Очікує на перевірку

Карапиші II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карапиші II
Фастів I — Миронівка
Козятинська дирекція
Південно-Західна залізниця

зупинний пункт
Вигляд у напрямку станції Миронівка
Розташування
РозташуванняУкраїна Україна
Адресавул. Богуславська, с. Карапиші, Обухівський район, Київська область
Координати49°37′51″ пн. ш. 30°47′16″ сх. д. / 49.63083° пн. ш. 30.78778° сх. д. / 49.63083; 30.78778
Структура
Лінія(ї)Фастів I — Миронівка
Платформ2
Тип платформбічні
Колій2
Послуги
ТранспортніПосадка / висадка пасажирів у приміські електропоїзди
Історія
Відкрито19902000-ні
Електрифіковано1963 (~25 кВ)[1]
Інша інформація
ВласникПівденно-Західна залізниця
ОператорУкрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)344247
Код Експрес-32200330
Мапа
Мапа

Карапиші II — пасажирський залізничний зупинний пункт Козятинської дирекції Південно-Західної залізниці на двоколійній електрифікованій змінним струмом лінії Фастів I — Миронівка між станціями Ольшаниця та Карапиші. Розташований у селі Карапиші Обухівського району Київської області.

Історія

[ред. | ред. код]

Відкрито приблизно в 1990 - 2000, на електрифікованій 1963 році лінії Фастів - Миронівка.

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

На зупинному пункті зупиняються приміські електропоїзди напрямку Миронівка — Фастів I — Київ[2].

До сусіднього міста Богуслав курсують автобуси. Їх розклад узгодженний з розкладом приміських електропоїздів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Історія електрифікації залізниць (1961—1963) [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Розклад руху приміських електропоїздів по зупинному пункту Карапиші ІІ на сайті poizdato.net. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

[ред. | ред. код]