Кая Каллас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Каллас.
Кая Каллас
ест. Kaja Kallas
{{{ім'я}}}
Прем'єр-міністр Естонії
Нині на посаді
На посаді з 26 січня 2021
Президент Керсті Кальюлайд
Алар Каріс
Попередник Юрі Ратас
Лідер Партії реформ
На посаді з 14 квітня 2018
Попередник Ханно Певкур
Народилася 18 червня 1977(1977-06-18)[1] (45 років)
Таллінн, Естонська РСР[2]
Відома як політична діячка, адвокат, business graduate
Місце роботи TGS Balticd, Ванемуйне, TGS Balticd, Viru-Nigula wind farmd, Boreniusd, Естонська бізнес-школа, Рійгікогу і Європейський Парламент
Країна Естонія
Alma mater Талліннська гімназія Ліллекюлаd (1992), Таллінський англійський коледж (1995), Тартуський університет (1999), Естонська бізнес-школа (2010) і Університет Лоренсаd
Політична партія Партія реформ Естонії[3]
Батько Сіім Каллас
Мати Крісті Калласd
У шлюбі з Арво Галлікd
Нагороди
орден князя Ярослава Мудрого II ступеня Grand Cross of the Order of the Star of Romania
kajakallas.ee
Wikiquote-logo.svgВисловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg

Медіафайли у Вікісховищі
Кая Каллас на зустрічі з Ентоні Блінкеном

Кая Каллас (ест. Kaja Kallas, (18 червня 1977(1977-06-18), Таллінн, Естонська РСР) — естонська політична діячка, прем'єр-міністр Естонії з 26 січня 2021 року. Перша жінка в історії Естонії на цій посаді.

До роботи в уряді була лідером Партії реформ з 2018 року, депутаткою Рійгікогу (2011—2014; 2019). Була депутаткою Європейського парламенту з 2014 до 2018 року, представляючи Альянс лібералів і демократів за Європу. До обрання до парламенту працювала юристкою, спеціалізувалась на європейському і естонському антимонопольному законодавстві.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в Таллінні 18 червня 1977 року[4], донька 14-го прем'єр-міністра Естонії та єврокомісара Сііма Калласа[5]. Під час радянських депортацій з Естонії її матір Крісті, якій на той момент було шість місяців, було депортовано до Сибіру разом із матір'ю та бабусею у вагоні для перевезення худоби, і вона жила там у засланні до десяти років[6]. Дідом Каллас був Едуард Алвер, один із засновників Естонської Республіки 24 лютого 1918 року і перший начальник поліції Естонії з 1918 по 24 травня 1919 року[6].

У 1995 році вона склала іспит на атестат зрілості. Каллас закінчила юридичний факультет Тартуського університету у 1999 році й здобула ступінь бакалавра права. З 2007 року навчалася в Естонській школі бізнесу, отримавши у 2010 році ступінь EMBA (Виконавчого магістра ділового адміністрування) з економіки[7][8].

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 1999 році Каллас була членкинею Естонської колегії адвокатів, а у 2002 році ― адвокаткою. Вона стала партнеркою юридичної фірми Luiga Mody Hääl Borenius and Tark & Co і працювала виконавчою тренеркою в Естонській школі бізнесу. Член Європейського антимонопольного альянсу. У 2011 році отримала статус неактивної членкині Естонської колегії адвокатів[9]. У листопаді 2018 року Каллас опублікувала свої мемуари «MEP: 4 aastat Euroopa Parlamendis» (Євродепутат: Чотири роки в Європейському парламенті), в яких вона описує своє життя і роботу у Брюсселі з 2014 по 2018 рік[10].

