Перейти до вмісту

Кино

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кино
логотип
Юрій Каспарян та Віктор Цой під час концерту в Ленінграді (1986 рік)
Юрій Каспарян та Віктор Цой під час концерту в Ленінграді (1986 рік)
Основна інформація
Жанрнова хвиля
пост-панк
російський рок
Роки1981 — 1991
2019 — наш час
КраїнаСРСР СРСР; Росія Росія
МістоЛенінград (СПб)
Моваросійська
Тематикамолодь, протест, любов, суспільство, сум, героїка
ЛейблАнТроп, ЯншиваШела, Мелодія, Moroz Records, Maschina Records
СкладВіктор Цой†
Георгій Гур'янов†
Юрій Каспарян
Олександр Тітов[en]
Ігор Тихомиров
Колишні
учасники		Олексій Рибін
Олег Валинський
kino.band
Кино у Вікісховищі

«Кино́» (укр. Кіно) — радянський рок-гурт, заснований 1981 року Віктором Цоєм і Олексієм Рибіним, один з найпопулярніших рок-гуртів на рубежі 1980-х і 1990-х років. «Кино» був одним з найвідоміших гуртів Ленінградського підпілля поряд з «Акваріумом» і «Зоопарком». Незмінним фронтменом, а також автором всіх текстів і музики гурту, був Віктор Цой, після смерті якого той практично одразу ж розпався. «Кино» проіснував дев'ять років, протягом яких випустив 9 студійних альбомів, декілька компіляцій і значну кількість концертних бутлегів. Гурт записав понад 300 пісень, деякі з них не видавались в альбомах.

Стиль музики та текстів Кино можна віднести до готик-року, пост-панку. У їхньому звучанні відчувається вплив творчості західних гуртів The Cure, The Smiths, Joy Division, The Sisters of Mercy та Echo & the Bunnymen, Duran Duran.

Історія

[ред. | ред. код]

Заснування

[ред. | ред. код]

У розпал літа 1981 року, відпочиваючи на українському Кримському узбережжі, колишній бас-гітарист «Палати № 6» Віктор Цой та музиканти колективу «Пилигрим» Олег Валінський та Олексій Рибін вирішили об'єднатися та організувати гурт. Назва спала на думку відразу – «Гарин и гипербилоиди» (посилання до фантастичного твору Олексія Толстого), а в основу репертуару лягли творчі напрацювання Цоя.

Тріо встигло провести кілька квартирників, але довго у цьому складі колектив не пробув. Валінського забрали до армії, барабанщик так і не повернувся на сцену. Цой з Рибіним вирушили підкорювати Ленінград, влившись до лав пітерського рок-клубу. Там і сталася доленосна подія – на незвичайну команду звернув увагу лідер гурту «Аквариум» Борис Гребенщиков, взявши на себе питання продюсування. І вже весною 1982 гурт став іменуватись , як «Кино»

Назва групи дуже довго дискутувалась серед учасників. Вони хотіли назвати її так, щоб це і запам'ятовувалось і звучало по простому. Ідея назви «Кино» з'явилася випадково, коли прогулюючись вони натрапились на велику вивіску кінотеатру

У групі були чітко розподілені обов'язки кожного. Цой займався безпосередньо репертуаром, а Рибін організацією концертів та пошуком музикантів. З часом у колектив прийшли грати барабанщик Валерій Кирилов, гітарист Юрій Каспарян та басист Максим Колосов.

Однак через рік у команді почалися розбіжності. Рибіна не влаштовувало, правила у групі диктує напарник, залишаючи у себе слово у кожному питанні. Цой же висловлював невдоволення тим, що Олексій не створює пісні, лише користується плодами його праці. Амбіції взяли гору і в результаті Рибін пішов з колективу


Після виходу Рибіна у пріоритеті у Віктора виявилися акустичні концерти, разом із Каспаряном музикант записав демоальбом «46». Трохи згодом до «Кіно» увійшли Георгій Гур'янов (барабани) та Олександр Тітов (бас). Останній поєднував роботу у групі «Аквариум» і одного разу, не витримавши навантаження, пішов від Цоя. Місце басиста зайняв Ігор Тихомиров. Колектив проіснує в такому складі до самого кінця.

Воз'єднання

[ред. | ред. код]

2012

[ред. | ред. код]

2012 року показали документальний фільм «Цой — Кино», у якому представили раніше не опубліковану пісню гурту — «Атаман». Учасники колективу зібрались, щоб завершити цю пісню, демозапис якої вже 22 роки зберігала в себе колишня цивільна дружина Віктора Цоя — Наталія Разлогова.

