Павлов Арсен Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арсен Сергі́йович Павлов
рос. Арсен Сергеевич Павлов
2015-05-05. Репетиция парада Победы 206 (cropped).jpg
Прізвисько Моторола
Народився 2 лютого 1983(1983-02-02)[1]
Ухта, Комі АРСР, Російська РФСР, СРСР
Помер 16 жовтня 2016(2016-10-16)[2][3][4] (33 роки)
Донецьк, Україна[2]
·вибух
Поховання Донецьке море
Громадянство Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність терорист
Знання мов російська
Учасник Друга чеченська війна, Війна на сході України, Протистояння у Слов'янську, Бій під Іловайськом, Бої за Донецький аеропорт, Бої за Донецький аеропорт і Бої за Дебальцеве
Роки активності з 2014
Військове звання полковник
Нагороди

Арсе́н Сергі́йович Па́влов[5] (рос. Павлов Арсен Сергеевич[6], відомий також як Моторо́ла, 2 лютого 1983, Ухта, Республіка Комі, РРФСР, СРСР — 16 жовтня 2016, Донецьк, Україна[7]) — російський військовий діяч, терорист, командир терористичного батальйону «Спарта», воєнний злочинець.

Брав участь у Другій російсько-чеченській війні, служив в армії. Після армії проживав у Ростові-на-Дону, працював автомийником.

З початком російської агресії проти України у 2014 році — активний учасник «Російської весни» і війни на сході України, командир батальйону «Спарта» зі складу російських окупаційних військ. Перебував у центрі уваги російських ЗМІ. Здобув відомість завдяки кільком відео з Донецького аеропорту. Разом з терористом Гіві (справж. ім'я Михайло Толстих) учасник боїв за Донецький аеропорт. Відзначився стратами українських військовополонених. Загинув від спрацювання вибухового пристрою, встановленого у ліфті багатоповерхівки Донецька, де Павлов мав подаровану окупаційною владою квартиру.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство[ред. | ред. код]

Країни, в яких Арсен Павлов перебував під санкціями

Відомостей про діяльність Арсена Павлова до початку війни на сході України небагато. Майже всю інформацію про нього було отримано з його ж власних інтерв'ю Геннадію Дубовому, що також був бойовиком угруповання Мотороли, та іншим російським кореспондентам. Відомо, що Павлов народився у лютому 1983 року в Комі АРСР. За одними даними місцем народження Арсена є Ухта, за іншими — Сосногорськ[8]. У віці 15 років залишився сиротою, жив разом з бабусею[9].

Життя у Росії[ред. | ред. код]

Під час служби в морській піхоті брав участь у Другій російсько-чеченській війні, провівши у боях близько року. Загалом же прослужив 4 роки в двох різних підрозділах. В армії виконував обов'язки зв'язківця, за що й отримав своє прізвисько[9]. В позаармійському житті опанував професії рятівника, мармурника-гранітника та екструдерщика. Проживав у Ростові-на-Дону, за деякими відомостями працював на автомийці.[10][11][12] В пресі також зустрічається інформація про те, що на батьківщині Моторола був замішаний у викраденні автомобіля[13], тому поїхав в Україну аби уникнути відповідальності за злочин[14][8], однак сам Павлов пояснив свою присутність на території країни-сусіда наступним чином:

« Сів на потяг та приїхав. Не вдавався в подробиці. Росіяни тут, от і приїхав. Казав уже: щойно полетіли коктейлі Молотова на Майдані у співробітників міліції, мені стало зрозуміло — все, це війна. Після того, як нацики заявили, що за кожного свого будуть вбивати десятьох росіян — чекати, поки загроза стане реальністю, сенсу я не бачив.
Оригінальний текст (рос.)
Сел на поезд и приехал. Не вникал. Русские здесь, вот и приехал. Говорил уже: как только полетели коктейли Молотова на Майдане в сотрудников милиции, мне стало ясно — всё, это война. После того как нацики заявили, что за каждого своего будут убивать десять русских, — ждать, когда угроза станет реальностью, смысла я не видел.
«

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Судячи з того, що на кителі терориста присутні медалі «За повернення Криму» та «За захист Криму»[15], його участь у анексії українських територій не обмежувалася бойовими діями на Донбасі. Відомо, що Павлов брав участь у протистоянні на вулиці Римарській у Харкові в ніч на 15 березня 2014 року, після чого вирушив у Слов'янськ[9].

