Збірна Чехословаччини з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чехословаччина
Емблема
Flag of the Czech Republic.svg
Асоціація Чехословацький футбольний союз
Найбільше виступів Зденєк Негода (90)
Найкращий бомбардир Антонін Пуч (34)
Домашня
Виїзна
Перший матч
Чехословаччина Чехословаччина 7:0 Югославія Югославія
(Антверпен, Бельгія; 28 серпня 1920)
Найбільша перемога
Чехословаччина Чехословаччина 7:0 Югославія Югославія
(Антверпен, Бельгія; 28 серпня 1920)
Найбільша поразка
Шотландія Шотландія 5:0 Чехословаччина Чехословаччина
(Глазго, Шотландія; 8 грудня 1937)
Угорщина Угорщина 5:0 Чехословаччина Чехословаччина
(Будапешт, Угорщина; 30 квітня 1950)
Угорщина Угорщина 5:0 Чехословаччина Чехословаччина
(Будапешт, Угорщина; 19 жовтня 1952)
Чемпіонат світу
Виступів 8 (вперше у 1934)
Найвище досягнення 2 місце 1934, 1962
Чемпіонат Європи
Виступів 3 (вперше у 1960)
Найвище досягнення Чемпіон, 1976

Збірна Чехословаччини з футболу (чеськ. Československá fotbalová reprezentace, словац. Československé futbalové mužstvo) — національна футбольна команда колишньої Чехословаччини, якою керував Чехословацький футбольний союз з 1922 до 1993 року. Чемпіон Європи 1976 року.

Історія[ред.ред. код]

Збірна виникла після першої світової війни і утворення незалежної Чехословаччини. У своєму першому ж турнірі, на Олімпіаді 1920 року, чехословацькі футболісти потрапили у фінал, де їм належало зіграти проти господарів турніру — Бельгії. Проте, без суддівського скандалу не обійшлося — літописці чеського футболу вважають, що англійський арбітр Джон Льюїс «зливав гру» на користь збірної Бельгії. Гості такої наруги не витримали, і на знак протесту залишили поле. Тоді, збірну Чехословаччини позбавили медалей, і все, чого домоглися керівники збірної, так це офіційні вибачення уряду Бельгії.

Вирішальний гол Анджело Ск'явіо у ворота збірної Чехословаччини у фіналі чемпіонату світу 1934 року

Наступним великим досягненням збірної став фінал чемпіонату світу 1934 року, де Чехословаччина після перемог над румунами, швейцарцями і німцями, вийшла у фінал, де зустрілася з господарями турніру збірною Італії. І знову чехословацька команда, ведена Франтішеком Планічкою, була зупинена арбітром. Один з найкращих тогочасних арбітрів Джон Лангенус характеризував суддівство того матчу, як «найбільший провал в історії». Шведський арбітр Іван Еклінд дозволяв італійцям на полі все, а маючи такого гравця як Луїс Монті, успіх в «брудній» боротьбі був забезпечений. І все ж, чехословацькі футболісти боролися до кінця і навіть першими відкрили рахунок: відзначився Антонін Пуч. І лише неймовірний удар Раймундо Орсі в кінцівці гри, дозволив зрівняти рахунок, а у додатковому часі Анджело Ск'явіо метрів з дванадцяти забив переможний м'яч у ворота Планічки.

Після того збірна Чехословаччини на довгий час вилетіла з когорти лідерів світового футболу і лише 1960 року команда знову здобула нагороду: бронзову медаль першого чемпіонату Європи. 1962 року збірній вдалося вийти у фінал чемпіонату світу, де команда за всіма статтями програла збірній Бразилії з великим Пеле.

Найвдалішим для збірної Чехословаччини став 1976 рік, коли збірна стала чемпіоном Європи. Розіграш чемпіонату Європи тих років відрізнявся тим, що відбіркові ігри проводились до стадії півфіналів, і лише четвірка найкращих команд Європи збиралася в одній з країн-учасниць, і проводили завершальні матчі. Турнір 1976 року став останнім, коли турнір проходив за такою схемою.

