Зе Марія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Зе Марія
Особові дані
Повне ім'я Жозе Марія Родрігес Алвес
Народження 18 травня 1949(1949-05-18) (69 років)
  Ботукату, Бразилія
Зріст 176 см
Вага 80 кг
Громадянство Flag of Brazil.svg Бразилія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1966–1967 Бразилія «Ферровіарія Ботукату» ? (?)
1967–1970 Бразилія «Португеза Деспортос»  ? (?)
1970–1983 Бразилія «Корінтіанс» 595 (?)
1983 Бразилія «Інтернасьйонал Лімейра»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1968–1978 Бразилія Бразилія 48 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1983 Бразилія «Корінтіанс»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Жозе Марія Родрігес Алвес (порт. José Maria Rodrigues Alves), більш відомий як Зе Марія  (порт. Zé Maria, нар. 18 травня 1949, Ботукату) — бразильський футболіст, що грав на позиції захисника.

Більшу частину кар'єри провів у «Корінтіанс»і, де займає 4 місце за загальною кількістю ігор — 599 матчів[1]. Також виступав за національну збірну Бразилії, у складі якої став чемпіоном світу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Зе Марія народився в сім'ї фермерів[2]. У нього було ще два брати, з якими він з юних років грав у футбол[3]. Він почав свою кар'єру в місцевому клубі «Лажеадо»[4], звідти він перейшов у 1962 році в клуб «Ферровіарія Ботукату» і в одній з перших ігор став виступати на правому фланзі захисту[5]. У 1966 році він почав грати за основну команду клубу, дебютувавши у матчі з «Насьйоналом», в якому його клуб переміг 5:1[3]. Всього за «Ферровіарію» він виступав півтора року.

У 1967 році Зе Марія перейшов в «Португезу Деспортос». Він дебютував у складі «Португези» в матчі з клубом «Сан-Бенто», який «Португеза» програла 0:1[6]. Всього за «Португезу» Зе Марія виступав 3 роки. У 1969 році розпочалися переговори між «Португезою» та «Корінтіансом» з приводу переходу гравця. Переговори вів батько Зе Марії, Дурваліно, який був адвокатом і агентом футболіста[7]. Батько провів переговори, навіть не запитавши Зе Марію думки про перехід[8].

Після чемпіонату світу 1970 року Зе Марія почав тренуватися з «Корінтіансом», незважаючи на те, що договір між клубами ще не був підписаний[7]. Сам Зе Марія сказав: «Це була найбільша можливість в моєму житті»[7]. Незважаючи на те, що Зе Марія тренувався з «Корінтіансом», згідно з чинним законодавством, він був змушений ще виступати за «Португезу», яка подала заяву в суд: клуб не хотів відпускати Зе Марію[7]. Незабаром контракт був підписаний, а «Корінтіанс» заплатив суму, що перевищує ту, яка спочатку фігурувала в договорі[7]. Останні ігри він провів під час турне по Болівії, в якому його клуб переміг «Ферровіаріо Оруро» 12:0, а потім клуб «Хорхе Вільстерманн» з рахунком 6:0[6]. Всього за «Португезу» він провів 176 матчів. Через судовий розгляд Зе Марія певний час не міг виступати за «Корінтіанс». Сам він говорив: «Це були найдовші місяці в моєму житті».

У складі «Корінтіанса» Зе Марія дебютував 8 листопада 1970 року в матчі з «Греміо», в якому його клуб програв 0:1[5]. У 1974 році «Корінтіанс» дійшов до фіналу чемпіонату штату Сан-Паулу, де програв «Палмейрасу». У 1977 році він виграв з командою чемпіонат штату Сан-Паулу, де його клуб переміг «Понте-Прету», ставши чемпіоном вперше за 23 роки[2]. У тому ж році, 3 квітня, він забив гол у ворота «Інтернасьйонала», що став першим голом «Корінтіанса» в розіграші Кубка Лібертадорес[2]. У наступні роки Зе Марія виграв ще три чемпіонати Сан-Паулу. Останній з них, в 1983 році, він виграв, будучи граючим тренером команди[2]. На тренерському «містку» він дебютував 31 березня 1983 року в матчі з «Васко да Гамою», який завершився внічию 0:0. Всього за «Корінтіанс» Зе Марія провів 599 ігор (284 перемоги, 183 нічиї і 132 поразки), забивши 17 голів[7]. Він довгий час був капітаном команди, аж до приходу в клуб Сократеса[5].

Після відходу з «Корінтіанса» Зе Марія провів кілька місяців у клубі «Інтернасьйонал Лімейра», де і завершив свою кар'єру в 1984 році[5].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

20 червня 1968 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії в товариській грі проти збірної Польщі, в якій бразильці перемогли 6:3[6]. Ця гра стала єдиною для Зе Марії проведеною у складі збірної під час виступу в «Португезі».

У 1970 році Зе Марія поїхав на чемпіонат світу у Мексиці[9], де бразильці стали чемпіонами. Однак на самому турнірі він не виступав, будучи дублером Карлоса Алберто[6].

У 1974 році він поїхав на свій другий чемпіонат світу у ФРН, де провів 4 гри[10].

У 1978 році Зе Марія повинен був поїхати на чергову першість світу, але перед самим початком турніру травмувався і в заявку не потрапив. Всього ж за збірну Зе Марія зіграв 47 офіційних матчів. Також Зе Марія зіграв за збірну 19 неофіційних матчів[6].

Статистика[ред. | ред. код]

Збірна[ред. | ред. код]

Разом: 47 матчів; 29 перемог, 14 нічиїх, 4 поразки.

Подальше життя[ред. | ред. код]

Після завершення кар'єри гравця Зе Марія працював завідувачем спортом фонду CASA, займаючись пропагандою спорту серед неповнолітніх злочинців[7].

«Мета моєї роботи — надати допомогу малолітнім правопорушникам, щоб вони почали нове життя»[4].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Зе Марія одружений. Дружина Жозефіна[8]. З першою дружиною, Сіомарою, Зе Марія розлучився, коли та була на 8-му місяці вагітності і подала на чоловіка до суду заяву, за фактами застосування щодо неї фізичної сили[8]. Зе Марія сказав, що це звинувачення було лише приводом для її відходу з будинку[8].

Зе Марія після смерті свого батька, який завжди завідував фінансами сина, почав приймати в своєму домі різноманітних друзів, які не сплачували за проживання. Ці люди часто користувалися речами Зе Марії, носили його одяг[8].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Бразилія Збірна Бразилії
Бразилія «Корінтіанс»

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]