Каліста Флокхарт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каліста Флокхарт
англ. Calista Flockhart

Calista Flockhart at the 2009 Deauville American Film Festival-01.jpg

Флокхарт на фестивалі американських фільмів у Довілі[en] 2009 року
Ім'я при народженні англ. Calista Kay Flockhart
Народилася 11 листопада 1964(1964-11-11)[2][4] (54 роки)
Фріпорт, Іллінойс, США
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність телеакторка, кіноакторка, акторка театру
Alma mater Школа мистецтв Мейсона Ґросса[d] і Ратґерський університет
Роки діяльності з 1989 — тепер. час
У шлюбі з Гаррісон Форд
Діти 1
IMDb nm0001222
Нагороди та премії

Каліста Флокхарт у Вікісховищі?

Каліста Кей Флокхарт (англ. Calista Kay Flockhart; нар. 11 листопада 1964)[5][6] — американська акторка. Вона найвідоміша роллю головного персонажа[en] в юридичному комедійно-драматичному серіалі «Еллі Макбіл[en]» (1997—2002), Кітті Вокер[en] у драматичному серіалі «Брати і сестри» (2006—2011) та Кет Грант[en] у супергеройському драматичному серіалі «Супердівчина» (2015—2017). Вона також знімалася в ряді фільмів, включно з комедійним фільмом «Клітка для пташок» (1996), романтичним комедійним фільмом «Сон літньої ночі[en]» та драматичним фільмом «Жіночі таємниці[ru]» (2000).

Флокхарт виборола Золотий глобус і премію Гільдії кіноакторів, а також була тричі номінована на Еммі.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Каліста Кей Флокхарт народилася у Фріпорті, Іллінойс, у родині вчительки англістики[en] Кей Калісти та керівника Kraft Foods Рональда Флокхарта[7]. Її батьки вийшли на пенсію та мешкають у Моррістауні, Теннессі[en]. Вона має старшого брата Гері. Її мати обернула власні перше та середнє імена, назвавши її Калістою Кей[8].

Оскільки робота її батька вимагала від сім'ї частих переїздів, Флокхарт і її брат росли в декількох місцях, включно з Іллінойсом, Айовою, Міннесотою, Нью-Джерсі та Норвічі, Нью-Йорк[en]. У дитинстві вона написала п'єсу під назвою «Toyland», яку й виконала для малої аудиторії на званому обіді.

Флокгарт закінчила Вищу школу Шауні[en] у тауншипі Медфорд, Нью-Джерсі[en]. Після випуску 1983 року Флокхарт закінчила Школу мистецтв Мейсон Гросс[en] у Рутгерському університеті у Нью-Брансвіку, Нью-Джерсі. В той час вона закінчила спеціалізований і конкурсний клас, який тривав з 6:00 до 18:00. На другому році в Рутгерсі Флокхарт зустріла прагнучу акторку Джейн Краковскі[en], найліпшу подругу своєї співмешканки. Пізніше вони співпрацюватимуть у «Еллі Макбіл».

Люди почали розпізнавати акторські здібності Флокхарт, коли Вільям Еспер (театральний режисер Мейсон Гросс і вчитель Флокхарт із акторської майстерності) зробили виняток із політики, дозволивши Флокхарт виступати на головній сцені. Хоча це місце зазвичай зарезервовано для молодших і старших, Гарольд Скотт наполягав, що Флокхарт виступить там у його постановці «Пікнік» Вільяма Інджа. Флокхарт закінчила зі ступенем бакалавра образотворчого мистецтва[en] у Театрі 1988 року як одна з кількох студенток, які успішно завершили курс. Рутгерс включив її до Зали видатних випускників 3 травня 2003 року[джерело не вказане 761 день].

Флокхарт переїхала до Нью-Йорка 1989 року та почала шукати прослуховувань, мешкаючи з трьома іншими жінками у двокімнатній квартирі та працюючи офіціанткою й інструкторкою з аеробіки. Вона залишалася в місті до 1997 року.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Рання кар'єра[ред. | ред. код]

Навесні 1989 року Флокхарт уперше з'явилася на телебаченні у незначній ролі няньки в епізоді «Дороговказного світла». Також вона зіграла підлітка, що бореться з розладом харчування, в одногодинному пообідньому спецвипуску на ТБ. Флокхарт зробила свій професійний дебют на нью-йоркській сцені, з'явившись у «Beside Herself» разом із Меліссою Джоан Гарт у Circle Repertory Theatre. Двома роками пізніше Флокхарт з'явилася в телефільмі «Darrow». Хоча вона згодом з'являлася у фільмах «Голий у Нью-Йорку[en]» (1993) та «Getting In» (1994), її першою істотною розмовною частиною у фільмі була у «Вікторині[ru]» режисера Роберта Редфорда.

