Кетрін Люсіль Мур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кетрін Люсіль Мур
англ. Catherine Lucille Moore
Кетрін Люсиль Мур.jpg
Псевдоніми, криптоніми Lawrence O'Donnell, C. H. Liddell, Lewis Padgett
Народження 24 січня 1911(1911-01-24)[1][2][3]
  Індіанаполіс, Меріон, Індіана, США
Смерть 4 квітня 1987(1987-04-04)[1][2][3] (76 років)
  Голлівуд, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Хвороба Альцгеймера
Громадянство Flag of the United States.svg США
Alma mater Університет Південної Каліфорнії
Мова творів англійська
Рід діяльності письменник-фантаст
Напрямок наукова фантастика, наукова фентезі
Жанр фентезі і наукова фантастика
Нагороди та премії
Зала слави Наукової фантастики і фентезі, Гендальф (премія), Всесвітня премія фентезі.
CMNS: Кетрін Люсіль Мур на Вікісховищі

Ке́трін Люсі́ль Мур (англ. Catherine Lucille Moore, 24 січня 1911, Індіанаполіс — 4 квітня 1987, Голлівуд, Каліфорнія) — американська письменниця у жанрі наукової фантастики та фентезі, дружина та постійний співавтор письменника-фантаста Генрі Каттнера.

Біографія[ред.ред. код]

Юні роки[ред.ред. код]

Мур народилася 24 січня 1911 року в Індіанаполісі. За спогадами самої Кетрін Мур, вона була не дуже здоровою дитиною, тому більшу частину свого часу проводила за читанням фантастичної літератури. Тоді ж з'явилась пристрасть до написання історій. Під час Великої Депресії вона була вимушена піти з коледжу, щоб працювати секретарем у трастовій компанії Флетчера (Fletcher Trust Company)[4] в Індіанаполісі.

Письменницька кар'єра[ред.ред. код]

Перші три оповідання Кетрін Мур були опубліковані ще в її бутність студенткою Індіанського університету в студентському журналі The Vagabond (Бродяга)[5].

З листопада 1933 року журнал «Weird Tales» починає публікувати оповідання Кетрін Мур. Серед її творів того часу найбільш вагомі дві серії дивних казок, які були редаговані самим Фарнсуортом Райтом[6] . В одній з них (Northwest Smith[7] розповідається про розбійника і авантюриста, що блукає Сонячною системою. Друга серія — історія жінки — фехтувальниці Джирель-Джорлі (Jirel of Joiry) — одна з перших в фантастичній літературі жінок-героїв меча і магії. Обидві серії названі по імені їх головних героїв.[8] Одна з найвідоміших історій про Сміта «Shambleau», з серії Northwest Smith була першою професійною продажею Кетрін Мур. Вона вперше з'явилася в листопадовому номері 1933 «Weird Tales» і принесла авторці $100, а пізніше була передрукована у популярній антології. Це дебютне оповідання «Shambleau», підписане «К. Л. Мур». Оповідання було прийняте читачами з ентузіазмом, його удостоїв хвалебним відгуком сам Г. Ф. Лавкрафт.

Weird Tales 33 номер 04

Її найвідоміша історія із серії Jirel of Joiry, «Поцілунок Чорного Бога» («Black God's Kiss»), який був опублікований в жовтні 1934 з підзаголовком «найдивніша з коли-небудь розказаних історій», як і інші ранні оповідання Мур відрізнялася акцентом на почуття і емоції, що було незвично для жанру фантастики на той момент. Роботи Кетрін Мур публікувалися в журналі Аналог: наукова фантастика та факти протягом 1940-х років. Кілька оповідань, що були написані для журналу, згодом були зібрані в першій книзі, Judgment Night (collection)(Судно ніч (збірка) (1952).[9] А повість «Народжений не жінкою» («No Woman Born») (1944) з цієї збірки, пізніше була включена в більш ніж 10 різних фантастичних антологій, в тому числі The Best of C. L. Moore.[10] У цю збірку увійшли також такі оповідання як «Судна ніч» (вперше опубліковане у серпні і вересні 1943 року), з пишною візуалізацією майбутньої галактичної імперії та поміркованими роздумами про природу влади та її неминучу втрату; «Кодекс» (липень 1945), в якому віддається данину поваги класичному Фаусту з сучасними теоріями жаха Лавкрафта ; «Земля обітована» (лютий 1950) і «Спадкоємець» (липень 1950), як документування похмурого скручування, яке людство повинно пройти задля поширення в Сонячній системі; і «Райська вулиця» (вересень 1950), як футуристичний погляд на конфлікт на дикому Заході між мисливцем-одинаком і колонією поселенців.

