Застирець Йосип Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Йосип Застирець
Йосип Застирец
Йосип Застирець.jpg
Народився 15 серпня 1873(1873-08-15)
с. Конюшків
Помер 15 січня 1943(1943-01-15) (69 років)
Діяльність священик, письменник, філософ, освітній та громадський діяч

о. Йосип Застирець у Вікісховищі?

отець-доктор Йо́сип Я́кович Засти́рець (15 серпня 1873, с. Конюшків — 15 січня 1943) — священик УГКЦ, письменник, філософ, громадський та освітній діяч на теренах Галичини. Доктор філософії (1914).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився на хуторі Романца поблизу[1] с. Конюшків на Бродівщині.

Навчався у Бродівській гімназії, Львівській духовній семінарії. Рукоположений священиком у 1898 році.

Душпастир у Бережанах, катехит місцевої народної школи, викладач гімназії. У 1902 році почав працювати у Львівській академічній, звідки перейшов до 4-ї польської гімназії. Від 1904 року працював у Бучачі. В 1907—1914 роках — катехит Тернопільської української гімназії. На початку першої світової заарештований російськими окупантами. В 1915—1917 — організатор та керівник української учительської семінарії. Після повернення до Львова у 1917 почав викладати у Львівській академічній гімназії, в якій працював до виходу на пенсію: голова читальні товариства «Просвіта», осередку товариства «Рідна школа».

Підготував друге видання «Русалки Дністрової», надруковане 1910 в Тернополі. Це було перше видання цєї збірки, здійснене на території Україні. Друге видання «Русалки Дністрової» з дарчим автографом Й. Застирця з датою 10 березня 1910 р. зберігається сьогодні у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника АН УРСР.

У листопаді 1915 року віденський професор, доктор філософії Йосип Застирець представив І. Франка на здобуття Нобелівської премії[2].

Й. Застирець був, як він підписався під поданням на премію А. Нобеля, гімназійним професором, доктором філософії, керівником учительського закладу.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 15.
  2. Нобелівська премія тікає від України. Архів оригіналу за 9 листопад 2012. Процитовано 4 жовтень 2012. 
  3. Абліцов В. Премія Нобеля — виноград, якого так хотілося лисиці. Секрети «українського списку» лауреатів найпрестижнішої нагороди у світі / День. — 2006. — № 191 (4 лист).

Джерела[ред. | ред. код]