Відомим же широкому загалу Моторола став у травні завдяки відеосюжетам про ведення війни бойовиками ДНР, які він знімав на камеру GoPro, що була закріплена на його касці. З того часу Павлов став одним з уособлень терористичного руху так званої Новоросії та одним з найчастіше згадуваних у пресі польових командирів. Брав участь у боях за Слов'янськ, де отримав поранення. 18 липня разом з дружиною вирушив до окупованого Росією Криму на лікування, повернувся на Донбас на початку серпня. Під час боїв за Іловайськ командував терористичними підрозділами ДНР, що разом з російською армією взяли у оточення українських воїнів.

З вересня 2014 року бойовики Мотороли брали участь у штурмі Донецького аеропорту, проте діяли вкрай неефективно та раз-пораз зазнавали значних втрат. На початку жовтня з'явилася інформація, що бойовики «Спарти» залили у катакомби під аеропортом гас та підпалили їх, чим спричинили значні втрати серед українських військовиків. Натомість військовий експерт Костянтин Машовець повідомив про інший розвиток подій — терористи закидали підземні ходи димовими шашками, однак захисники аеропорту не постраждали, на відміну від полонених російських спецназівців, що отруїлися газом[16]. Жодну з версій офіційно не було підтверджено. Приблизно в той же час у інтернет-ЗМІ було повідомлено про ліквідацію «Мотороли».[17] Ця інформація виявилася хибною.

У другій половині жовтня 2014 року на YouTube з'явилося відео, на якому Арсен Павлов власноруч обстрілював з автоматичного гранатомета позиції своїх же побратимів, які слали по рації прокльони на його адресу, на що Моторола відповідав, що не знає, звідки ведеться обстріл та сміючись продовжував стріляти далі.[18]

17 листопада 2014 року речник АТО Владислав Селезньов повідомив, що Павлов отримав осколкове поранення під час чергового штурму аеропорту[19], тоді як в таборі ДНРівців заявили, що в груди Мотороли й справді влучив уламок 152-мм снаряда, однак бронежилет врятував його від пошкоджень.[20]

Під час чергового штурму аеропорту 13 січня 2015 року отримав поранення.[джерело?]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Терорист «Моторола» признається у вбивстві 15 полонених
Nuvola apps kaboodle.svg Є п’ять свідків вбивства Моторолою українського «кіборга» Брановицького – Amnesty International, Громадське телебачення, 9 травня 2015

4 червня 2016 року Павлов отримав поранення лівого ока і був вивезений до Санкт-Петербургу на операцію.[21][22] Пізніше з'явилися фото, що підтвердили втрату ока.[23][24][25][26]

20-21 вересня 2016 року батальйон «Спарта» на чолі з «Моторолою» виїхали до ЛНР для підтримки Плотницького, який заявив про «спробу перевороту в ЛНР». 23 вересня був арештований Віталій Кисельов, позивний «Комуніст», заступник командира народної міліції «ЛНР».[27] Плотницький також оголосив у розшук колишнього голову «парламенту» Олексія Карякіна.[28] Олександр Захарченко повідомив, що «Моторола» допоміг Плотницькому придушити переворот.[29]

24 і 26 вересня померли у в'язниці ЛНР Геннадій Ципкалов і Віталій Кисельов. За інформацією громадської ініціативи «Права справа», обидва функціонери ЛНР — Ципкалов і Кисельов, — померли від тортур бойовиків батальйону «Спарта».[30] 27 вересня 2016 року Дмитро Снєгирьов припустив, що через згоду «Мотороли» ліквідувати суперників Плотницького, тепер смерть Арсена Павлова буде вигідна всім сторонам конфлікту.[31]

