Перейти до вмісту

Козятин I

Координати: 49°42′41″ пн. ш. 28°50′20″ сх. д. / 49.71139° пн. ш. 28.83889° сх. д. / 49.71139; 28.83889
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Станція Козятин I

Фастів I — Козятин
Козятин — Жмеринка
Козятин — Шепетівка
Погребище I — Козятин

Південно-Західна залізниця
Козятинська дирекція
м. Козятин


Київська платформа

Вокзал станції Козятин І

Шепетівська платформа
49°42′41″ пн. ш. 28°50′20″ сх. д. / 49.71139° пн. ш. 28.83889° сх. д. / 49.71139; 28.83889
Рік відкриття 1870 (155 років)
Попередня назва Козятин-Товарний
Тип позакласна, сортувальна, вузлова
Колій 3 (Київська платформа);
3 (Шепетівська платформа)
Платформ 2
Архітектори вокзалу Валер'ян Куликовський
Інженери-конструктори Олександр Кобелєв
Відстань до Києва, км 159
Відстань до Вінниці, км 62
Відстань до Шепетівка, км 147
Код станції 342701 ?
Код «Експрес-3» 2200170 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро Камера схову Оформлення багажу
Супутні послуги Таксі Кафе Ресторан Аптека Таксофон
Мапа
Козятин I. Карта розташування: Вінницька область
Козятин I
Козятин I
Козятин I на Вікісховищі

Козятин I (Козятин-Перший) — позакласна сортувальна вузлова залізнична станція Південно-Західної залізниці (Україна), головна станція Козятинської дирекції залізничних перевезень. Розташована в місті Козятині Хмільницького району Вінницької області.

Історія

[ред. | ред. код]

Безпосередньо виникнення міста Козятин пов'язане із завершенням у 1870 році будівництва важливої частини Києво-Балтської (Одеської) залізниці, на якій була відкрита станція. 26 травня 1870 року розпочався регулярний рух поїздів на ділянці Київ — Жмеринка (завдовжки 253 версти). Ділянку завдовжки 25 верст від Козятина до Бердичева відкрито 15 червня 1870 року. Нове поселення назвали як сусіднє село — Козятин.

Унікальною пам'яткою архітектури Козятина є будівля залізничного вокзалу у вигляді білого пароплаву серед рейкової мережі. Вокзал станції Козятин І вважається одним з найстаріших вокзалів України. Він побудований впродовж 18881889 років за проєктом видатного архітектора Валер'яна Куликовського. Споруджував вокзал інженер Олександр Кобелєв. Вокзал острівного типу. Здалеку він особливо ефектний. По обидва боки прокладено колії. Вокзал виявся зручним для пасажирів, як на той час: квиткові каси, телеграф, камери зберігання, унікальне географічне розташування на перетині важливих залізничних магістралей. Царський проєкт на будівництво пасажирської станції в містечку Козятині був затверджений у жовтні 1887 року. В російських архівах зберігається кошторис «На постройку пассажирского здания на станции Казатин» від 11 листопада 1887 року, складений Товариством Південно-Західних залізниць, де зазначено, що на будівництво необхідно 292 111 рублів.

У 1899 році надрукований рос. «Илюстрированный путеводитель по Юго-Западным железным дорогам», в якому писалося, що «…Козятин чи не найважливіша вузлова станція Південно-Західної залізниці з одним із кращих вокзалів всієї російської рейкової мережі. Козятин — буфетна станція. За існуючим розкладом поїздів зупинки в Козятині випадають на час сніданку, обіду та вечері…»[1].

«Козятинський вокзал — один з кращих вокзалів російської рейкової мережі. Будівля вокзалу розташована островом, тобто по обидва боки його прокладені колії, це значно посилює пропускну здатність станції і дає можливість одночасно приймати і відправляти декілька поїздів, усуваючи в той же час ходіння пасажирів коліями. Всередині залу зупиняє на собі увагу розкішна овальна зала I і III класу, маса світла і повітря, витончена орнаментовка, стильні меблі — все це робить залу однією із найкращих в усіх відношеннях серед буфетних залів на залізниці».

