Зенобія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зенобія
лат. Septimia Zenobia
дав.-гр. Σεπτιμία Ζηνοβία
Sir Edward Poynter, Zenobia Captive 1878.jpg
Ім'я при народженні арам. בת זבי
Народилася 240
Пальміра, Палестинська Сирія, Римська імперія
Померла 275
Тіволі, Італія (Стародавній Рим), Римська імперія
Країна Пальмірське царство
Стародавній Рим
Діяльність Правляча королева
Титул Правляча королева
Посада король
Родичі Septimius Herodesd і Septimius Antiochusd
У шлюбі з Оденат
Діти Вабаллат і Hairan IId
Автограф Btzby.png
«Прощальний погляд цариці Зенобії на Пальміру», Герберт Шмальц
Денарій Зенобії

Зенобія, Зайнаб (дав.-гр. Ζηνοβία, лат. Zenobia Septimia, араб. زنوبيا‎, латиніз. 'Zainab', 240 — після 274) — володарка Пальмірського царства у 267-272. Народилася приблизно 240-242 роках.

Ім'я[ред. | ред. код]

Вона носила прізвисько Септимія, а її рідне ім'я було Бат-Заббай (що означає "дочка Заббая"). На Пальмірені — вона використовувала ім’я Зенобія («той, життя якого походить від Зевса»). Філолог Вільгельм Діттенбергер вважав, що ім'я Бат-Заббай зазнало незначної зміни при перекладі. У Пальмірі такі імена, як Забейда, Забділа, Заббай чи Забда, часто трансформувались у "Зенобіос" (чоловічий рід) та "Зенобія" (жіночий рід), коли їх писали грецькою мовою.  Історик Віктор Дуру вважав, що цариця використовувала грецьке ім'я як переклад свого рідного імені на повагу до своїх грецьких підданих. Історик ІХ століття Аль-Табарі у своєму вигаданому викладі написав, що цариця звали Наіла аль-Забба. А маніхейські джерела називали її "Таді".

Родовід[ред. | ред. код]

Біографія[ред. | ред. код]

Була другою дружиною Одената. Остерігаючись, що влада над царством перейде до старшого сина Одената Герода, влаштувала вбивство чоловіка, після загибелі якого правила від імені власного сина Вабаллата. На відміну від чоловіка швидко посварилася з Римом і захопила в нього спочатку Анатолію, а потім і Єгипет. Намагалася перетворити Пальміру на центр усього Близького Сходу.

Здолати сили Зенобії вдалося лише Авреліану, який у 271 і 272 розгромив пальмірців біля Антіохії та Емеси. Цариця потрапила в полон і під час тріумфу в 274 проведена вулицями Рима в золотих ланцюгах. Отримала від імператора маєток у Тібурі, де й завершила свої роки.

Жодної сучасної статуї Зенобії не було знайдено ні в Пальмірі, ні деінде, збереглися лише написи на підставах статуй, що свідчить про те, що колись на цьому місці стояла статуя королеви;  Найбільш відомими зображеннями Зенобії є ідеалізовані її портрети, знайдені на її монетах.  Пальміринові скульптури, як правило, були знеособленими, на відміну від грецьких та римських: статуя Зенобії дала б уявлення про її загальний стиль в одязі та прикрасах, але не виявила б її справжнього вигляду.  Британський вчений Вільям Райт відвідав Пальміру наприкінці XIX століття в марних пошуках скульптури королеви.

На додаток до археологічних свідчень, життя Зенобії було зафіксовано в різних стародавніх джерелах, але багато з них є помилковими або сфабрикованими; "Історія Августа" — пізньоримська збірка біографій, є найбільш помітним (хоча і ненадійним) джерелом епохи. Автор (або автори) "Історії Августа" знайшли багато подій та листів, що приписуються Зенобії. Деякі історії "Історії Августана" підтверджені з інших джерел і є більш достовірними. Візантійський літописець Йоаннес Зонарас вважається важливим джерелом для життя Зенобії.

На честь правительки названо астероїд 840 Зенобія.

Джерела[ред. | ред. код]