Київське генерал-губернаторство
Київське генерал-губернаторство Малоросія | |||||
Генерал-губернаторство Російської імперії | |||||
| |||||
| |||||
Карта Південно-Західного краю, 1913 | |||||
Столиця | Київ | ||||
Мови | Українська російська | ||||
Релігії | Православ'я | ||||
Державний устрій | Генерал-губернаторство Російської імперії | ||||
Історія | |||||
- Засновано | 1832 | ||||
- Ліквідовано | 1914 | ||||
Півде́нно-За́хідний край або Ки́ївське генера́л-губерна́торство або Ки́ївське, Поді́льське і Воли́нське генера́л-губерна́торство — адміністративно-територіальна та політична одиниця Російської імперії в 1832–1914 роках, яка включала терени трьох губерній Правобережної України — Київської, Подільської та Волинської. У 1881–1888 роках начальник Південно-Західного краю одночасно обіймав посаду тимчасового генерал-губернатора Чернігівської та Полтавської губерній.
Київську губернію засновано серед перших восьми губерній Московського царства згідно з указом Петра І в 1708 році, але юрисдикція губернатора поширювалась лише на справи щодо московсько-польського кордону та російські гарнізони в Гетьманщині та не поширювалася на внутрішні справи українців.
Про заснування посади головного начальника Південно-Західного краю не існує особливого узаконення. Посада генерал-губернатора Київської губернії згадується в Указах Сенату 24 квітня 1722, 10 липня 1741 і 29 вересня 1764 року.
У вересні 1781 року було утворено Київське намісництво з генерал-губернатором на чолі.
Після ліквідації намісництва Указом від 9 вересня 1801 року Київська, Волинська і Подільська губернії, «як прикордонні і на особливих правах» були підпорядковані військовим губернаторам, які користувалися правами головних начальників губерній.
Генерал-губернатор (начальник краю) — довірений сановник верховної влади, якому імператор делегував частину своїх владних повноважень. Призначався і звільнявся з посади особисто імператором. Повноваження здійснював на основі особливих законоположень, «Інструкції генерал-губернаторам» від 29 травня 1853 року та особистих розпоряджень імператора. Генерал-губернаторство отримало статус для поетапної політичної та економічної інтеграції, а також асиміляції неросійського населення Правобережної України (українців, поляків, євреїв) у складі Російської імперії. Офіційною причиною заснування стало Польське повстання 1830–1831.
22 січня 1832 року тимчасового Подільського та Волинського військового губернатора генерал-ад'ютанта Василя Левашова призначено Київським військовим губернатором, Подільським і Волинським генерал-губернатором. Така назва посади начальника Південно-Західного краю існувала до 19 січня 1865 року, коли був призначений перший Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор — генерал-ад'ютант, генерал від артилерії Олександр Безак.
У 1881 році територію генерал-губернаторства де-факто розширено до 5 губерній: генерал-губернатора Олександра Дрентельна також призначено тимчасовим генерал-губернатором Чернігівської та Полтавської губерній.
1889 року — Південно-Західний край відновлено у складі трьох губерній.
1903 року — у Південно-Західному краї введено земство за особливими правилами — з призначенням земських гласних від уряду, а в 1911 — виборне земство, теж з особливих правилом, що дискримінувало землевласників польського походження.
1912 року — новостворену Холмську губернію, колишню складову Царства Польського, передано до Київського генерал-губернаторства[джерело?]. У такому складі територіальна одиниця Російської імперії проіснувала до моменту скасування у вересні 1914 року. Останнім київським генерал-губернатором був Федір Трепов.
У своєму прямому підпорядкуванні генерал-губернатор мав губернаторський корпус, установи поліції. За штатними розписами Канцелярія генерал-губернатора складалася з управління в складі чиновників для особливих доручень і канцелярії як виконавчої структури з функціональними відділеннями. Генерал-губернатор здійснював управління краєм одноосібно, зосереджуючи в своїх руках усю повноту влади на принципах централізму і єдиноначальності: зміцнював російську державність шляхом поширення російських адміністративних установ, мав право законодавчої ініціативи, зокрема в польському питанні, визначав ступінь поширення в генерал-губернаторстві загальноросійського законодавства, контролював діяльність установ і посадових осіб, у тому числі судових.