Попервах Козятин був звичайнісіньким робітничим селищем, про що свідчить збережена досі історично-лаконічна назва одного з мікрорайонів міста ПРБ («Пункт робочих батраків»).

Значною перевагою Козятинського вокзалу була його електрифікованість, адже всі 375 станцій Південно-Західної залізниці у 1931 році освітлювалися гасовими ліхтарями (окрім Жмеринки). З цієї причини будівля виглядає особливо ефектно ввечері, а всередині станція має багатоярусну, кришталеву, на каркасі з бронзових листочків, люстру.

Напередодні визволення Козятина від німецьких окупантів, вони замінували вокзал і мали намір його підірвати. Однак цього не допустили козятинські патріоти, члени підпільної організації «Залізничник», що діяла в місті у 1941—1943 роках. У післявоєнний період вокзал був добудований, що вдало доповнило архітектурний ансамбль.

У 1964 році станція електрифікована змінним струмом (~25 кВ) у складі дільниці Фастів — Козятин — Шепетівка — Здолбунів. У 1977 році відкрита електрифікована дільниця до станції Жмеринка. Пасажирські поїзди почали курсувати під тягою електровозів ЧС4, а вантажні — ВЛ80.

У 1987 році старовинну споруду вокзалу занесено до списку пам'яток архітектури місцевого значення.

Вокзал обслуговує велику кількість пасажирів, які прибувають сюди з Київського, Одеського, Шепетівського напрямків. Крім того, через станцію Козятин І прямують, а також формується чимала кількість вантажних поїздів. Локомотивне депо Козятина одне з провідних на Південно-Західній залізниці, яке засноване 1871 року за часів царської імперії. Хоча його міць останніми роками значно зменшилася і поїздів поменшало, але й досі тут ремонтують, модернізують і обслуговують локомотиви. Саме з нагоди чергової річниці з дня заснування депо коло нього встановлений майже іграшковий паровозик ОВ-001. Неподалік від вокзалу встановлений пам'ятник паровозу Л-2309.

У 2000-х роках була реставрована ресторанна зала коштом приватних підприємців з Києва, але з огляду на нерентабельність ресторану, його було закрито для постійних відвідувачів. На теперішній час в ньому проводяться лише корпоративні заходи.

У 2008 році станція Козятин І утворена внаслідок об'єднання станцій Козятин-Товарний і Козятин-Пасажирський. Після тривалого занепаду, будівля вокзалу була капітально відреставрована у 20112012 роках.

Самобутності козятинському вокзалу не бракує. На його території перебувало аж три пам'ятники Леніну. Перший — вічний черговий коло вокзалу, другий — біля розкладу руху поїздів, третій — з піонерами в залі чекання (наразі всі пам'ятники Леніну демонтовані). Скульптурний ансамбль вокзалу нині доповнюють представники робітничого класу: робітниця з яблуками і робітник зі снопом.

За час існування пам'яткою архітектури милувалися чимало відомих постатей: російський імператор Микола II, політичний діяч Михайло Грушевський, гетьман Павло Скоропадський, командири Червоної армії — Микола Щорс, Василь Боженко, російський поет Володимир Маяковський, письменник Василь Земляк, також урядовці різних рангів соціалістичного періоду — Микита Хрущов, Леонід Брежнєв.

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

Від станції Козятин I відгалуджуються лінії на:

Прилеглі перегони мають наступні засоби сигналізації та зв'язку:

  • Козятин I — Кордишівка — двоколійний, одностороннє автоматичне блокування з постійнодіючою схемою зміни напрямку;
  • Козятин I — Козятин II — двоколійний, одностороннє автоматичне блокування;
  • Козятин I — Сестринівка  — двоколійний, одностороннє автоматичне блокування;
  • Козятин I — Махаринці — одноколійний, напівавтоматичне блокування.

Особливість вокзалу полягає в тому, що він розташований у вигляді острова між залізничними коліями. Це допомагає істотно збільшити пасажиропотік. Платформи ліворуч та праворуч від вокзалу отримали назви — Шепетівська та Київська. На кожній з платформ по три колії.