Політика[ред. | ред. код]

Депутатка Рійгікогу (2011—2014)[ред. | ред. код]

У 2010 році Каллас вступила до Партії реформ Естонії. У 2011 році вона балотувалася до Рійгікогу від повітів Гар'юмаа і Рапламаа, набравши 7157 голосів. Депутатка Рійгікогу XII скликання, з 2011 по 2014 рік очолювала парламентський комітет з економічних питань.[9]

Депутатка Європейського парламенту (2014—2018)[ред. | ред. код]

На виборах 2014 року Каллас балотувалася до Європарламенту й отримала 21 498 голосів[9]. У Європейському парламенті Каллас входила до Комітету з промисловості, досліджень та енергетики і тимчасово входила до Комітету з внутрішнього ринку та захисту споживачів. Вона була заступницею голови делегації в Комітеті парламентського співробітництва між ЄС та Україною, а також членом делегації у Парламентській асамблеї Євронест і делегації з питань відносин зі США[4].

Каллас була членкинею Інтергрупи Європейського парламенту з питань цифрового порядку денного[11] і заступником голови Молодіжної Інтергрупи[11].

Під час свого перебування в парламенті Каллас працювала над стратегією єдиного цифрового ринку, енергетичної та споживчої політики, а також над відносинами з Україною. Зокрема вона захищала права малих та середніх підприємств (МСП), підтримуючи ідею, що кордони в цифровому світі перешкоджають появі інноваційних компаній. Вона є прихильником інновацій та часто підкреслює, що правила не можуть і не повинні перешкоджати технологічній революції[4].

Каллас виступала як доповідач з шістьма доповідями: думки про так зване регулювання електронної конфіденційності[12], правила цивільного законодавства щодо робототехніки[13], річний звіт про політику конкуренції ЄС[13], про укладення нового курсу для споживачів енергії[14], законодавство про митні порушення і санкції[14] та звіт про єдиний цифровий ринок за власною ініціативою[15].

Під час свого перебування в парламенті вона також була номінована на звання європейського молодого лідера (EYL40)[15].

Національна політика[ред. | ред. код]

13 грудня 2017 року керівник Партії реформ Ганно Певкур оголосив, що не балотуватиметься на посаду голови партії в січні 2018 року, і запропонував натомість балотуватися Каллас.[16] Після розгляду пропозиції 15 грудня Каллас оголосила, що вона прийме запрошення брати участь у виборах керівництва.[17]

3 березня 2019 року Партія реформ під керівництвом Каллас виграла вибори, набравши близько 29 % голосів, а панівна Центристська партія здобула 23 %.[18]

25 січня 2021 року, після відставки Юрі Ратаса з поста прем'єр-міністра, Каллас сформувала очолюваний реформістами коаліційний уряд з Центристською партією[19], ставши першою жінкою — прем'єр-міністеркою в історії Естонії[20].

Прем'єр-міністр Естонії[ред. | ред. код]

26 січня 2021 року Каллас стала прем'єр-міністром Естонії, 14 липня 2022 року заявила про відставку і розпуск чинний уряд, щоби почати формування нової коаліції[21].

18 липня Каллас було повторно призначено прем'єр-міністром країни, вона зібрали новий уряд, який мав працювати протягом восьми місяців, до наступних виборів до Рійгікогу у березні 2023 року[22]. У березні Каллас було переобрано на посаду прем'єра[23].

Родина[ред. | ред. код]