У діях збірної Чехословаччини відразу впадала в очі бездоганна організація, відпрацьований до дрібниць взаємодія, підстраховка, комбінаційна гра і командний рух. Якщо узагальнити це в одне речення, то колективна гра — знадинка тієї збірної Чехословаччини. Команда у кваліфікації несподівано виграла групу, у якій були збірні Англії і Португалії, здобувши чотири перемоги у шести матчах, і вийшли у чвертьфіналі на збірну СРСР. У Чехословаччині, кажучи про збірну-76, обов'язково відзначають той факт, що у фінальну четвірку їх «вивів Модер». Йозеф Модер за всю історію своїх виступів за збірну, відзначився лише тричі, проте всі ті три голи були забиті протягом двох матчів у ворота збірної СРСР. Чехословацька збірна впевнено перемогла вдома з рахунком 2-0, а на виїзді у Києві втримала перевагу, зігравши внічию 2-2 і потрапила на чемпіонат Європи в Югославію.

Антонін Паненка — автор переможного післяматчевого пенальті у ворота збірної ФРН у фіналі Євро-1976, перемога у якому стала єдиною в історії збірної

Найкращий нападник збірної Чехословаччини тих часів, Зденек Негода згадував: «На чемпіонат до Белграда ми поїхали з відчуттям, що нам нічого втрачати Нам належало битися з футболістами Нідерландів, ФРН та Югославії, а ці команди були набагато сильнішими нас Чехословаччина ж у фаворитів не значилася, тому ніякого тиску ми не відчували. Ми виїжджали з думками про те, що нам нічого втрачати, але при цьому ми вірили на успіх. У нас була відмінна і зіграна команда, яку очолювали тренери, які обрали правильну тактику».

Вже по приїзді в Югославію на руку чехословацьким футболістам зіграло те, що в стані їхніх суперників по півфіналу збірної Нідерландів панував розбрат: посварилися дві найважливіші фігури в тій команді — головний тренер Йоган Кнобель, і головна зірка команди Йоган Кройф. Група гравців на чолі з Кройфом вимагали присутність воротаря Яна Йонгблуда в стартовому складі, через що Кнобель погрожував подати у відставку в цю ж хвилину. Щоправда, попри це основний час матчу завершився з рахунком 1-1. І тут зіграв тренерський талант Вацлава Єжек, який в екстра-таймі випустив на поле швидкісного Франтішека Весели. Весели спочатку вивів на побачення з голкіпером Зденека Негоду, а потім і сам закріпив перемогу збірної Чехословаччини — 3-1 і вивів збірну до фіналу, де на них чекала збірна ФРН.

У фіналі блищали дві фігури — голкіпер Іво Віктор і нападник Антонін Паненка. Перший відбив незліченну кількість ударів у свої ворота. Для німців великим ударом було те, що роком раніше кар'єру за збірну завершив найбільший форвард в історії бундестіму — Герд Мюллер. У фінальному матчі 1976 року його «замінив» інший Мюллер — Дітер. Збірна Чехословаччини швидко забила два м'ячі, проте втримати перевагу не змогла. Дітер Мюллер, який став найкращим бомбардиром того чемпіонату, буквально витягши свою збірну у матчі з югославами, відіграв один гол ще до перерви, а на 89 хвилині Бернд Хельценбайн забив гол, зрівнявши рахунок. У додатковий час голів жодні із збірних так і не забила.

Перед матчем, завдяки спільним рішенням німецьких і чехословацьких футбольних властей, було вирішено, що якщо команди зіграють внічию в основний і додатковий час, то замість звичного перегравання, яка практикувалося в ті часи, доля матчу мала вирішитися в серії післяматчевих пенальті. Чехословацька збірна забили чотири пенальті поспіль, а ось німці через помилку Улі Хенесса, четверте пенальті не забили і доля фіналу вирішувалась в п'ятому пенальті від Антоніна Паненки. Антонін пробив навісним ударом по центру воріт, в той час як воротар суперників впав в кут і через його ефектність і важливість такий удар став називатись ударом у стилі Паненки.