20 червня 2013 року на 52 році пішов з життя барабанщик гурту Георгій Гурьянов[1].

2019—2021

[ред. | ред. код]
Концерт проєкту «Симфонічне Кіно» 2019 року в Санкт-Петербурзі. Музика гурту «Кино» у виконанні симфонічного оркестру, гітарні партії виконує Юрій Каспарян

2019 року син Віктора Цоя Олександр Цой запропонував організувати концерти гурту (КИНО2020), у яких використовувався би вокал Віктора Цоя зі старих записів пісень, і жива інструментальна музика участников гурту з використанням спеціально розробленого відеоряду. Планувалось, що на сцену вийдуть музиканти «Кино» — Тихомиров, Тітов та Каспарян, барабанні партії виконає Олег Шунцов (учасник проєкту «Симфоническое кино»), на акустичній гітарі зіграє Дмитро Кежватов з гурту «Тараканы!». Концерти мали відбутися 31 березня 2020 (Санкт-Петербург) та 21 листопада 2020 (Москва)[2]. Але через пандемію коронавірусу їх перенесли на 2021 рік. У турі запланований концерт у Києві (вересень 2021).

У рамках підготовки до концертів музиканти записали оновлені версії [Архівовано 18 Березня 2021 у Wayback Machine.] пісень «Троллейбус», «Музыка волн» та «Мама, мы все тяжело больны».

У березні 2021 року відбувся концерт гурту в Пітері під назвою «Кино в Севкабеле», на якому учасники гурту у відновленому складі виконали низку хітів у новому звучанні[3].

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

Після початку повномасштабного вторгнення, гурт прийняв позицію замовчування.[4]

Син Віктора Цоя Олександр Цой випустив пост в Instagram з чорним квадратом і текстом: "Серед зв'язок у горлі комом тісниться крик. Але настав час, і тут уже кричи — не кричи".[4][5] Була інформація про те, що людям, що в Україні купили квитки на оновлені концерти "КИНО" так і не повернули гроші.[6]

10 березня 2022 року гурт випустив оновлену версію пісні "Я объявляю свой дом",[7] котра багато ким визначалася як антивоєнна, і визначили що сам кліп і оновлена версія були також антивоєнними за спрямуванням.[4][8][5]

Відомо про те, що в своїй пропаганді Росія використовує "КИНО".[9][10][11]

А на рашистському концерті в "Лужніках" виконували пісню "КИНО" "Группа крови",[12] котра оглядачами визначається як антивоєнна,[13][14] що ніяк не відповідало мотивам концерту.

Відомо про те, що син Віктора Цоя - Олександр Цой є пропагандистом видання RT[15] і допомагав "СимфоКИНО" з Юрієм Каспаряном[16] організовувати концерти в окупованому Криму.[17][18]

Також відомо що батько Віктора Цоя - Роберт Цой заявив що його син підтримав би так зване "СВО".[19][20][21][10][11] Однак оглядачами Цой визначається як особа, що все ж не підтримувала військові дії, і була не в захваті від радянського устрою.[22][23] І сам Цой не дуже лестливо відгукувався про радянський лад.[24][25][26][27][28][29][30]

Так, казахстанський кінорежисер Рашид Нугманов, що близько був знайомий з Цоєм, розповідав про його ставленні щодо Афганської війни: "Ми, звичайно, торкалися цієї теми не раз, але завжди побіжно, не заглиблюючись у дискусії. У нас обох афганська війна викликала негативні емоції. Вона була однією з додаткових причин, через які Віктор «косив» від армії в психушці. У ті часи панувала стійка думка, що призовники зі східною зовнішністю мають вищі шанси потрапити до Афганістану.".[31]

В вересні 2023-го року близький до російських силових служб телеграм-канал "Baza" опублікував новину, що продюсерська компанія «Оптімус» попросила у Фонду президентських грантів 26,5 мільйона рублів для організації патріотичного туру групи «КИНО» містами базування ВМС, щоб «підтримати моральний дух» військових,[32][4][5] однак гурт не підтвердив цю новину.[4][5]

Гурт продовжує виступати в РФ та за кордоном і випускається на російських лейблах.[4]

Дискографія

[ред. | ред. код]

Студійні альбоми

[ред. | ред. код]

Перезаписи

[ред. | ред. код]