Шлюб з Генрі Каттнером та літературне співробітництво[ред.ред. код]

З Генрі Каттнером вони познайомилися по листуванню у 1938 році. За ним послідувало очне знайомство. У 1940 році Кетрін виходить заміж за Каттнера. З цього часу вони пишуть разом і, як правило, під псевдонімами, найвідомішими з яких є «Льюїс Педжетт» і «Лоуренс О. Доннелл». Мур доробляла дуже багато оповідань, написаних Каттнером, він же, у свою чергу, часом досить серйозно переробляв її прозу. Класичне оповідання «Краща пора року» («Vintage Season»[11], 1946, екранізований в 1991 році) практично повністю написане Кетрін Мур, кілька оповідань вона написала по чернеткам Каттнера. В цілому, твори підписані «Мур» належать Кетрін Мур, як і більшість робіт під ім'ям «О.Доннелл»; інші твори, навіть підписані одним Каттнером, в тій чи іншій мірі є плодом спільної творчості. Однак багато оповідань, що написані в співавторстві Генрі Каттнером і Кетрін Мур, ще за життя Каттнера виходили тільки під його ім'ям; ця ж традиція збереглася до наших днів. Більше того, низка оповідань, написаних під псевдонімами, згодом, за наполяганням Кетрін, виходили виключно під ім'ям Каттнера. Все це негативно вплинуло на популярність її, як автора. У 1950 році вона разом з Каттнером поступає до Університету Південної Каліфорнії ; закінчує його в 1956 році. У 1957 році виходить її сольний роман «Doomsday Morning».

Кар'єра після смерті Каттнера[ред.ред. код]

Після смерті Каттнера у 1958 році Кетрін Мур чотири роки вела клас літературної майстерності в університеті. У 1960-х роках вона брала участь в написанні сценаріїв для телесеріалів «Maverick» і «77 Sunset Strip». У 1963 році, вийшовши заміж за Томаса Реджі (не письменника), вона припиняє літературну діяльність. В травні 1976 Мур, як автор фантастичних творів, була почесним гостем на Конвенції фентезі та наукової фантастики BYOB-Con 6, проведеної в США, в Канзас-Сіті, штат Міссурі, у День поминання . У 1981 році за свою діяльність в літературі жанру фентезі Мур отримала дві щорічні нагороди:премію Гендальф (Gandalf Award) і «Всесвітню премію фентезі». Мур була активним членом літературного салона Фантастики Тома і Террі Піккард, де приймала участь в літературних дискусіях з постійними членами салону, включаючи Роберта Блоха, Джорджа Клейтона Джонсона, Ларрі Нівена, Джеррі Пурнеля, Нормана Спінреда, Альфреда ван Вогта та іншіх.

Останні роки життя[ред.ред. код]

В останні роки у Кетрін розвинулася хвороба Альцгеймера, але це не було явно протягом декількох років. Вона перестала відвідувати засідання салону, і в цей час вона була номінована на звання першої жінки-Великого Магістра серед письменників-фантастів Америки; але її кандидатура була знята на прохання її чоловіка, Томаса Реджі, який зазначив, що, враховуючи прогрес захворювання, ця премія і церемонія швидше засмутить її, ніж принесе радість. Це викликало тривогу серед колишніх президентів SFWA, бо Кетрін була головним фаворитом на отримання цієї нагороди. Кетрін Мур померла 4 квітня 1987 року в своєму будинку в Голлівуді, штат Каліфорнія, після тривалої боротьби з хворобою Альцгеймера.

Нагороди[ред.ред. код]

У 1998 році Кетрін Мур була введена до Зали слави Наукової фантастики і фентезі.[12]

Вибрані твори[ред.ред. код]

Остання цитадель Землі пердрукована в липні 1950 видання Фантастичні новели.
  • « Остання Цитадель Землі» (Генрі Каттнер; 1943)
  • «Краща пора року» («Vintage Season») (новела написана з Генрі Каттнером, як «Лоуренс О.доннелл»; 1946). У 1992 році був знятий фільм під назвою «Timescape» («Чудова подорож»)[13]
  • «Маска Цирцеї» («The Mask of Circe») (Генрі Каттнер; 1948)
  • «За межі врат Землі» ("Beyond Earth's Gates) (1949)
  • «Судна ніч (збірник)» («Judgment Night») (історії, 1952)
  • «Shambleau та ін.» (оповідання, 1953)
  • «Північний захід Землі» («Northwest of Earth») (оповідання, 1954)
  • «Без кордонів» ("No Boundaries ") (Генрі Каттнер; оповідання, 1955)
  • «Ранок Судного Дня» («Doomsday Morning») (1957)
  • «Jirel of Joiry (сбірка)» (1969); «Тінь Чорного Бога» (Дональд М. Грант, 1977)—п'ять історій.
  • «Краще з К. л. Мур» («The Best of C. L. Moore»), під редакцією Лестер Дель Рея (видавництво Nelson Doubleday, 1975).
  • «Поцілунок чорного Бога» ("Black God's Kiss ") (Видавництво Paizo Publishing, 2007; ISBN в 978-1-60125-045-2)—збірка з п'яти історій про Jirel.
  • «Північно-західні Землі: повний Північно-Захід Сміт» («Northwest of Earth: The Complete Northwest Smith») (Видавництво Paizo Publishing, 2008; ISBN в 978-1-60125-081-0).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]