Заратуштра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Заратуштра
Заратуштра Спітама

Zaraθuštra

Raffael 071.jpg
Заратуштра тримає зоряний глобус на картині Рафаеля «Афінська школа»
Інші імена Заратустра
Народився не раніше 10 століття до н. е. і не пізніше 6 століття до н. е.
Rey, Iran[d][1]
Помер не раніше 10 століття до н. е. і не пізніше 6 століття до н. е.
невідомо[1]
Громадянство Іран
Діяльність пророк і founder of religions[d]
Батько Порушаспа Спітама (традиційно)
Матір Дугдова (традиційно)
Дружина Хвові (традиційно)
Діти Френі, Порукіста, Тріті;
Ісат-вастра, Уруват-нара, Хваре-чітра (традиційно)

q: Висловлювання у Вікіцитатах

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Заратуштра (Заратустра, Зороастр; перською زرتشت, грец. Ζωροάστρης) — давньоіранський релігійний діяч, засновник нової монотеїстичної релігії, з якої згодом розвинувся маздаїзм (в подальшому з різними течіями — зурванізм, мітраїзм тощо), яка мала величезний вплив на семітські релігії (юдаїзм та похідні від нього християнство та мусульманство) та на тибетську релігію бон.[2]

Склав найдавнішу частину Авести — Гати. Зороастрійці вважають його пророком.

Заратуштра в античній та середньовічній літературі[ред.ред. код]

Аль-Біруні, ґрунтуючись на зороастрійській хронологічній традиції, зазначив дату життя Зороастра — за 258 років до Олександра Македонського.

Одне з найбільш ранніх зі збережених зображень пророка Заратуштри. Ймовірно, воно було зроблене в третьому столітті нашої ери в сирійському місті Дура-Европос

За переказами, коли Заратуштрі виповнилося 30 років, йому відкрилася істинна віра. Його одкровення і склали «Авесту».

Сучасний стан досліджень[ред.ред. код]

Щодо років життя Заратуштри єдиної загальновизнаної думки наразі немає, умовно вважається до/близько виникнення Мідійського царства, тобто близько першої чверті останнього тисячоліття до н. е.

Щодо батьківщини Заратуштри також єдиної думки немає. Можливо, він походив з давньоіранської області Рага (район сучасного Тегерану). Принаймні саме цю область зазначено як батьківщину Заратуштри у Молодшій Ясні:

«відмінна від усіх країн Рага заратуштрова: у Раги заратуштрової чотири Рату[3] — роду, громади, племені й четвертий — Заратуштра…»

Можливо, він походив з інших, східніших областей, аж до Вахану у Бадахшані.[4]

Відомо, що Заратуштра належав до жрецького роду Спітама (авест. Spitāma). Імена як Заратуштри (букв. Старий Верблюд чи той, хто володіє старим верблюдом), так і його батька (Пурушаспа — Сірий Кінь чи той, хто володіє сірим конем) — звичайні для того часу імена-обереги, дають підстави думати, що рід Спітама не належав до заможніх та вшанованих родин. Серед інших родичів Заратуштри відомі: мати — Дугдова, старший син — Ісатваштра, молодша донька — Поуручішта, яку він видав заміж за радника царя Каві Віштаспи Джамаспу Хвова, двоюрідний брат Мадьйоманха Спітамід.

Релігія Заратуштри[ред.ред. код]

Перед розглядом месіанства Заратуштри слід окреслити декілька питань.

1. Соціальною основою реформ Заратуштри була потреба осілого вже на той час іранського загалу у новій моделі світу, у нових соціальних цінностях, відмінних від «шаленої» моралі[5] кочовиків, моралі добродійних жерців, які несуть добре слово (на відміну від будь-яких інших служителів будь-яких інших культів, безумовно, брехунів), добродійних сильних правителів, які захищають новий лад від, в першу чергу, кочовиків (а не очолюють балци як царі кочовиків), добродійних землебобів та скотарів, які примножують добробут доброю працею (а не грабунком, який був невід'ємною та однією з головних ознак періоду військової демократії та перших кочових об'єднань). Відома триада Заратуштри — добра думка, добре слово, добра дія (авест. ) разом з божественою Правдою Найкращою стають основою нової моралі.