Потім Паненка ще раз повторив цей маневр у вирішальному матчі відбору на Євро-1980, коли в такому ж стилі обдурив французького голкіпера Домініка Дропсі, який також забив і допоміг команді кваліфікуватись на турнір. За регламентом турніру щоб потрапити у фінал, збірна мала виграти груповий етап, проте чехословацька збірна програла вже у першому матчі фаворитам збірній ФРН і майже втратила шанси на золоті нагороди. Проте без нагороди збірна не залишилась: здобувши друге місце у групі збірна Чехословаччини у серії пенальті в матчі за третє місце здолали збірну Італії. Ця медаль стала останньою в історії для збірної Чехословаччини.

Через два роки збірна кваліфікувалась на мундіаль в Іспанії, проте в останньому матчі групи не змогла перемогти аутсайдера збірну Кувейту і вилетіла з турніру, після чого вісім років не потрапляла не великі турніри.

1990 року команда востаннє в своїй історії пробилась до фінальних стадій міжнародних змагань. На чемпіонаті світу в Італії, збірна Чехословаччини, програвши 2-0 господарям турніру у першому матчі, все ж перемогла у двох інших і вийшла у плей-оф, де розгромила збірну Коста-Рики з футболу з рахунком 4-1. Проте у чвертьфіналі на шлях збірною опинилась ФРН, і чехословацька команда змушена була припинити виступи на турнірі, програвши 0-1.

1 січня 1993 року держава Чехословаччина припинила своє існування. Тим не менш, збірна продовжила участь у відбіркових іграх чемпіонату світу 1994 року. Не зумівши пробитися у фінальну частину турніру, збірна Чехословаччини припинила існування після закінчення відбірних матчів. Спадкоємицею збірної Чехословаччини стала збірна Чехії, крім того збірна Словаччини почала свої власні виступи.

Досягнення[ред.ред. код]

  • Фіналісти чемпіонату світу: 1934, 1962
  • Чемпіони Європи: 1976
  • Бронзові призери Чемпіонату Європи: 1960, 1980

Статистика[ред.ред. код]

Чемпіонат світу[ред.ред. код]

Рік Раунд Місце ЗІ В Н* П ЗГ ПГ
Уругвай 1930 не брала участь - - - - - - -
Італія 1934 фіналіст 2 4 3 0 1 9 6
Франція 1938 чвертьфіналіст 5 3 1 1 1 5 3
Бразилія 1950 не брала участь - - - - - - -
Швейцарія 1954 груповий етап 14 2 0 0 2 0 7
Швеція 1958 груповий етап 9 4 1 1 2 9 6
Чилі 1962 фіналіст 2 6 3 1 2 7 7
Англія 1966 не кваліф. - - - - - - -
Мексика 1970 груповий етап 15 3 0 0 3 2 7
Німеччина 1974 не пройшла кваліфікацію - - - - - - -
Аргентина 1978 не пройшла кваліфікацію - - - - - - -
Іспанія 1982 груповий етап 19 3 0 2 1 2 4
Мексика 1986 не пройшла кваліфікацію - - - - - - -
Італія 1990 чвертьфіналіст 6 5 3 0 2 10 5
США 1994 не пройшла кваліфікацію - - - - - - -
Всього 8/18 2 фінали 30 11 5 14 44 45

Чемпіонат Європи[ред.ред. код]

Год Раунд М В Н* П ГЗ ГП
Франція 1960 Третє місце 2 1 0 1 2 3
Іспанія 1964 - - - - - - -
Італія 1968 - - - - - - -
Бельгія 1972 - - - - - - -
Югославія 1976 Чемпіон 2 1 1 0 5 3
Італія 1980 Третє місце 4 1 2 1 5 4
Франція 1984 - - - - - - -
Німеччина 1988 - - - - - - -
Швеція 1992 - - - - - - -
Всього 1 перемога 8 3 3 2 12 10

Форми[ред.ред. код]

1934-1976
1980-1989
1990 (домашня)
1990 (виїзна)

Посилання[ред.ред. код]