Смерть[ред. | ред. код]

16 жовтня 2016 року загинув внаслідок замаху. У ліфті будинку, де він мешкав у подарованій йому окупаційною владою квартирі (вул. Челюскінців,122, Донецьк),[32] спрацював саморобний вибуховий пристрій.[33][34] Загинув і його охоронець — 35-річний Євген Гадлій («Ґоґа»).[35] Через сильні пошкодження ідентифікувати трупи вдалося тільки по одягу.[36]

Існує кілька версій щодо причин даного інциденту:

  • усунення бойовика силами ФСБ через конфлікт з російськими кураторами;[37]
  • вбивство його як важливого свідка для розслідування збиття Boeing 777 у Донецькій обл.;[38]
  • наявність у бойовика конфліктів з іншими представниками ДНР та ЛНР;[39]

На похорон бойовика, який відбувся 19 жовтня 2016 року в Донецьку, прийшло кілька тисяч осіб[40]. За даними ресурсу «Новости Донбасса» значна частина з них — працівники бюджетної сфери, яких зобов'язали прийти на прощальну церемонію[35].

Воєнні злочини[ред. | ред. код]

21 лютого 2015 року Служба безпеки України оформила підозру «Моторолі» за статтею 438 ККУ (воєнний злочин — порушення законів та звичаїв війни). Йому інкримінувалося знущання, катування та розстріли людей. Про це свідчили звільнені заручники — що він «просто підходив і з пістолета вбивав людей».[41]

6 квітня 2015 року видання Kyiv Post опублікувало телефонну розмову, в якій «Моторола», на прохання кореспондента прокоментувати звинувачення його у вбивстві взятого у полон в Донецькому аеропорту в січні 2015 «кіборга»-кулеметника 90-го батальйону 81-ї аеромобільної бригади Ігоря Брановицького, зізнається у вбивстві ним особисто 15 полонених.[42][43][44]

Да мне по*** вообще в чем меня обвиняют, веришь, на х**? Я 15 пленных расстрелял. Мне вообще по***. Без комментариев, на х**. Хочу — убиваю, хочу — нет.
— «Моторола», квітень 2015.

Про те, що Ігор Брановицький у полоні був побитий на допиті та згодом розстріляний двома пострілами у голову особисто Павловим, свідчить і боєць 80-ї бригади ЗСУ Юрій Сова, котрий потрапив у полон до проросійських бойовиків разом з Брановицьким.[45][46]

Особисте життя[ред. | ред. код]

В інтерв'ю одній із російських газет у червні 2014 року сам «Моторола» зазначив, що в Росії у нього залишилися дружина та 5-річний син. Утім, це не завадило йому одружитися вдруге вже на Донбасі. Обранкою бойовика стала 21-річна мешканка Слов'янська Олена Коленкіна. Весілля стало об'єктом уваги багатьох ЗМІ, на церемонії були присутні лідери сепаратистів Ігор Гіркін та Павло Губарєв, що виконував роль свідка.[47] 28 листопада 2014 в мережі з'явилося відео російських журналістів, що завітали до помешкання подружжя в центрі Донецька, у якому повідомили про вагітність нової дружини «Мотороли».[15]

Нагороди[ред. | ред. код]

У культурі[ред. | ред. код]