Начальник краю призначав чиновників на перші посади в губернських присутніх місцях. Центральним урядом передано йому частину своїх зовнішньополітичних функцій, зокрема право надання російського підданства, нагляд за діяльністю іноземних представництв та громадян у краї. Водночас начальник краю в 1848–1852 роках виконував обов'язки попечителя Київського навчального округу. Поєднував цивільне й військове управління генерал-губернаторством: від 1862 року — головнокомандувач військ Київського військового округу.
Склад Київського генерал-губернаторства станом на 1914 рік:
П. І. Б. | Портрет | Титул, чин, звання | Час заміщення посади |
---|---|---|---|
Петро Олександрович Рум'янцев-Задунайський | граф, генерал-фельдмаршал | 1782—1796
|
П. І. Б. | Портрет | Титул, чин, звання | Час заміщення посади |
---|---|---|---|
Іван Петрович Салтиков | граф, генерал від кавалерії (генерал-фельдмаршал) | 18.11.1796—29.11.1797
| |
Андрій Григорович Розенберг | генерал від інфантерії | 30.11.1797—12.03.1798
| |
Іван Васильович Гудович | генерал від інфантерії | 03.1798—06.1798
| |
Олександр Андрійович Беклешов | генерал від інфантерії | 13.06.1798—1799
| |
Андрій Семенович Фенш[ru] | генерал від інфантерії | 1801—1803
| |
Олександр Петрович Тормасов | генерал від кавалерії | 1803—1806
| |
Михайло Іларіонович Кутузов | генерал від інфантерії | 28.09.1806—03.07.1809
| |
Михайло Андрійович Милорадович | генерал від інфантерії | 1810—08.1818
| |
Петро Федорович Желтухин[ru] | Св. І. В., генерал-лейтенант | 1827—1829
| |
Борис Якович Княжнин | генерал-лейтенант | 1829—22.01.1832
|
П. І. Б. | Портрет | Титул, чин, звання | Час заміщення посади |
---|---|---|---|
Василь Васильович Левашов | граф, генерал від кавалерії, генерал-ад'ютант | 22.01.1832—09.06.1835
| |
Олександр Дмитрович Гур'єв[ru] | граф, генерал-лейтенант | 09.06.1835—15.11.1837
| |
Дмитро Гаврилович Бібиков | генерал-ад'ютант, генерал-лейтенант (генерал від інфантерії) | 29.12.1837—30.08.1852
| |
Іларіон Іларіонович Васильчиков | князь, генерал-ад'ютант, генерал-лейтенант | 30.08.1852—12.11.1862
| |
Микола Миколайович Анненков | генерал від інфантерії, генерал-ад'ютант | 19.01.1863—19.01.1865
|
П. І. Б. | Портрет | Титул, чин, звання | Час заміщення посади |
---|---|---|---|
Олександр Павлович Безак | генерал-ад'ютант, генерал від артилерії | 19.01.1865—16.01.1869
| |
Олександр Михайлович Дондуков-Корсаков | князь, генерал-ад'ютант, генерал-лейтенант | 16.01.1869—16.04.1878
| |
Михайло Іванович Чертков | генерал-ад'ютант, генерал-лейтенант | 16.04.1878—13.01.1881
| |
Олександр Романович Дрентельн | генерал-ад'ютант, генерал від інфантерії, тимчасовий Чернігівський і Полтавський | 13.01.1881—15.07.1888
| |
Олексій Павлович Ігнатьєв | граф, генерал-лейтенант | 12.08.1889—07.12.1897
| |
Михайло Іванович Драгомиров | генерал-ад'ютант, генерал від інфантерії | 01.01.1898—24.12.1903
| |
Микола Васильович Клейгельс | генерал-лейтенант | 24.12.1903—19.10.1905
| |
Володимир Олександрович Сухомлинов | генерал-лейтенант | 19.10.1905—18.12.1908
| |
Федір Федорович Трепов | генерал від кавалерії | 18.12.1908—1914
|
- Шандра В. С. Київське генерал-губернаторство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 246–247. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Шандра В. Київське генерал-губернаторство (1832—1914): Історія створення та діяльності, архівний комплекс і його інформативний потенціал / Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України, Укр. держ. НДІ архівної справи та документознавства. — К.: УДНДІАСД, 1999. — 141 с.
- Південно-Західний край [Архівовано 26 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Киевское, Подольское и Волынское генерал-губернаторство (Юго-Западный край), 22.01.1832-1915(рос.)