Зиґмунт Ґорґолевський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Зигмунт Горголевський)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зиґмунт Ґорґолевський
Gorgolewski.png
Народження 14 лютого 1845(1845-02-14)Солець-Куявський
Смерть 6 липня 1903(1903-07-06) (58 років)Львів
Поховання
Громадянство
(підданство)
Польща
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність архітектор, реставратор
Праця в містах Берлін, Львів
Архітектурний стиль історизм
Найважливіші споруди Театр опери та балету у Львові
Нагороди
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Ідентифікатори і посилання
база даних Музею Орсе 107276
Зиґмунт Ґорґолевський у Вікісховищі?

Зи́ґмунт Ґорґоле́вський (пол. Zygmunt Gorgolewski; 14 лютого 1845, Шулітц, нині Солець-Куявський — 6 липня 1903, Львів) — польський архітектор, автор численних споруд у Німеччині та Польщі, а також будівлі Великого міського театру (тепер Театр опери та балету) у Львові.

Біографія[ред. | ред. код]

Великий міський театр у Львові — поч. XX ст.

Народився 14 лютого 1845 року в місті Шулітц (нім. Schulitz), нині Солець-Куявський, Польща (тоді провінція Позен, Королівство Пруссія). Батько — Кароль Ґорґолевський, матір — Текля з Лернеровських.

Початкову освіту здобув у реальній гімназії в Познані. У 18661871 роках навчався в Королівській академії будівництва (Берлін). Під час навчання керував будівництвом Ганноверського залізничного вокзалу у Берліні.

Після закінчення навчання протягом 6 років працював асистентом у своїй альма-матері. Був радником Міністерства громадських робіт Німеччини, архітектором королівських палаців у Берліні, королівським будівельним інспектором у Галле.

Був одним із найбільших прихильників історизму в архітектурі Пруссії та цілої Німеччини. Серед його проектів — дві версії майбутньої будівлі рейхстагу (1872, 1882). Вони ввійшли до 20 найкращих проектів, відібраних конкурсним комітетом із понад 100.

Був нагороджений за спорудження мосту Кайзера Вільгельма.

Проект Великого міського театру у Львові. 1896. Бічний фасад

Інші проекти:

  • плани з реконструкції королівських палаців у Берліні та Кілі
  • розширення університетських лікарень у Галле та Бонні
  • розширення Bad Oeynhausen (спа у Вестфалії).

Був головним архітектором протестантської церкви в Берліні, палацу Бель В'ю, будівлі суду в Ополе й Ольштині, в'язниць у Свідниці та Хожуві.

Оперний театр у Львові сьогодні

Здійснив будівництво або реставрацію багатьох об'єктів у регіоні Великопольщі:

  • Реставрація церкви у Вжесьні
  • Реставрація замку-палацу Дзялинських у Голухові
  • Реставрація бібліотеки Дзялинських в Курнику
  • Будівництво палацу Твардовських в Кобильніках
  • Розширення палацу Квілецьких в Опорові
  • Будівництво замку Радзивіллів у Багателі поблизу Острова
  • Будівництво дзвіниці та палацової каплиці Чапських у Смогульці
  • Будівництво будинку Товариства друзів наук і мистецтв у Познані (18741879)
  • Будівництво житлових будинків по вулиці Берлінській, навпроти Польського театру в Познані

Був головним архітектором реконструкції палацу Фердинанда Радзивілла в Олиці (Волинь).

1875 — взяв участь у конкурсі на проект майбутнього Галицького сейму у Львові (тепер — головний корпус Львівського університету ім. І. Франка). Його проект преса й фахівці визнали за найкращий, але архітектор згодом відмовився від участі в конкурсі з фінансових причин.

Неодноразово був членом журі архітектурних конкурсів. Зокрема на проект оперного театру у Кракові, 1889; ощадної каси в Чернівцях; костел святої Єлизавети у Львові, 1903.[1]

1879 — одружився з Геленою Гулевіч.

Львівський період[ред. | ред. код]

Гробівець родини Ґорґолевських на Личаківському цвинтарі

1893 — переїхав до Львова, де на запрошення австрійської влади очолив Державну промислову школу. Провів реформу навчального процесу. Від 1894 року член Політехнічного товариства у Львові.[2] У цей час проживав на вулиці Словацького, 8. Для Галицької крайової виставки виконав проекти кількох виставкових павільйонів.

1896 — виграв конкурс на найкращий проект Міського театру (тепер Театр опери та балету). Щоби уникнути звинувачень у використанні свого службового становища та суспільної позиції, свій проект підготував в суворій таємниці й надіслав на конкурс не зі Львова, а через Лейпциг.

Для закладення фундаментів театру довелося змінити річище Полтви, яка тоді протікала під теперішнім проспектом Свободи (фактично театр стоїть на місці, де протікала річка). Разом із театром спроектував дім для зберігання декорацій на нинішній вулиці Куліша (співавтор Іван Левинський).

Урочисте відкриття театру відбулося 4 жовтня 1900 р. Але вже 1901 року ґрунт під театром почав осідати у більших за передбачені розмірах, з'явились тріщини на стінах. Згодом просідання зупинилося. 17 листопада 1901 року Ґорґолевського нагороджено Орденом Залізної корони III класу. В липні 1903 р. раптово помер через параліч аорти серця[3], народилася легенда, ніби він наклав на себе руки через просідання театру. Багато львів'ян досі переконані в її правдивості.

Похований на «алеї заслужених» Личаківського цвинтаря у Львові, поле № 1б[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kościoł św. Elżbiety // Słowo Polskie. — 18 marca 1903. — № 129. — S. 1.
  2. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 88.
  3. Сайт Центру міської історії Центрально-Східної Європи
  4. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 128. — ISBN 966-8955-00-5..

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]