Салтиков Іван Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Салтиков Іван Петрович
Народження28 червня 1730(1730-06-28) або 1730[1]
Смерть14 листопада 1805(1805-11-14)[2] або 14 (26) листопада 1805[1]
Країна Російська імперія
Званнягенерал-майор, генерал-аншеф, генерал від кавалерії і генерал-фельдмаршал[d]
Війни / битвиСемирічна війна, російсько-турецька війна, Російсько-турецька війна і Російсько-шведська війна
РідСалтикови
ДітиPyotr Saltykovd, Anna Orlovad і Praskovya Myatlevad
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Георгія 2 ступеня орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Святого Олександра Невського орден Святої Анни II ступеня Золота зброя «За хоробрість» Орден Святого Іоанна Єрусалимського
CMNS: Салтиков Іван Петрович у Вікісховищі

Салтиков Іван Петрович (28 червня 1730, Москва, Російська імперія — 14 листопада 1805, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський воєначальник, генерал-фельдмаршал (1796), син генерал-фельдмаршала П. С. Салтикова. Київський та московський генерал-губернатор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у знатній дворянській родині, син фельдмаршала Петра Салтикова. На військовій службі — з 1745 року, служив у Лейб-гвардії Семеновському полку. З 1758 року — камер-юнкер імператорського двору.

Учасник Семирічної війни. За успіхи в боях отримав військові звання бригадира (1760) і генерал-майора (1761), був нагороджений орденом Святого Олександра Невського[3].

Учасник російсько-турецьких воєн 1768—1774 і 1787—1791 років, командував дивізією. Прославився як хоробрий, але водночас і невмілий воєначальник. Вів розпусний спосіб життя, прославився як великий боржник. З 1784 року — генерал-ад'ютант, владимирський і костромський намісник. Під час російсько-шведської війни 1788—1790 років — головнокомандувач фінляндської армії. З 1795 року — у відставці.

З початком правління Павла I відновлений на військовій службі. Імператор присвоїв Салтикову звання генерал-фельдмаршала (15 грудня 1796). Із 15 грудня 1796 року — київський генерал-губернатор. Із 2 листопада 1797 року — московський генерал-губернатор (раніше цю ж посаду займав і його батько). З 1804 року — у відставці за власним бажанням. Жив і помер у Петербурзі.

Військові звання

[ред. | ред. код]
  • Бригадир (1760)
  • Генерал-майор (1761)
  • Генерал-поручник (1766)
  • Генерал-аншеф (1773)
  • Генерал-фельдмаршал (1796)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Був нагороджений орденами Андрія Первозванного, Святого Георгія 2-го ступеня[4], Святого Володимира, Святого Олександра Невського, Святої Анни, орденом Святого Іоанна Єрусалимського, почесною золотою зброєю.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Исаев Ю. Н. Чувашская энциклопедия — Чувашское книжное издательство, 2006. — 2567 с. — ISBN 978-5-7670-1471-2
  2. ↑ https://www.biografija.ru/biography/saltykov-graf-ivan-petrovich.htm
  3. ↑ Алисханова, М.Х. (24 червня 2020). СОЛДАТЫ ПОБЕДЫ: ВОИНЫ-ЧЕЧЕНЦЫ, КАВАЛЕРЫ ОРДЕНА АЛЕКСАНДРА НЕВСКОГО НА ФРОНТАХ ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЫ. Известия Чеченского государственного университета. № 1/17. с. 130—133. doi:10.36684/12-2020-17-1-130-133. ISSN 2587-9626. Процитовано 1 січня 2022.
  4. ↑ Frantsouzoff, Serge (31 грудня 2016). Four Deaths of Saint George. St.Tikhons' University Review. Series III. Philology. Т. 49, № 4. с. 87—95. doi:10.15382/sturiii201649.87-95. ISSN 1991-6485. Процитовано 1 січня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Бантыш-Каменский Д. Н. 33-й Генералъ-Фельдмаршалъ Графъ Иванъ Петровичь Салтыковъ // Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов. В 4 частях. Репринтное воспроизведение издания 1840 года. — Пушкино: Культура, 1991.
  • Е. П. Карнович. Замечательные богатства частных лиц в России.- Спб., 1874.- С. 95.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Салтиков_Іван_Петрович