  • Влітку 2014 року на вулицях Донецька з'явилися інсталяції-карикатури художника-донеччанина Сергія Захарова, одна з яких зображала Павлова з Коленкіною. Захарова схопили і півтора місяці катували у в'язницях «ДНР».[50]
  • У жовтні 2014 року Моторола став прототипом головного героя мультфільму Ірени Карпи «Ватнік понаєхавший».[51]
  • У січні 2017 року стало відомо, що в Росії православні РПЦ написали ікону, зобразивши на ній Арсена Павлова «Моторолу».[52][53][54]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://pantheon.world/profile/person/Arsen_Pavlov
  2. а б https://www.letemps.ch/monde/2016/10/17/un-chef-guerre-russe-assassine-donetsk
  3. https://www.theguardian.com/world/2016/oct/17/prominent-warlord-arsen-motorola-pavlov-killed-donetsk-blast
  4. http://www.nytimes.com/2016/10/18/world/europe/ukraine-rebel-arsen-pavlov-motorola-killed.html?_r=0
  5. Розшук терористів: Павлов Арсен Сергійович — Національна поліція України. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016. 
  6. Письмо первое. Моторола дома — RT. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016. 
  7. Ликвидирован террорист Моторола, — российские СМИ (рос.). Цензор.НЕТ. Процитовано 16 жовтня 2016. 
  8. а б Моторола уехал воевать или скрываться от ответственности? (рос.). «Комсомольская правда». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014. 
  9. а б в Моторола (Арсений Павлов) — командир одного из подразделений армии ДНР (рос.). «Эхо Москвы». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014. 
  10. Террорист Моторола до войны на Донбассе служил в Чечне и подрабатывал мойкой машин: фотофакт — АТО на Востоке — Украинско-российский конфликт фото 1 | Обозреватель. obozrevatel.com. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 23 жовтня 2016. 
  11. Охранник в супермаркете и наркоман Гиви, автомойщик и двоеженец Моторола — генералы армии Лугандона. Из грязи в князи : Выживший в уме on Twitter. Twitter. Процитовано 23 жовтня 2016. 
  12. Выходец из Коми Моторола одновременно имеет двух жен (рос.). «proГород». Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014. 
  13. Октябрьский районный суд города Ростова-на-Дону. Приговор № 1-108/2012 от 15 марта 2012 г. по делу № 1-108/2012. Судебные и нормативные акты РФ. sudact.ru. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019. 
  14. Как смерть Моторолы может изменить конфликт в Донбассе | DW | 17.10.2016. dw.com (рос.). Deutsche Welle. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 16 грудня 2019. 
  15. а б в г д Поки мешканці Донбасу голодують і ховаються у підвалах, Моторола ласує солянкою в елітній квартирі Донецька. «Погляд». Архів оригіналу за 2 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014. 
  16. При штурмі летовища бойовик Моторола скакав як придурок й потравив своїх полонених «побратимів», — експерт. «ZIK». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014. 
  17. Украинские силовики уничтожили полевого командира ДНР Моторолу (рос.). «Хвиля.net». Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014. 
  18. Як терорист Моторола, заливаючись сміхом, обстрілює своїх з гранатомета. «Еспресо.tv». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014. 
  19. Кіборги знищили в аеропорту понад два десятки бойовиків. Терорист «Моторола» поранений. «Еспресо.tv». Архів оригіналу за 18 листопада 2014. Процитовано 29 листопада 2014. 
  20. Бандюку Моторолі в груди влучив осколок від 152 мм снаряда. «Новий погляд». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014. 
  21. Моторола получил осколочное ранение глаза. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016. 
  22. "Матарыло отъел хлебало шо аж глаз вылез наружу": У мережі висміяли бойовика, який погладшав після замаху (фото). Патріоти України (ua-UK). Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016. 
  23. Одноглазый "пират" Моторола (ФОТО). Dnepr.Press. 3 жовтня 2016. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016. 
  24. Как одноглазый пухлый Моторола пародировал "коммандос" (ВИДЕО). dn.depo.ua. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016. 
  25. uapress.info. Терорист Моторола втратив ліве око. uapress.info. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016. 
  26. В сети появилось крупное фото «Моторолы» с «незначительным повреждением». DonPress.com. 1 жовтня 2016. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016. 