Флокхарт дебютувала на Бродвеї 1994 року в ролі Лаури у «Скляному звіринці[en]». Акторка Джулі Гарріс відчувала, що Флокхарт повинні взяти без подальших прослуховувань, стверджуючи, що вона здається ідеальною для частини[джерело не вказане 572 дні]. Флокхарт отримала премію Кларенса Дервента[en] за своє виконання. 1995 року Флокхарт познайомилася з такими акторками, як Даян Віст і Фей Данавей, коли вона з'явилася у фільмі «Drunks». Пізніше того ж року Флокхарт знялася у «Джейн Доу» в ролі наркоманки. 1996 року Флокхарт з'явилася в ролі дочки персонажів Даян Віст і Джина Гекмена у «Клітці для пташок». Протягом того року вона продовжувала працювати на Бродвеї, граючи роль Наташі у «Трьох сестрах» Антона Чехова.

«Еллі Макбіл»[ред. | ред. код]

Докладніше: Еллі Макбіл

1997 року Флокхарт запросили на прослуховування на зіркову роль у серіалі Девіда Е. Келлі[en] на Fox television «Еллі Макбіл[en]». Келлі, почувши Флокхарт, захотів прослухати її на контрактну частину. Хоча Флокхарт спочатку вагалася через необхідність участі у шоу в оборотному контракті, вона похитнулася сценарієм і вирушила до Лос-Анджелеса на прослуховування на частину, яке й виграла. Вона заслужила Золотий глобус за роль 1998 року. Флокхарт також з'явилася 29 червня 1998 року на обкладинці журналу «Тайм»[9], розміщена як найновіша ітерація в еволюції фемінізму, що стосується поточних дебатів про роль, зображену її персонажем[10].

«Брати і сестри»[ред. | ред. код]

Флокхарт виконала зіркову роль Кітті Вокер[en], протилежності Саллі Філд, Рейчел Гріффітс[en] і Метью Ріса[en] у визнаному критиками прайм-тайм серіалі ABC «Брати і сестри», прем'єра якого відбулася у вересні 2006 року в часовому слоті після «Відчайдушних домогосподарок». Шоу було скасовано у травні 2011 року після тривання п'ять років. Персонаж Флокхарт був значущим протягом перших чотирьох років серіалу, але її появи були зменшені в сезоні 2010—2011 років, що збігається з виходом із серіалу її телевізійного чоловіка Роб Лоу.

Інші роботи[ред. | ред. код]

Флокхарт грала роль Єлени у «Сон літньої ночі»[en], фільмі-версії 1999 року Шекспірівської п'єси. 2000 року вона з'явилася в ««Жіночих таємницях»[en]» та «Bash: Latter-Day Plays[en]», пізніше супроводжуючи Ів Енслер до Кенії задля протесту проти жорстокості проти жінок, зокрема жіночого обрізання. Флокхарт також зіграла в постановці Off-Broadway[en] Енслерових «Монологів піхов[en]».

2004 року Флокхарт з'явилася в ролі психічно неврівноваженої подруги Метью Бродеріка в «Останньому кадрі». Того ж року Флокхарт мандрувала до Іспанії на знімання «Крихкості[en]», прем'єра якої відбулася у вересні 2005 року на Венеційському кінофестивалі. Їй було запропоновано роль Сюзан Маєр[en] у «Відчайдушних домогосподарках», але вона відхилила, і роль згодом пішла до Тері Гетчер[11].

2014 року Флокхарт отримала роль моб боса (англ. mob boss) Еллен у другому сезоні «Повного кола». Ефір очікувався 2015 року. Це було першою акторською роллю Флокхарт за три роки після її перерви після завершення «Братів і сестер».

2015 року Флокхарт зіграла у телесеріалі «Супердівчина» роль Кет Грант[en], «саморобної медіа-магнатки та засновниці CatCo» та боса Кари (альтер-его Супердівчини)[12]. Прем'єра серіалу відбулася 26 жовтня 2015 року на CBS[13]. Через бажання мережі зменшити бюджет шоу воно переїхало до сестринської мережі The CW після першого сезону, разом із переїздом знімань у Ванкувер. Флокхарт залишилася в шоу (хоча й як повторюваний персонаж), попри попередню aversion працювати поза Лос-Анджелесом[14].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Флокхарт і Форд у вересні 2009 року

Флокхарт була у стосунках із актором Гаррісоном Фордом після їхньої зустрічі на нагородженні Золотим глобусом[en] 20 січня 2002 року. Вони заручились у День святого Валентина 2009 року й одружилися 15 червня 2010 року в Санта-Фе, Нью-Мексико. Церемонію очолили Губернатор Білл Річардсон і головний суддя Верховного суду Нью-Мексико Чарльз В. Деніелс[en][15]. Флокхарт і Форд разом мали одного прийомного сина Лаєма Флокхарта Форда (нар. 2001), якого Флокхарт прийняла при народженні[16].

