту» (2002 р.) про акцію «Україна без Кучми» починається з інтерв'ю з Мазуром під час його перебування у Лук'янівському СІЗО № 13.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ст. (18 січня 2007) — за заслуги у державному будівництві, вагомий внесок у розвиток і зміцнення демократичної, соціальної і правової України та з нагоди Дня Соборності України[9]
  • Медаль «Захиснику Вітчизни» (12 грудня 2016) — за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[10]
  • Орден Вахтанга Горгасалі 3-го ступеня (Грузія)[1] від Президента Е. Шеварднадзе указом від 15.11.93
  • «Пустельний хрест» (вища нагорода УНА-УНСО)[1] від Головного Командира УНСО Ю. Шухевича указом від 14.12.08
  • Медаль «За жертовність і любов до України» від Патріарха Філарета (2015 р.)
  • Орден Архистратига Михаїла УПЦ (КП)
  • Медаль «За оборону Маріуполя» від командувача ОК «Південь» генерала Сиротенка (2015 р.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Марина Ткачук, Одинадцята заповідь Христа — «Не бійся!» // Україна молода, № 35-36, 4 березня 2011
  2. Польща на вимогу РФ затримала близько 20 українських ветеранів, – правозахисник. Новинарня (uk). 2019-11-11. Процитовано 2019-11-11. 
  3. У Польщі за запитом Росії затримали ветерана АТО та лідера УНА-УНСО Ігоря Мазура // Depo.ua. — 2019. — 9 листопада.
  4. Стратегія захисту затриманого в Польщі ветерана АТО Мазура вироблена — МЗС // Укрінформ. — 2019. — 10 листопада.
  5. У МЗС Польщі пояснили ситуацію з затриманням Мазура. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-11-10. 
  6. Ігоря "Тополю" Мазура відпустили на поруки українського консула, – Денісова. 24 Канал. Процитовано 2019-11-10. 
  7. Тополю передали на поруки генконсула, суду не буде, – Денисова. Новинарня (uk). 2019-11-10. Процитовано 2019-11-10. 
  8. Мазура повинні виключити з розшуку Інтерполу найближчим часом, - Зеркаль. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-11-12. 
  9. Указ Президента України від 18 січня 2007 року № 21/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
  10. Указ Президента України від 12 грудня 2016 року № 551/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Сухопутних військ України»

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Відео[ред. | ред. код]