  27. В "ЛНР" массовые аресты: схватили заместителя командира "народной милиции "ЛНР". dn.depo.ua. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 23 листопада 2017. 
  28. Плотницький оголосив у розшук колишнього голову. dn.depo.ua. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 23 листопада 2017. 
  29. Захарченко розповів, як Моторола допоміг Плотницькому придушити переворот. dn.depo.ua. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 23 листопада 2017. 
  30. Зачистка оппозиции в ЛНР. Зачем кураторы из ФСБ подставили "Моторолу" с убийством советника Плотницкого. glavred.info. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 23 листопада 2017. 
  31. Акция возмездия. Грозит ли "Мотороле" ликвидация за смерть советника Плотницкого. glavred.info. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 23 листопада 2017. 
  32. Цензор.НЕТ. Самый знаменитый российский террорист — чем известен и почему был убит Арсен Павлов?. Цензор.нет (рос.). Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 16 червня 2019. 
  33. Один з ватажків угруповання «ДНР» на прізвисько «Моторола» загинув у Донецьку — російські ЗМІ. Радіо Свобода. 16 жовтня 2016. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016. 
  34. "Моторола" убитий в Донецьку. ukranews.com. українські новини. 16 жовтня 2016. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. 
  35. а б В Донецке траур: «ДНР» хоронит боевика «Моторолу» (обновляется) (novosti.dn.ua, 19.10.2016) (рос.)
  36. Rbc.ua. Моторола загинув в Донецьку: подробиці, фото, відео з місця вбивства. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 7 березня 2018. 
  37. «Моторола» боявся за своє життя і просив дружину не вірити ФСБ — CyberHunta — 22.10.2016 — Новини Укрінформ. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016. 
  38. 24tv.ua. Моторола загинув, бо знав, хто і як збив Boeing на Донбасі, – журналістка — Телеканал новин 24. Телеканал новин 24. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016. 
  39. Моторола убит в Донецке: боевик из Ухты Арсен Павлов ликвидирован конкурентами. First Truth&Transparency Committee. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016. 
  40. У Донецьку бойовики ховають "Моторолу". ukranews.com. Українські новини. 19 жовтня 2016. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. 
  41. СБУ оформила підозру Моторолі. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 16 червня 2019. 
  42. Террорист Моторола: Мне все пох#й. Я 15 пленных расстрелял. Хочу убиваю, хочу — нет. АУДИО [Архівовано 10 травня 2015 у Wayback Machine.] // Цензор.нет, 07.04.2015
  43. «Моторола» заявил, что расстрелял 15 украинских военнопленных [Архівовано 9 травня 2015 у Wayback Machine.] // УНІАН, 06.04.2015
  44. Russian fighter's confession of killing prisoners might become evidence of war crimes (AUDIO) [Архівовано 10 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Kyiv Post, April 6, 2015
  45. «Достал пистолет и пустил две пули в голову», — освобожденный из плена воин Юрий Сова рассказал, как Моторола казнил киборга Игоря Брановицкого [Архівовано 4 травня 2015 у Wayback Machine.] // Цензор.нет, 16.04.2015
  46. Як «Моторола» вбив полоненого «кіборга» — розповідь очевидця. [Архівовано 19 квітня 2015 у Wayback Machine.] // ВВС Україна, 16 квітня 2015
  47. Первая свадьба в ДНР: ополченец Моторола женился на местной девушке (рос.). «МК». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014. 
  48. Командир Моторола награжден георгиевским крестом — высшей наградой ДНР (рос.). «Новости Луганска». Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014. 
  49. Путін нагородив бойовика Моторолу, якого сім років тому підірвали в ліфті в Донецьку. LB.ua. Процитовано 2 червня 2022. 
  50. "Меня трижды выводили на расстрел". Радио Свобода (рос.). Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 16 червня 2019. 
  51. Ватнік понаєхавший: мультфильм Ирены Карпы. «YouTube». Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 29 листопада 2014. 
  52. uapress.info. Икона со «святым Моторолой» возмутила отдельных представителей православной церкви (ФОТО). uapress.info (рос.). Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019. 
  53. Святой Моторола: Пропагандисты "увековечили" террориста в "иконе" (ФОТО). www.depo.ua (рос.). Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019. 
  54. Лик Моторолы. Как иконы стали оружием в войне против Украины. risu.org.ua. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]