Протягом своєї професійної кар'єри Флокхарт підтримувала свою худу фігуру. Проте, багато хто коментував, що Флокхарт стала небезпечно худою, особливо коли акторка з'явилася на червоній доріжці в одязі, що розкривав виснажену статуру. Вона підтримувала протягом тривання «Еллі Макбіл», що в неї ніколи не діагностували ні анорексію, ні булімію, і вона не користувалася незаконними ліками. Вона зауважила, однак, що, знімаючись у шоу, вона утримувалася від уживання солодкого, підтримуючи свою стрункість інтенсивними тренуваннями та бігом[17]. 2006 року вона зізналася, що мала проблему на той час, і «забагато займалася» та «замало їла»[18].

З 2004 до 2014 року Флокхарт слугувала національною речницею Peace Over Violence[19].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Рік Нагорода Категорія Робота Результат
1998 Прайм-тайм премія «Еммі» Премія «Еммі» за найкращу жіночу роль у комедійному телесеріалі Еллі Макбіл[en] Номінація
Золотий глобус Премія «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль серіалу — комедія або мюзикл Нагорода
Премія Гільдії кіноакторів Премія Гільдії кіноакторів США за найкращу жіночу роль у комедійному серіалі Номінація
Премія Гільдії кіноакторів США за найкращий акторський склад у комедійному серіалі Номінація
1999 Прайм-тайм премія «Еммі» Премія «Еммі» за найкращу жіночу роль у комедійному телесеріалі Номінація
Золотий глобус Премія «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль серіалу — комедія або мюзикл Номінація
Супутник Премія «Супутник» за найкращу жіночу роль серіалу — комедія або мюзикл Номінація
Премія Гільдії кіноакторів Премія Гільдії кіноакторів США за найкращу жіночу роль у комедійному серіалі Номінація
Премія Гільдії кіноакторів США за найкращий акторський склад у комедійному серіалі Нагорода
2000 Золотий глобус Премія «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль серіалу — комедія або мюзикл Номінація
Вибір народу Улюблена телевізійна виконавиця Нагорода
Супутник Премія «Супутник» за найкращу жіночу роль серіалу — комедія або мюзикл Номінація
Премія Гільдії кіноакторів Премія Гільдії кіноакторів США за найкращу жіночу роль у комедійному серіалі Номінація
Премія Гільдії кіноакторів США за найкращий акторський склад у комедійному серіалі Номінація
2001 Прайм-тайм премія «Еммі» Премія «Еммі» за найкращу жіночу роль у комедійному телесеріалі Номінація
Золотий глобус Премія «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль серіалу — комедія або мюзикл Номінація
Премія Гільдії кіноакторів Премія Гільдії кіноакторів США за найкращу жіночу роль у комедійному серіалі Номінація
Премія Гільдії кіноакторів США за найкращий акторський склад у комедійному серіалі Номінація
2002 Золотий глобус Премія «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль серіалу — комедія або мюзикл Номінація
2016 Премія Сатурн[en] Премія «Сатурн» за найкращу жіночу роль другого плану у телесеріалі Супердівчина Номінація

Примітки[ред. | ред. код]

  1. VIAF (Virtual International Authority File) — 2012.
  2. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #132175223 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Internet Broadway Database — 2000.
  5. Calista Flockhart Bio. A&E Television Networks 2015. Процитовано 7 березня 2015. 
  6. Calista Flockhart. TVGuide.com. Процитовано 23 лютого 2015. 
  7. Schneider, Karen S. (9 листопада 1998). Arguing Her Case. People Magazine. Процитовано 12 листопада 2010. 
  8. News — Calista Flockhart child of Ronald and Kay Calista. theworldnewsmedia.org. Архів оригіналу за 12 березня 2015. Процитовано 9 червня 2013. 
  9. TIME Magazine Cover: Is Feminism Dead?. Тайм. 29 червня 1998. 
  10. Bellafante, Ginia (29 червня 1998). It's All About Me!. Тайм. 
  11. Слайд 7 з 14. Coulda Been a Contender. AOL. Процитовано 21 грудня 2009. 
  12. Nicholson, Matt (23 лютого 2015). Calista Flockhart Cast As Cat Grant In Supergirl. IGN. Процитовано 11 червня 2015. 
  13. Fitzpatrick, Kevin (9 червня 2015). CBS «Supergirl» Sets October Premiere, Plus More Fall Schedules. Screencrush. Процитовано 11 червня 2015. 
  14. Calista Flockhart Sets Supergirl Return (But Not as a Series Regular). TV Line. 1 серпня 2016. Процитовано 2 серпня 2016. 
  15. Haederle, Mike (16 червня 2010). Harrison Ford and Calista Flockhart get married!. People.com. Процитовано 19 лютого 2013. 
  16. News, A. B. C. (6 січня 2006). Calista Flockhart Adopts Baby. ABC News. Процитовано 6 червня 2018. 
  17. Thin, thinner, thinnest. Гардіан (англійською). 18 жовтня 1999. Процитовано 10 лютого 2018. 
  18. Goodwin, Jenifer (24 вересня 2006). Taking beauty's measure. «The San Diego Union-Tribune[en]". 
  19. National Spokesperson Emeritus. Peace Over Violence. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 19 квітня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]