Каарел Еенпалу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Каарел Еенпалу
ест. Kaarel Eenpalu
Kaarel Eenpalu.jpg
Прапор
7-й Прем'єр-міністр Естонії
9 травня 1938 — 12 жовтня 1939 року
Попередник: Костянтин Пятс
Наступник: Юрі Улуотс
 
Партія: National Front for the Implementation of the Constitution[d]
Освіта: Тартуський університет, Московський державний університет імені Ломоносова і Гімназія Гуґо Треффнера
Народження: 26 травня 1888(1888-05-26)
Тартумаа, Естонія
Смерть: 27 січня 1942(1942-01-27) (53 роки)
Кіров, Кіровська область, РРФСР, СРСР[1]
Нагороди:
Кавалер ордена Державного герба 1 ступеня (Естонія)
Орден Білої зірки 1 класу (Естонія)
Кавалер ордена Орлиного хреста 1 класу (Естонія)
Кавалер ордена Естонського Червоного Хреста 1 класу

Медіафайли у Вікісховищі?

Каарел Еенпалу (ест. Kaarel Eenpalu; до 1935 — Карл Август Ейнбунд ест. Karl August Einbund; 26 травня 1888, Дерптський повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія — 27 чи 28 січня 1942, Кіровська область, РРФСР) — естонський державний діяч, старійшина та глава уряду країни наприкінці 1930-их років.

Життєпис[ред.ред. код]

Закінчив приватну гімназію Треффнера. У 19091914 роках вивчав право у Юріївському університеті (нині — Тартуський університет), закінчив Московський університет. У студентські роки займався журналістикою, входив до складу редакційної колегії газети «Postimees». Брав участь у Першій світовій війні, 1917 закінчив Павловське військове училище. У 1917—1918 роках командував сформованим під його керівництвом 5-им батальйоном 1-ї естонської артилерійської бригади.

З 1918 брав участь у Визвольній війні. Того ж року очолив батальйон, сформований з учнів старших класів середніх шкіл Тарту. 1919 — командир 7-ї батареї естонського артилерійського полку.

1919 року став членом Установчих зборів. У 1919—1920 роках був державним контролером. 1920 — головний редактор газети Tallinna Teataja. Був членом Народної партії, з 1923 року брав участь у діяльності Об'єднання аграріїв.

У 1920, 19211924 та 1924—1926 роках очолював міністерство внутрішніх справ. 1924 року був головним редактором газети Kaja. У 19261932 та 19331934 роках очолював Державні збори (Рійгікогу), член парламенту п'яти скликань. У липні — листопаді 1932 року був державним старійшиною (фактичний глава держави). У 1934—1938 роках знову займав пост міністра внутрішніх справ, був ініціатором процесу «естонізації» імен і прізвищ країни. У 1938—1940 роках — депутат Державних представницьких зборів. У 1938—1939 — прем'єр-міністр. У 1939–1940 — генеральний директор державної компанії Eesti Fosforit.

У 1930—1932 роках очолював молодіжну організацію «Молоді орли». У 1930–1935 був головою Естонсько-польського товариства, 1932 — головою Палати сільського господарства. У 1923—1940 роках був членом Естонського Олімпійського комітету. Був почесним членом ради офіцерів 2-го артилерійського полку.

1940 року був заарештований на власному хуторі. Був засуджений до тривалого терміну позбавлення волі та ув'язнений у таборі. Театральний діяч Степан Рацевич, який разом із ним перебував в ув'язненні, залишив дві характеристики щодо нього. Перша належить до літа 1941:

« Тримався він з гідністю, ні на хвилину не забуваючи, що у минулому він член уряду, лідер найвпливовішої партії землеробців. Його постійно оточувала молодь, оберігаючи від зайвих клопотів у тюремному житті. »

Друга характеристика належить до початку 1942. Тоді Еенпалу, одягнутий у тілогрійку з чужого плеча, худий і блідий, утримувався у Вятлагу, де працював банщиком. Він розповів Рацевичу, що

« працювати доводиться цілодобово. Трударі миються з вечора до пізньої ночі, а з ранку – табірні «бовдури». Відпочиваю лише кілька годин удень. Не знаю, кому з нас важче: вам у лісі, але на свіжому повітрі, чи мені тут у цьому смердючому вертепі дихати випаровуваннями брудних тіл і сирим повітрям. Почуваю себе погано. Груди болять, кашель душить. Ходив до лікаря, а оскільки температура невелика, постійно тридцять сім з гаком, у стаціонар не кладуть, ковтаю порошки, нічого не допомагає… »

За тиждень після тієї розмови Еенпалу захворів на крупозне запалення легенів, а ще за тиждень помер.

Родина[ред.ред. код]

Був одружений з Лінодою Маріє (18901967), головою Талліннського жіночого клубу й Економічної палати, членом Державної ради. 1941 року була заарештована, до 1956 перебувала на поселенні у Томській області. У родині було четверо дочок. Дві дочки були разом із матір'ю депортовані до Томської області, де пробули 15 років, ще дві уникнули депортації та виїхали до Німеччини 1944 року.

Примітки[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]