Збірки

[ред. | ред. код]
  • 1986 — Red Wave (одна сторона з 2LP)
  • 1987 — АССА (фінальна пісня)
після розпаду, під час возз'єднання
  • 1992 — Неизвестные песни
  • 1996 — Легенды русского рока. Кино
  • 1999 — Лучшие песни 82—88 та 88—90
  • 2000 — История этого мира
  • 2001  — Grand Collection
  • 2002 — Кино в кино
  • 2002 — Последние записи
  • 2017 — Виктор Цой 55
  • 2018 — Легенда
  • 2020 — Любовь – это не шутка (або КИНО•1986)[33]
  • 2021 — Кинохроники 2021/1982

Сингли та EP

[ред. | ред. код]

Вініл / CD / стрімінґ

Гнучкі диски (звукові додатки до журналів)

  • 1989 — «Русский язык за рубежом» № 1
  • 1989 — «Клуб и художественная самодеятельность»
  • 1989 — «Народное творчество» № 9
  • 1990 — «Кругозор» № 7/90

Концертні альбоми

[ред. | ред. код]
  • 1987 — Концерт в рок-клубе (2CD)
  • 1987 — Концерт в Дубне
  • 1994 — Акустический концерт
  • 1996 — Акустический концерт (ver.2)
  • 2000 — Акустика (запис 1984 року)
  • 2002 — Первые записи
  • 2002 — Live 1988—1990 (2CD)
  • 2004 — Невідомі записи (4CD):
    • 1982 — Акустика. Ленинград.
    • 1984 — Виктор Цой — Акустика
    • 1986 — Рок-фестиваль. ДК Связи. Москва.
    • 1988 — Квартирник. Ленинград.
    • 1990 — Акустика. Таллин.
Колоборації В. Цоя
  • 1983 — Концерт у Павла Краева (Майк та Цой)
  • 1984 — Сейшн на Петроградской (Майк та Цой)
  • 1985 — Весна — лето (Майк та Цой)
  • 1988 — Исполнение разрешено (концерт у Сосновом Бору, Б. Гребенщиков, М. Науменко, В. Цой, 15.12.1984, 2CD)

Триб'юти

[ред. | ред. код]

КИНОпробы: 2000 року, через 10 років після смерті Віктора Цоя, з ініціативи його вдови Мар'яни записаний альбом «КИНОпробы». У ньому кавер-версії пісень гурту Кино записали такі відомі пост-совєтські гурти як «Король и Шут», «Кукрыниксы», «БИ-2», співаки В'ячеслав Бутусов, Земфіра, український рок-гурт «ВВ».

