Зе Марія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Зе Марія
Zé Maria (1974).jpg
Особисті дані
Повне ім'я Жозе Марія Родрігес Алвес
Народження 18 травня 1949(1949-05-18) (73 роки)
  Ботукату, Бразилія
Зріст 176 см
Вага 80 кг
Громадянство Flag of Brazil.svg Бразилія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1966–1967 Бразилія «Ферровіарія Ботукату» ? (?)
1967–1970 Бразилія «Португеза Деспортос»  ? (?)
1970–1983 Бразилія «Корінтіанс» 595 (?)
1983 Бразилія «Інтернасьйонал Лімейра»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1968–1978 Бразилія Бразилія 48 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1983 Бразилія «Корінтіанс»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Жозе Марія Родрігес Алвес (порт. José Maria Rodrigues Alves), більш відомий як Зе Марія  (порт. Zé Maria, нар. 18 травня 1949, Ботукату) — бразильський футболіст, що грав на позиції захисника.

Більшу частину кар'єри провів у «Корінтіанс»і, де займає 4 місце за загальною кількістю ігор — 599 матчів[1]. Також виступав за національну збірну Бразилії, у складі якої став чемпіоном світу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Зе Марія народився в сім'ї фермерів[2]. У нього було ще два брати, з якими він з юних років грав у футбол[3]. Він почав свою кар'єру в місцевому клубі «Лажеадо»[4], звідти він перейшов у 1962 році в клуб «Ферровіарія Ботукату» і в одній з перших ігор став виступати на правому фланзі захисту[5]. У 1966 році він почав грати за основну команду клубу, дебютувавши у матчі з «Насьйоналом», в якому його клуб переміг 5:1[3]. Всього за «Ферровіарію» він виступав півтора року.

У 1967 році Зе Марія перейшов в «Португезу Деспортос». Він дебютував у складі «Португези» в матчі з клубом «Сан-Бенто», який «Португеза» програла 0:1[6]. Всього за «Португезу» Зе Марія виступав 3 роки. У 1969 році розпочалися переговори між «Португезою» та «Корінтіансом» з приводу переходу гравця. Переговори вів батько Зе Марії, Дурваліно, який був адвокатом і агентом футболіста[7]. Батько провів переговори, навіть не запитавши Зе Марію думки про перехід[8].

Після чемпіонату світу 1970 року Зе Марія почав тренуватися з «Корінтіансом», незважаючи на те, що договір між клубами ще не був підписаний[7]. Сам Зе Марія сказав: «Це була найбільша можливість в моєму житті»[7]. Незважаючи на те, що Зе Марія тренувався з «Корінтіансом», згідно з чинним законодавством, він був змушений ще виступати за «Португезу», яка подала заяву в суд: клуб не хотів відпускати Зе Марію[7]. Незабаром контракт був підписаний, а «Корінтіанс» заплатив суму, що перевищує ту, яка спочатку фігурувала в договорі[7]. Останні ігри він провів під час турне по Болівії, в якому його клуб переміг «Ферровіаріо Оруро» 12:0, а потім клуб «Хорхе Вільстерманн» з рахунком 6:0[6]. Всього за «Португезу» він провів 176 матчів. Через судовий розгляд Зе Марія певний час не міг виступати за «Корінтіанс». Сам він говорив: «Це були найдовші місяці в моєму житті».