2. На ті часи релігія іранців була певною мірою неструктуризована та безсистемна. Тобто існувала певна модель світу, де певна кількість богів/духів займала своє місце. Але сталі сюжетні лінії мали різні інтерпретації у різних етнічних групах. Для більшості іранців переважна кількість богів/духів, які входили до групи ахура/айсорів були прихильними та добродійними, переважна кількість богів/духів групи девів/даева були злодійними (для індо-аріїв навпаки). Окрім цих двох великих груп богів/духів існувала нескінчена кількість різних місцевих духів — річкові, гірські, пустельні, степові тощо. І Заратуштра без зайвих записує майже всю цю нескінченну кількість різноманітних богів/духів у погане створіння чи друдж — брехню й оголошує, що є тільки один істинний (не брехня) бог — Господь Мудрий, з наступними персоніфікованими власними чеснотами — Амеша Спента (авест. aməša.spənta).

  • Воху-Мана (авест. vohu.manah) — Добра Думка (ширше — помисли, наміри).
  • Арта-Вахішта (авест. arta.vahištā) — Правда Найкраща (про важливість саме правди як однієї з основ релігії Заратуштри говорить як й назва поганого створіння друдж (брехня), так й відома фраза Геродота (I, 136): «Своїх синів від п'яти і до двадцяти років вони навчають трьох речей — аби вони вміли їздити верхи, стріляти з луків і казати правду.», й, судячи з усьго, правда та зороастризм у цьому випадку синоніми).
  • Хшатра-Варья (авест. xšaθra. …) — Влада Бажана. Уособлення влади єдиного Господа Мудрого.
  • Спента-Армаїті (авест. spənta.ārmaiti) — Святий/ -та Лад/ Злагода.
  • Харватат (авест. haurvatāt) — буквально Цілісність, тобто здоров'я, добробут.
  • Амертат (авест. amaratatāt) — Безсмертя.

Ахура Мазда не бог чогось, не персоніфіковане щось, це абсолютний єдиний бог — абстрактна сутність.

Творіння Господа Мудрого не стало досконалим тому, що всьому доброму (правді) протистоїть зло (брехня), яке очолює Ангра-Манью (авест. angra.mainyu) — Дух Зла, антипод Ахура-Мазди, який розвинувся зі спільного індо-іранського Манью — бога/духа нищення, руйнації, гніву, ярості, який відомий й у індійських Ведах, тобто існував вже за часів індо-іранської спільноти. В Гатах ми не побачимо нічого про боротьбу Ахура-Мазди та Ангра-Манью. Усю так звану географічну частину (Вендідад) побудовано за схемою:

  1. створив Господь Мудрий (певну землю/край);
  2. наділив Господь Мудрий (цю землю певними благами);
  3. наслав Ангра-Манью (на цю землю певне лихо).

Анга-Манью не створює, а лише паплюжить створене. Ахура-Мазда не протидіє Ангра-Манью.З останнім бореться Заратуштра — людина, жрець. Його зброя — переконливе правдиве добре слово, породжене доброю думкою людини-жерця чи Благим Наміром Господа-Творця, добре слово, що спонукає на добрі дії. Саме за цим словом звертається Заратуштра до власного Бога (Ясна 28.7):

Дай-но, о Маздо, владу
Дієвих[6] заклять пророку… [7]

І добре слово Заратуштри стало початком нової релігії, яка була державною у низці царств та імперій щонайменьше починаючи з Перської імперії Ахеменідів й до мусульманської експансії у Іран Сасанідів, тобто більше тисячі років, прихильники цієї моделі світу є й зараз, й навіть зберіглася низка гат (пісень) Авести, які складені власне Заратуштрою.

Діяльність Заратуштри-реформатора[ред.ред. код]

За зороастрійськими легендами, одного разу, на весні, Заратуштра набирав воду у річці Вахві-Датійя й, вийшовши на берег омитим (у стані абсолютної ритуальної чистоти), він побачив надіслану до нього Ахура-Маздою одну з власних еманацій — Благу (Добру) Думку (Воху-Мана). Саме Добра Думка піднесла Заратуштру до Ахура-Мазди, який відкрив йому істину. Заратуштра, озброєний добрими думками, добрими словами й, головне, Правдою Найкращою поніс цю істину у люди.

Серед небагатьох прихильників нової релігії з родини був його двоюрідний брат Мадьйоманха Спітамід. Але більшість й родини, й племені сприйняла його новації негативно.