Заміжня, має трьох дітей[24].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (Україна, 24 квітня 2023) — за визначні особисті заслуги у зміцненні українсько-естонського міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України[25][26]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://pantheon.world/profile/person/Kaja_Kallas
  2. ↑ https://www.europarl.europa.eu/meps/en/124697/KAJA_KALLAS/history/8
  3. ↑ Search for a party member — Centre of Registers and Information Systems.
  4. ↑ а б в 8th parliamentary term | Kaja KALLAS | MEPs | European Parliament. www.europarl.europa.eu (англ.). Архів оригіналу за 8 Лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021. 
  5. ↑ Digital Savvy Estonia Is Set to Get Its First Female Prime Minister. Fortune (англ.). Архів оригіналу за 7 Листопада 2020. Процитовано 29 січня 2021. 
  6. ↑ а б Герасимчук, Сергій (26 січня 2021). Ще далі від Росії: що відомо про нову очільницю уряду Естонії. Європейська правда. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. 
  7. ↑ Kaja Kallas. 
  8. ↑ Victory for the centre-right opposition (ER) in the general elections in Estonia. Архів оригіналу за 7 Березня 2019. 
  9. ↑ а б в Biography | Kaja Kallase Blogi. archive.is. 16 червня 2016. Архів оригіналу за 16 червня 2016. Процитовано 29 січня 2021. 
  10. ↑ "MEP. 4 aastat Euroopa Parlamendis". Архів оригіналу за 3 Січня 2019. 
  11. ↑ а б Digital Agenda Intergroup – Members. web.archive.org. 8 січня 2016. Архів оригіналу за 8 січня 2016. Процитовано 29 січня 2021. 
  12. ↑ OPINION of the Committee on Industry, Research and Energy for the Committee on Civil Liberties, Justice and Home Affairs on the proposal for a regulation of the European Parliament and of the Council concerning the respect for private life and the protection of personal data in electronic communications and repealing Directive 2002/58/EC (Regulation on Privacy and Electronic Communications). Архів оригіналу за 8 Лютого 2021. 
  13. ↑ а б Procedure File: 2015/2103(INL) | Legislative Observatory | European Parliament. web.archive.org. 6 березня 2019. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 29 січня 2021. 
  14. ↑ а б Procedure File: 2013/0432(COD) | Legislative Observatory | European Parliament. web.archive.org. 6 березня 2019. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 29 січня 2021. 
  15. ↑ а б Procedure File: 2015/2147(INI) | Legislative Observatory | European Parliament. web.archive.org. 6 березня 2019. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 29 січня 2021. 
  16. ↑ Pevkur not to run for Reform lead again, Kallas not announcing yet | News | ERR. web.archive.org. 23 грудня 2017. Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 29 січня 2021. 
  17. ↑ ERR (15 грудня 2017). Kaja Kallas to run for Reform Party chair. ERR (англ.). Архів оригіналу за 23 Грудня 2017. Процитовано 29 січня 2021. 
  18. ↑ Estonia general election: Opposition party beats Centre rivals. BBC News (en-GB). 3 березня 2019. Архів оригіналу за 4 Березня 2019. Процитовано 29 січня 2021. 
  19. ↑ Kaja Kallas to become Estonia's first female prime minister. euronews (англ.). 24 січня 2021. Архів оригіналу за 26 Січня 2021. Процитовано 29 січня 2021. 
  20. ↑ Hankewitz, Sten (26 січня 2021). Estonia becomes the only country in the world led by women. Estonian World (en-GB). Архів оригіналу за 4 Березня 2021. Процитовано 29 січня 2021. 
  21. ↑ Прем'єр Естонії пішла у відставку. РБК-Украина (рос.). Процитовано 14 липня 2022. 
  22. ↑ Каллас переназначили прем'єром Естонії. РБК-Украина (рос.). Процитовано 18 липня 2022. 
  23. ↑ Партія прем'єр-міністра Естонії перемагає на парламентських виборах. РБК-Украина (укр.). Процитовано 6 березня 2023. 
  24. ↑ Kaja Kallas | Eesti Vabariigi Valitsus. valitsus.ee. Архів оригіналу за 9 Лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021. 
  25. ↑ Указ Президента України від 24 квітня 2023 року № 237/2023 «Про нагородження К.Каллас орденом князя Ярослава Мудрого»
  26. ↑ Естонія може бути впевненою, що перемога України у війні з РФ буде гарантією історичного результату для всіх народів Європи — Володимир Зеленський після переговорів із Каєю Каллас у Житомирі // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24 квітня 2023 р.

Посилання[ред. | ред. код]

Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кая_Каллас&oldid=39326473