Буданов Кирило Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Буданов Кирило Олексійович
Погон генерал-майора ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-майор
Kyrylo Budanov, head of the HUR MOU (cropped).jpg
Загальна інформація
Народження 4 січня 1986(1986-01-04)[1] (36 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Alma Mater Військова академія (м. Одеса) (2007)[1]
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Військова розвідка
Формування Emblem of the Defence Intelligence of Ukraine.svg ГУР
Війни / битви Війна на сході України
Командування
2020 Emblem of the Defence Intelligence of Ukraine.svg ГУР, начальник
Нагороди та відзнаки
Хрест бойових заслуг
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
Нагрудний знак «За військову доблесть» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Медаль «За особисті досягнення» II ст. (Міністерство оборони України)
Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Учасник АТО»
CMNS: Буданов Кирило Олексійович у Вікісховищі

Буданов Кирило Олексійович (нар. 4 січня 1986(19860104), м. Київ, Українська РСР, СРСР) — український воєначальник, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України (з 5 серпня 2020 року[2]), генерал-майор (3 квітня 2022 року[3]), учасник бойових дій[4]. Повний кавалер ордена «За мужність».

У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ[5].

Біографія[ред. | ред. код]

Військову освіту здобув в Одеському інституті Сухопутних військ (2007), після закінчення якого служив у підрозділах спеціального призначення Головного управління розвідки Міноборони.[6]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

З 2014 року брав участь у російсько-українській війні[7], зазнав кілька поранень. У 2018—2020 роках виконував спеціальні завдання, інформація про які засекречена[6].

У середині 2020 року став заступником директора департаменту Служби зовнішньої розвідки України, а невдовзі очолив Головне управління розвідки Міністерства оборони України, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими та комітет з питань розвідки при Президентові України.

У вересні 2022-го Буданов брав участь в операції з наймасштабнішого обміну полоненими між Україною та РФ, коли додому повернулися 215 українських захисників, у тому числі понад 100 бійців і командирів «Азова».[6]

У жовтні 2022 в інтерв'ю передрікав перемогу над Росією до літа 2023 з подальшим розпадом федерації[8].

Замах у 2019 році[ред. | ред. код]

4 квітня 2019 року автомобіль «Chevrolet Evanda» Буданова підірвав росіянин із документами на ім'я Олексія Ломаки, який встановив міну, але вона передчасно здетонувала. Зловмисника й диверсійну групу, яка мала підірвати українського розвідника, затримали[7][4].

Скандали[ред. | ред. код]

У грудні 2021 року Bihus.Info і «Слідство. Інфо» повідомили, що Кирило Буданов проживає разом із заступником міністра внутрішніх справ Олександром Гогілашвілі в будинку В'ячеслава Стрелковського, якого в ЗМІ називають організатором низки великих конвертаційних центрів на мільярди гривень[9]. Самого Гогілашвілі підозрювали в наявності російського закордонного паспорта, є дані, що він працював помічником депутата Державної думи РФ Валуєва.

Військові звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ЛІГАБізнесІнформ — 1991.
  2. Указ Президента України № 308/2020 «Про призначення К.Буданова начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України». [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.], Президент України, 5 серпня 2020
  3. а б Указ Президента України № 207/2022 «Про присвоєння військового звання генерал-майора бригадному генералу БУДАНОВУ Кирилу Олексійовичу». [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.], Президент України, 3 квітня 2022
  4. а б Крим, Донбас, гібридні війни, дезінформація: новий начальник ГУР назвав завдання на посаді. Новинарня (укр.). 10 серпня 2020. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 11 серпня 2020. 
  5. Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових // НВ. — 2022.
  6. а б в Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових. nv.ua. Процитовано 19 жовтня 2022. 
  7. а б Воєнна розвідка України отримала нового очільника [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.], Defense Express, 6 серпня 2020
  8. До літа війна має завершитись, далі – розпад РФ, – Буданов. novynarnia.com (укр.). 18 жовтня 2022. Процитовано 19 жовтня 2022. 
  9. Гогілашвілі живе в маєтку організатора конвертцентрів і ділить його з керівником ГУР — ЗМІ [Архівовано 17 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Українська правда. — 2021. — 16 грудня.
  10. Указ Президента України № 428/2021 «Про присвоєння військового звання». Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021. 
  11. Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 591/2022 «Про нагородження відзнакою Президента України "Хрест бойових заслуг"»
  12. Володимир Зеленський вручив високі державні нагороди людям, завдяки яким Україна зберігає свою незалежність // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24 серпня 2022 р
  13. Кирило Буданов та офіцери ГУР МОУ зустрілись з Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм і отримали високі відзнаки Православної Церкви України. gur.gov.ua. Процитовано 8 листопада 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]