Ніщо й ніхто не опише становище Заратуштри у перші роки проповідництва нової релігії (до зустрічі з Каві Віштаспою) краще, ніж він сам у своїх Гатах.

  • Ясна 46.1:
Де йти мені? В які землі я йтиму?
Женуть мене від рідних та громади…
Ні селище мене вже не приймає,
ні владарі землі моєй брехливі…
Як, Господе, служитиму тобі я?
  • Ясна 51.12:
Кавай брехливий Вепья на перевалі в зиму
В гостинності відмовив Спітамі Заратуштрі
Й тремтячим та замерзлим його обом тваринам…

В решті решт, Заратуштра потрапив до Бактрії, де здобув прихильність Джамаспи з роду Хвова, який був радником бактрійського царя Каві Віштаспи. За пізнішими традиціями Заратуштра спочатку здобув прихильність Хутаоси — дружини Віштаспи. Наразі неможливо визначити, хто перший з політичної верхівки Бактрії зрозумів переваги нової релігії, але, вирогідно, доктрина нового пророка якщо й не стає офіційною державною релігією, то знаходить всебічну підтримку від влади. Й Заратуштра відповідає їм взаємністю:

  • Ясна 28.7
Дай-но, ти, Армаїті Віштаспі досягти й мені.

За традицією, навернення Каві Віштаспи до нової релігії спричинило війну з турами хьяона — кочовим приаральським об'єднанням, яке, ймовірно, на той час домінувало у регіоні. Але строки з Вендідад, у яких Бактрію охарактеризовано як країну «зі здійнятими хоругвами» дають підстави для припущень, що власне бактрійські правителі, озброєні на додаток ще й правом на Владу Жадану, безумовно наданим їм самім Ахура-Маздою, впроваджували досить агресивну політику.

За пізнішою традицією, Заратуштра загинув від рук туранця під час богослужіння, що, в принципі, могло бути, але більше схоже на поетизовану гідну смерть пророка.

Відсутність будь-яких згадок нащадків Заратуштри у ахеменидський період можливо пояснюється їхньою гіпотетичною участю у боротьбі за владу (як противники власне Ахеменідів).[8]

Гати Заратуштри[ред.ред. код]

Враховуючи сакралізацію образу та обмеженість джерел щодо Заратуштри, найбільш інформативними щодо нього, його світогляду, його етики та моралі є Гати, авторсьтво яких приписують власне йому, навіть з урахуванням можливих пізніших помилок, хиб та змін цих текстів.

Окремої уваги заслуговують наступні думки щодо заратуштрових Гат (пісень чи, правильніше, гімнів).

«Перед усім дивує неймовірна абстрактність гат. Важко повірити, що у ті давні часи, коли вони створювалися, люди досягли такого абстрактного мислення. У жодній з відомих нам св'ященних книг немає таких абстрактних схем та визначень…
Якщо тексти збереглися неушкодженими, то… їхнім автором була персона, що користувалася абсолютно винятковим авторитетом…»[9]
«Гатичні гімни, окрім погано збереженої Ясни 53, безсумнівно, складено супроводжувати ритуали переважно публічного характеру. За деякими винятками вони дотримуються досить асоціативного образу мислення. Принциповою особливістю Гат є безперервні зміни окремих термінів, їхня повсякчасна перебудова у нових комбінаціях, що, безумовно, позбавляє їх термінологічного змісту, який вони мали в звичайному тексті, наприклад, в проповіді. Ці зміни можливо мали засвідчити магічний характер дійства, хоча їхньою головною метою було догодити Ахура Мазді та продемонструвати близькість пророка до нього. Гати повинні були мати такий ефект на тогочасних слухачів, який можна порівняти з музикою, коли сам зміст пісень залишається малозрозумілим…»[10]

Нижче наведено перелік Гат, автором яких вважається Заратуштра.

  • Ясна 27.

До складу цієї Ясни входить низка молитов, дві з яких (Ахунаваір'я та Арта-Вахішта — головні молитви зороастрійців), з великою ймовірністю, належать власне Заратуштрі.
13. (Ахунаваір'я)

Як найкращий Господар,
Так й Очильник істиний,
Щиро даючий Задуми
Вседійства буття, о Мудрий,
Владарюючий Господе,
Нам, злиденним, пастиром будь.