Склад

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Барабанщик группы «Кино» Гурьянов скончался в Петербурге // РИА Новости [Архівовано 12 Червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Александр Цой: «Не хочу, чтобы имя отца служило раздору и разжиганию». Цой-младший — о предстоящих концертах «Кино», дефиците идеализма и ЦРУ (13 января 2020) [Архівовано 22 Квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ Кино в Севкабеле: как песни Виктора Цоя по-новому зазвучали [Архівовано 17 Квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  4. 1 2 3 4 5 6 Позиція групи. Stars About War (укр.). 3 серпня 2025. Процитовано 3 жовтня 2025.
  5. 1 2 3 4 Любимова, Катерина (15 серпня 2024). Відмовився від прізвища батька і довго жив "у тіні": як виглядає єдиний син Віктора Цоя і що говорить про війну в Україні (фото). Телеграф (укр.). Процитовано 3 жовтня 2025.
  6. ↑ Telegram. Telegram. Процитовано 3 жовтня 2025.
  7. ↑ Группа КИНО (10 березня 2022). КИНО — Я объявляю свой дом 2022 Lyric Video. Процитовано 3 жовтня 2025 — через YouTube.
  8. ↑ «Я объявляю свой дом безъядерной зоной!» Группа «Кино» перепела «пацифистский» хит Цоя. ФОНТАНКА.ру (рос.). 10 березня 2022. Процитовано 3 жовтня 2025.
  9. ↑ Единственная страна, единый народ: Вятрович объяснил, как РФ использует для пропаганды Цоя и Высоцкого - Прямий. prm.ua (рос.). 5 лютого 2018. Процитовано 3 жовтня 2025.
  10. 1 2 Новая газета Европа. Telegram. Процитовано 3 жовтня 2025.
  11. 1 2 Instagram. www.instagram.com. Процитовано 3 жовтня 2025.
  12. ↑ Цой в гробу перевернулся: артисты-путинисты устроили "праздник" в Лужниках (видео). www.unian.net (рос.). 22 лютого 2023. Процитовано 3 жовтня 2025.
  13. ↑ Андреевна, Петрова Светлана (2016). Рецепция трагедии В. Шекспира «Гамлет» в творчестве рок-поэта В. Р. Цоя. Новый филологический вестник (1 (36)): 129—137. ISSN 2072-9316.
  14. ↑ Richard Foss. Kino — Gruppa Krovi. Allmusic. Архів оригіналу за 4 червня 2017. {{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у: |publisher= (довідка)
  15. ↑ Александр Цой. RT на русском (рос.). Процитовано 30 січня 2018.
  16. ↑ Каспарян Юрий Дмитриевич. Центр «Миротворець» (укр.). 24 червня 1963. Процитовано 3 жовтня 2025.
  17. ↑ СІА. Цой Александр Викторович. Myrotvorets.center (рос.). Процитовано 28 грудня 2022.
  18. ↑ Як живе та чим займається єдиний син Віктора Цоя, який успадкував талант батька (фото). ФОКУС (укр.). 15 серпня 2024. Процитовано 3 жовтня 2025.
  19. ↑ Отец Цоя заявил, что его сын был патриотом и поддержал бы спецоперацию на Украине. Daily Storm (рос.). 16 травня 2022. Архів оригіналу за 15 жовтня 2024. Процитовано 3 жовтня 2025.
  20. ↑ Бухтатов, Константин (16 травня 2022). Отец Цоя рассказал, как музыкант отнесся бы к спецоперации на Украине. Общественная служба новостей (рос.). Процитовано 3 жовтня 2025.
  21. ↑ Розова, Виктория (16 травня 2022). Отец Виктора Цоя: мой сын поддержал бы спецоперацию на Украине | Инфо24. info24.ru (рос.). Процитовано 3 жовтня 2025.
  22. ↑ Виктор Цой против «КрымНаша». Крым.Реалии (рос.). 12 серпня 2015. Процитовано 3 жовтня 2025.
  23. ↑ Зиганул бы Цой? Реставрация взглядов и позиции поп-иконы СССР. Продолжение следует (рос.). Процитовано 3 жовтня 2025.
  24. ↑ «Моё кредо — индивидуальность» / «Молодая гвардия» (Пермь) 28.04.1990 г.
  25. ↑ Йя-Хха - Галерея: "Моё кредо - индивидуальность". yahha.com. Процитовано 3 жовтня 2025.
  26. ↑ Йя-Хха - Журнал "Костер": Интервью Виктора Цоя. www.yahha.com. Процитовано 3 жовтня 2025.
  27. ↑ AIV67 (15 серпня 2010). Виктор Цой : одно из последних интервью /г.Пермь. Процитовано 3 жовтня 2025 — через YouTube.
  28. ↑ Тимур Баширов (14 жовтня 2021). Виктор Цой - Интервью в Перми | Март 1990 HD. Процитовано 3 жовтня 2025 — через YouTube.
  29. ↑ Виктор Цой. Своими словами. Книга интервью. 1983–1990 читать онлайн бесплатно Виктор Цой (рос.).
  30. ↑ «Виктор Цой. Своими словами. Книга интервью. 1983–1990» – Виктор Цой. Литрес (англ.). 12 лютого 2023. Процитовано 3 жовтня 2025.
  31. ↑ Йя-Хха - ЧаВО: Виктор Цой. www.yahha.com. Процитовано 3 жовтня 2025.
  32. ↑ Baza. Telegram. Процитовано 3 жовтня 2025.
  33. ↑ «Ты мог бы быть героем». «Фонтанка» презентует обложку и трек с неизданного альбома Цоя и группы «Кино». calendar.fontanka.ru. 13 лютого 2020. Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 1 березня 2020.
  34. ↑ Кино – Группа Крови. discogs. discogs. Архів оригіналу за 7 квітня 2024. Процитовано 22 січня 2024.
  35. ↑ Кино – Звезда По Имени Солнце. discogs. discogs. Архів оригіналу за 7 квітня 2024. Процитовано 22 січня 2024.
  36. ↑ «Ты мог бы быть героем». «Фонтанка» презентует обложку и трек с неизданного альбома Цоя и группы «Кино». Фонтанка.ру (рос.). 13 лютого 2020. Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 24 серпня 2021.
  37. ↑ Кино (2020–09). Любовь — это не шутка. Discogs (рос.). Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  38. ↑ Кино – Черный альбом. discogs. discogs. Архів оригіналу за 7 квітня 2024. Процитовано 22 січня 2024.
  39. ↑ Кино – Это Не Любовь... discogs. discogs. Архів оригіналу за 7 квітня 2024. Процитовано 22 січня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кино&oldid=48065285