На Шепетівську платформу прибувають переважно приміські електропоїзди та поїзди далекого сполучення у напрямку Бердичева, Шепетівки, Коростеня, а на Київську платформу — переважно поїзди, що прямують у напрямку Києва та Одеси.

Вокзал станції обладнаний касами приміського та далекого сполучення, а також електронним табло прибуття та відправлення поїздів.

На території залізничного вузла розташовані локомотивне і вагонне депо.

У ніч на 28 серпня 2025 року російські окупанти атакували залізничну інфраструктуру Козятина. Через руйнування та пошкодження частині поїздів довелося змінювати маршрути руху, а пасажирам організовувалися альтернативні маршрути сполучення[2].

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

Переважна більшість швидких поїздів здійснюють зупинку на станції (за кількома винятками). Для більшості приміських електропоїздів станція — кінцева.

В усіх трьох електрифікованих напрямках курсують поїзди далекого та приміського сполучення[3].

У 2015—2016 роках призначалися нові маршрути поїздів далекого сполучення: Івано-Франківськ — Новоолексіївка, Київ — Ізмаїл, Хмельницький — Лисичанськ тощо (нині тимчасово скасовані через російське вторгнення в Україну).

З 4 листопада 2016 року запущено щоденний двоповерховий експрес EJ 675 Вінниця — Харків (через Київ, Бориспіль, Миргород, Полтаву). 2017 року поїзду скорочено маршрут руху до станції Київ-Пасажирський.

З 11 грудня 2016 року призначено нічний пасажирський поїзд Миколаїв — Івано-Франківськ.

До березня 2020 року через станцію курсували міжнародні поїзди до Мінська, Кишинева, Москви, Санкт-Петербурга, вагони безпересадкового сполучення до Гродно, Барановичів. Наразі існує лише міжнародне сполучення до Будапешта, Бухареста, Відня, Праги, Братислави завдяки вагонам безпересадкового сполучення.

Вантажний рух

[ред. | ред. код]

На станції формуються і переформовуються товарні поїзди різних напрямків, враховуючи її вигідне географічне розташування. Поїздам, що прямують у напрямку Погребище I, на станції змінюють локомотив на тепловоз.

З точки зору вантажного руху станція складається з парків: Шепетівського, Граївського, Західного, Східного, Сортувального, Жмеринського, Одеського.

Послуги

[ред. | ред. код]
Інформація щодо багажних перевезень:
  • Попереднє приймання від пасажирів багажу та вантажобагажу.
  • Надання відправникові багажу або вантажобагажу або бланк-заяви (ярлика).
  • Заповнення повідомлення про багаж одержувача, про прибуття на його адресу багажу та вантажобагажу.
  • Зберігання прибулого багажу та вантажобагажу понад встановлений термін.
  • Перевезення носієм ручної поклажі.
Камери схову:
  • Зберігання ручної поклажі в стаціонарній камері схову.
Користування кімнатами відпочинку:
  • Користування залом чекання та кімнатами відпочинку.
Довідки:
  • Про прибуття або запізнення поїздів.
  • Оголошення по гучномовцю.
Інші послуги:
  • Замовлення та оформлення групових пасажирських перевезень.
  • Замовлення спеціальних вагонів для перевезення осіб з обмеженими можливостями.
  • Попереднє приймання від пасажира замовлення про виклик таксі з вокзалу.
  • Послуги платного туалету.
  • Послуги ксероксу.
  • Використання телефону.

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Козятин і вокзал. Архів оригіналу за 27 Квітня 2019. Процитовано 27 Квітня 2019.
  2. Затримка рейсів та змінені маршрути внаслідків пошкоджень залізничної інфраструктури 28 серпня 2025 року. Суспільне Вінниця. 28 серпня 2025.
  3. Розклад руху поїздів по станції Козятин І на сайті poizdato.net.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 01.02.2025) (рос.) [Архівовано з першоджерела 07.02.2025.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

[ред. | ред. код]