14. (Арта-Вахішта)

Арта — з найкращого краще,
Це є щастя, щастя тому,
Хто Арті Найкращій щастя.
  • Ясна 28.

У цій Ясні (11 строф) Заратуштра звертається до Ахура Мазди з мольбою дарувати йому та його прихильникам Каві Віштаспі та Фрашаотрі різні блага.
Цю та наступні шіть Гат (28-34) об'єднано у … й складено переважно строфами по три строки з 16 складів, розділених цензурою переважно після сьомого складу.

  • Ясна 29.

У цій Гаті (11 строф) дві душі — Заратуштри та Гауш-Урван (душа бика — уособлення худоби) звертаються до Ахура-Мазди. Слід розуміти, що худоба у тогочасному іранському суспільстві була мірилом добробуту, основним джерелом добробуту й головним — існування. Заратуштра стає проти офірного забиття худоби й вимагає споживати та приносити у жертву не худобу, а продукти тваринництва. Також славить мирну працю осілого скотаря та кляне кочовиків. У цій Гаті згадано Айшму — духа грабунку, гніву тощо з поганого творіння, який з часом ввійде в «темний» пантеон іудеїв та християн (Асмодєй).

  • Ясна 30.

Чи не найбільш цитована та поширена Гата Заратуштри, яку називають «Гата Вибору». У ній сформульовано головні засади земного буття людини — мати благі думки, говорити благі слова та робити добрі справи (у порівнянні з «благодаттю» християн). У цій Гаті (11 строф) згадано два первинних духи — дух добра (Спента Манью/spəṇtā.mainyū) та дух зла (Ангра-Манью), що стало підставою для подальшого розвитку маздаїзму як дуалістичної релігії. У християнських вченнях Спента Манью відомий як Святий Дух.

30.3

Тоді два духи вперше, як близнюки, зі сновидіння,
Почутими постали думками, словами й справами.
В усім один - добродій, інший в усім вельми злодійний.
  • Ясна 31.

У двадцяти двох строфах цієї Гати, яку інколи називають «Другою Гатою Вибору» Заратуштра ставить наголос на власній визначальній ролі. Тільки той, хто визнаватиме його своїм рату та буде дотримуватися його вчення матиме благо за життя та попаде у добре створіння після смерті. Поза Заратуштрою та поза його вченням лише брехня-друдж.

  • Ясна 32.

Шістнадцять строф цієї Гати продовжують дві попередні «Гати Вибору». Але у цій Гаті мова йде про вибір власне Господа Мудрого. Декілька строф присвячено глузуванню та приниженню поганого створіння.

  • Ясна 33.

У цій Гаті (14 строф) Заратуштра обіцяє захистити прихильників свого вчення від зла та звертається за допомогою та сприянням у цьому до Господа Мудрого.

  • Ясна 34.

У п'ятнадцяти строфах цієї Гати Заратуштра молиться Господу Мудрому та його персоніфікованим чеснотам, в першу чергу Арті Вахішті, яку уособлює вогонь (стихія вогню).

  • Ясна 43.
  • Ясна 44.
  • Ясна 45.
  • Ясна 46.
  • Ясна 47.
  • Ясна 48.
  • Ясна 49.
  • Ясна 50.
  • Ясна 51.
  • Ясна 53.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. (рос.) Б. И. Кузнецов. Древний Иран и Тибет: история религии бон. Евразия, 1998.
  3. Рату — духівник, жрець-суддя, що наглядає за дотриманням канонів
  4. (рос.) Гаты Заратуштры. СПб. Петербургское Востоковедение. 2009.
  5. (рос.) Ж. Дюмезиль. Верховные боги индоевропейцев. М., «Наука», 1986.
  6. В оригіналі близько за значенням до тих, що будуть почуті.
  7. тут і далі переклад Гат українською за текстами, розміщеними на ресурсі Avesta.org
  8. (рос.) Дьяконов И. М. История Мидии. Фил. Фак. СПбГУ, СПб, 2008
  9. (рос.) Бертольдс Е. Э. Избранные труды. История персидско-таджикской литературы. М., 1960
  10. (англ.) H. Humbach. Zarathushtra, Gāthic Poetry, and the Two Spirits. Commentationes Iranicae. СПб. Нестор-История, 2013.