Кириченко Раїса Опанасівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кириченко Раїса Опанасівна
Кириченко Раїса.jpg
Основна інформація
Повне ім'я Раїса Опанасівна Корж[1]
Дата народження 14 жовтня 1943(1943-10-14)
Місце народження с. Землянки, Глобинський район, Полтавська область СРСР СРСР
Дата смерті 9 лютого 2005(2005-02-09)
Місце смерті с Корещина, Глобинський район, Полтавська область Україна Україна
Роки активності 19622004
Країна СРСР і Україна
Професія співак
Співацький голос Мецо-сопрано
Жанри народна та естрадна музика
Колективи «Чураївна»
Нагороди

Герой України (орден Держави) — 2003

Орден княгині Ольги І ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1986 Народний артист України — 1979
Заслужений артист України
commons: Файли у Вікісховищі
Меморіальна дошка на будинку Малої академії мистецтв у Полтаві.

Раїса Опанасівна Кириченко (дівоче прізвище — Корж, *14 жовтня 1943, с. Корещина, Полтавська область — †9 лютого 2005, м. Київ) — відома українська співачка. Член Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка (вересень 1999 — жовтень 2001), Герой України.

Біографія[ред.ред. код]

Меморіальна дошка на будинку в якому мешкала Раїса Кириченко в Полтаві.
Меморіальна дошка на будинку в якому мешкала Раїса Кириченко в Києві.

Народилася 14 жовтня 1943 року в селі Землянки. Дівоче прізвище — Корж. Першу співочу практику Раїса Кириченко пройшла у Землянківській школі, у громадському житті якої брала активну участь.

Почала працювати у колгоспі, але і тут Раїса Кириченко співала — на фермі дівчата створили хор доярок. Одного разу в село приїхав хор Кременчуцького автозаводу, де спів Раїси Корж почув керівник колективу — Павло Отченаш, який згодом у січні 1961 запросив її в колектив.

Працювала на Кременчуцькому автомобільному заводі, де і закінчила заочно десятирічку. Не отримувала спеціальної музичної освіти (закінчила Харківський інститут мистецтв лише в кінці 1980-х).


Починаючи з 1962 року Раїса співала в ансамблі «Веселка» Полтавської філармонії, там вона і познайомилась із своїм майбутнім чоловіком, баяністом Миколою Кириченком.

15 грудня 1963 року Раїса Корж вийшла заміж за Миколу Кириченка. На запрошення керівника ансамблю «Льонок», Анатолія Пашкевича, сім'я Кириченко переїхала до Житомира. З часом, коли у 1968 році Пашкевич очолив Черкаський народний хор, то члени сім'ї Кириченко увійшли до його складу.

У 1979 році Раїсі Опанасівні було присвоєно звання Народної артистки УРСР.

У 1983 році у Черкасах для неї був створений фолк-ВІА «Росава» (керівник М. Петрина), та все ж непорозуміння з керівництвом філармонії призводять до того, що У 1987 році Раїса Кириченко повертається до Полтави. Тут у неї виникла власна команда «Чураївна»; після успіху пісні «Пане полковнику» в її репертуарі з'являється все більше поп-шлягерів, вона записується в студії гурту «Фрістайл». У світ виходять два компакт-диски Раїси Кириченко — «Долі моєї село» та «Цвіте черемшина».

З вересня 1994 року Раїса Кириченко працювала викладачем відділу співу Полтавського музичного училища ім. М. В. Лисенка.

У 1995 році після гастролей в Канаді Раїсу Кириченко почали турбувати нирки. Від'їзд до Німеччини у листопаді 1996 року, де її чотири місяці готували до операції. 12 червня 1998 року в Україні співачці пересадили нирку.

У 1999 році за самовіддану працю, високу професійну майстерність та активну громадянську позицію її нагородили «Орденом княгині Ольги».

Після довгої хвороби, у 2000 році співачка переїхала до Києва.

Влітку 2002 року, стараннями Раїси Кириченко у її рідному селі Корещина було збудовано церкву та відремонтовано сільську школу, яка отримала статус середньої.

У 2003 написала книгу спогадів «Я козачка твоя, Україно».

31 жовтня 2003 року, Указом президента України «за видатний особистий внесок у справі збереження та примноження національної пісенної спадщини та багаторічну творчу діяльність» Раїсі Кириченко присвоєно звання «Герой України» з врученням Ордена Держави.

У неї не було другорядних пісень. Кожна ставала популярною і входила в кожну домівку.

«Чураївна», «Я козачка твоя», «Жіноча доля», «Мамина вишня» — всі ці пісні відомі не тільки в Україні. Її співом захоплювалися слухачі Канади, Австралії, Німеччини, Польщі, Філіппін, Алжиру, Тунісу та інших країн світу, а також у штаб-квартирі ООН.

1 лютого 2005 року у Національному інституті хірургії та трансплантології Раїсі Кириченко зробили операцію на серці, яке постраждало внаслідок лікування медикаментами, які вона приймала для лікування нирок. Але операція не допомогла.

9 лютого 2005 року Раїса Опанасівна померла через хворобу серця у віці 61 року. Похована в с. Корещина Глобинського району Полтавської області (поруч з могилою її матері, як вона заповіла).

Віхи творчості[ред.ред. код]

Дискографія[ред.ред. код]

Альбоми[ред.ред. код]

Збірки[ред.ред. код]

Пам'ять[ред.ред. код]

Ім'ям Раїси Кириченко названа Землянківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, на подвір'ї якої їй встановлено пам'ятник восени 2008 року на відзначення 65-річчя з дня народження співачки. Щороку 14 жовтня Землянківська школа гостинно запрошує шанувальників творчості Раїси Кириченко на пісенне свято «Голос рідної землі». У жовтні 2006 у стінах школи відкрито світлицю Раїси Кириченко.

У селі Корещина на її честь споруджено церкву.

Стараннями друзів Раїси Опанасівни — Володимира Пащенка, Миколи Ляпаненка, Олексія Чухрая — відкрито музей Раїси Кириченко у Полтавському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка.

У Полтаві існує вулиця Раїси Кириченко, на якій біля адміністративної будівлі ОДТРК «Лтава» 13 жовтня 2012 року було встановлено пам'ятник співачці.

Вулиці, названі на честь Раїси Кириченко, є також в Кобеляках, Кременчуці, Тростянці, Черкасах.

У Києві на фасаді будинку, де у 1997—2005 роках жила Раїса Кириченко (вулиця Січових Стрільців № 40), їй встановлено меморіальну дошку.

Нагороди та звання[ред.ред. код]

  • Герой України (31.10. 2003 — за видатний особистий внесок у збереження та збагачення української національної пісенної спадщини, багаторічну плідну творчу діяльність).
  • Нагороджена орденами княгині Ольги; III ступеня (03. 1998), II ступеня (03. 1999) і I ступеня (03. 2001).
  • Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1986).
  • Народний артист УРСР (1979).
  • Заслужений артист УРСР (1973).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]