Вулиця Словацького (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Словацького
Львів
Вигляд на вул. Словацького від парку ім. Івана Франка

Вигляд на вул. Словацького від парку ім. Івана Франка
Район Галицький
Назва на честь Юліуша Словацького
Загальні відомості
Протяжність 240 м
Координати початку 49°50′14″ пн. ш. 24°01′28″ сх. д. / 49.8372833° пн. ш. 24.0246000° сх. д. / 49.8372833; 24.0246000
Координати кінця 49°50′20″ пн. ш. 24°01′20″ сх. д. / 49.8389500° пн. ш. 24.0224056° сх. д. / 49.8389500; 24.0224056
Транспорт
Трамваї 1, 2, 9, 10
Тролейбуси 2, 9, 10, 12
Рух двосторонній, односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова історизм, модерн
Парки Парк імені Івана Франка
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Ву́лиця Слова́цького — вулиця у Галицькому районі Львова. Простягається від кінця вулиці Січових стрільців до перехрестя з вулицями Коперника та Стефаника.

Назва[ред.ред. код]

Нинішня вулиця утворена з двох менших. Відрізок від перехрестя з вулицею Коперника до перехрестя з нинішньою вулицею Дорошенка не пізніше 1844 року вже мав назву вулиця Семінарська, від 1871 — Оссолінських. Ділянка від перехрестя з Дорошенка до початку вулиці Січових стрільців називалась вулицею Палацовою, а від 1871 року — Словацького. Зрештою, 1889 року першу ділянку також названо на честь Юліуша Словацького, і так обидві вулиці об'єднано під цією назвою. У листопаді 1941 року вулицю знову розділено і ділянку між нинішніми Дорошенка і Коперника повторно названо Семінарською. У липні 1944 року вулицю знову об'єднано під назвою на честь Словацького.[1]

Будинки[ред.ред. код]

№ 1. Будинок управління «Укрпошти». Збудований у 18871889 роках на колишніх ґрунтах греко-католицької семінарії. Проект Сильвестра Гавришкевича у стилі неоренесансу попередньо відкоригований у Відні архітектором Фрідріхом Зетцом. Нагляд за будівництвом здійснював Йозеф Браунзайс, роботи виконувала будівельна фірма Людвіка Балдвіна-Рамулта і Юліана Цибульського. Під час українсько-польської війни тут відбувались запеклі бої, внаслідок чого будівлю сильно понищено. 1923 року за проектом Альфреда Захаревича та Євгена Червінського завершено перебудову, під час якої у центрі внутрішнього подвір'я добудовано флігель, замінено перекриття, переобладнано усі комунікації, фасади набули рис модернізованого класицизму. На аттиках з'явились стилізовані рельєфи, виконані ймовірно Юліушем Белтовським. У 19491950 роках проведено чергову реконструкцію, котра переважно торкнулась інтер'єрів. Наступна реконструкція відбулась у 19731975 роках за проектом Аполлона Ограновича. Скульптурні композиції інтер'єру розроблені Еммануїлом Миськом, вітражі — Ярославом Серветником. 1985 року проведено реставрацію фасаду.[2][3]

№ 2, 4. Житлові прибуткові будинки у стилі геометричного модерну, близькі до тодішньої німецької архітектури. Збудовані для власника Германа Барда за проектом Юзефа Авіна у 19121913 роках. Скульптурне оздоблення Зигмунта Курчинського.[4]

№ 3. Наріжний житловий колишній прибутковий будинок у стилі історизму. Збудований 1883 року за проектом Яна і Кароля Шульців.[5]

№ 5. Житловий колишній прибутковий будинок, зведений 1883 року за проектом Яна і Кароля Шульців[5].

№ 8, 10. Прибуткові будинки Л. Бачевського, зведені за проектом Яна Томаша Кудельського у 18921894 роках (будинок № 10 має також № 37 на вулиці Дорошенка)[6]. У домі № 8 наприкінці XIX — початку XX століть проживав директор Державної промислової школи, автор проекту Львівського оперного театру архітектор Зиґмунт Ґорґолевський.[7]

№ 14. Адміністративний будинок, зведений фірмою Міхала Уляма у 19111912 роках.[8]

№ 16. Житловий колишній прибутковий будинок, зведений 1876 року за проектом Емануеля Галля.[5]

№ 18. Наріжний житловий колишній прибутковий будинок складного планування. Збудований у стилі історизму 1873 року за проектом Емануеля Галля.[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 57. — ISBN 966-603-115-9.
  2. Сьомочкін І. Будинки Головної пошти на тлі історії її розвитку (XVIII—XX ст.) // Галицька брама. — 1996. — № 23. — С. 6—7.
  3. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 548. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  4. Архітектура Львова… — С. 489.
  5. а б в г Архітектура Львова… — С. 339—340.
  6. Бірюльов Ю. О. Кудельський Ян Томаш // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 653. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  7. Бірюльов Ю. О. Ґорґолевський Зиґмунт // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 635. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  8. Тимофієнко В. І. Улям М. // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — ISBN 966-7452-16-6.