У складі «Корінтіанса» Зе Марія дебютував 8 листопада 1970 року в матчі з «Греміо», в якому його клуб програв 0:1[5]. У 1974 році «Корінтіанс» дійшов до фіналу чемпіонату штату Сан-Паулу, де програв «Палмейрасу». У 1977 році він виграв з командою чемпіонат штату Сан-Паулу, де його клуб переміг «Понте-Прету», ставши чемпіоном вперше за 23 роки[2]. У тому ж році, 3 квітня, він забив гол у ворота «Інтернасьйонала», що став першим голом «Корінтіанса» в розіграші Кубка Лібертадорес[2]. У наступні роки Зе Марія виграв ще три чемпіонати Сан-Паулу. Останній з них, в 1983 році, він виграв, будучи граючим тренером команди[2]. На тренерському «містку» він дебютував 31 березня 1983 року в матчі з «Васко да Гамою», який завершився внічию 0:0. Всього за «Корінтіанс» Зе Марія провів 599 ігор (284 перемоги, 183 нічиї і 132 поразки), забивши 17 голів[7]. Він довгий час був капітаном команди, аж до приходу в клуб Сократеса[5].

Після відходу з «Корінтіанса» Зе Марія провів кілька місяців у клубі «Інтернасьйонал Лімейра», де і завершив свою кар'єру в 1984 році[5].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

20 червня 1968 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії в товариській грі проти збірної Польщі, в якій бразильці перемогли 6:3[6]. Ця гра стала єдиною для Зе Марії проведеною у складі збірної під час виступу в «Португезі».

У 1970 році Зе Марія поїхав на чемпіонат світу у Мексиці[9], де бразильці стали чемпіонами. Однак на самому турнірі він не виступав, будучи дублером Карлоса Алберто[6].

У 1974 році він поїхав на свій другий чемпіонат світу у ФРН, де провів 4 гри[10].

У 1978 році Зе Марія повинен був поїхати на чергову першість світу, але перед самим початком турніру травмувався і в заявку не потрапив. Всього ж за збірну Зе Марія зіграв 47 офіційних матчів. Також Зе Марія зіграв за збірну 19 неофіційних матчів[6].

Статистика[ред. | ред. код]

Збірна[ред. | ред. код]

Разом: 47 матчів; 29 перемог, 14 нічиїх, 4 поразки.

Подальше життя[ред. | ред. код]

Після завершення кар'єри гравця Зе Марія працював завідувачем спортом фонду CASA, займаючись пропагандою спорту серед неповнолітніх злочинців[7].

«Мета моєї роботи — надати допомогу малолітнім правопорушникам, щоб вони почали нове життя»[4].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Зе Марія одружений. Дружина Жозефіна[8]. З першою дружиною, Сіомарою, Зе Марія розлучився, коли та була на 8-му місяці вагітності і подала на чоловіка до суду заяву, за фактами застосування щодо неї фізичної сили[8]. Зе Марія сказав, що це звинувачення було лише приводом для її відходу з будинку[8].

Зе Марія після смерті свого батька, який завжди завідував фінансами сина, почав приймати в своєму домі різноманітних друзів, які не сплачували за проживання. Ці люди часто користувалися речами Зе Марії, носили його одяг[8].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Бразилія Збірна Бразилії
Бразилія «Корінтіанс»

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Os mais que jogaram pelo Corinthians. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016. 
  2. а б в г Zé Maria, um ídolo que a fiel torcida não esquece. Архів оригіналу за 15 вересня 2010. Процитовано 15 вересня 2010. 
  3. а б Grandes конкурсу ídolos — Zé Maria. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016. 
  4. а б Стаття на terceirotempo.ig.com.br[недоступне посилання з квітня 2019]
  5. а б в г Zé Maria aposta em Ronaldo e vê o Corinthians campeão. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016. 
  6. а б в г д Профіль sitedalusa.com. Архів оригіналу за 12 червня 2008. Процитовано 30 жовтня 2016. 
  7. а б в г д е ж Na década de 60, «sequestro» trouxe grande ídolo ao Corinthians. Архів оригіналу за 31 серпня 2009. Процитовано 30 жовтня 2016. 
  8. а б в г д Album do Futebol — Zé Maria foi traído por falsos amigos. Архів оригіналу за 14 березня 2009. Процитовано 30 жовтня 2016. 
  9. Brazil 1970 World Cup Squad. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 30 жовтня 2016. 
  10. Зе Марія на сайті ФІФА (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]