Кмети

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кме́ти — термін, що був поширений у слов'янських мовах за феодалізму і мав різне значення. У «Повчанні» Володимира Мономаха і «Слові о полку Ігоревім» кметами називали кінних воїнів, дружинників князя. На західноукраїнських землях і в Білорусі в XIVXVI століть кметами називали незакріпачених селян, які сплачували державний податок. Протягом другої половини XVI століття — початку XVII століття вони потрапили в кріпосну залежність і їх стали називати холопами. В Україні Кметь, кметь або кміть - середньовічний вільний селянин з правом переміщення, як випливає з документів того часу, наприклад за 1377: «А облога ис кожного кмєтя по два гроша широка оу Княжий комору давати на каждиі рок' ...» З часом слово вийшло з широкого вжитку, проте залишило по собі значне число похідних, активно використовуються в сучасній українській мові й донині, наприклад: кмітлівій «кмітливий, спритний»; кметити «розуміти»; кмітувати,кумекати «думати»; кметиня, кметиця або Кметя «добра господиня» і так далі.Спочатку мало значення «знатний воїн», в якому і згадується в Лаврентіївському літописі під 1075 роком: «У се ж лѣто придоша послѣ з немець кь Святославу. Святослав же, велічашеся, показу ім' богатьство своє. Вони ж, відівьше бесщісленое мнозтво злата, і сребра і паволок, рѣша: Се ні в що жи є, ось бо лежить мертве. Сього суть Кметя лучьше. Мужі бо доіщуться і болше цього ...» У Західній Україні досі поширене прізвище «Кметь», як похідне від цього соціального стану.

Вживання слова «кметі» в різних країнах[ред.ред. код]

Болгарія Болгарія[ред.ред. код]

У сучасній Болгарії кмет — назва керівної посади, мера громади, міста, міського району, кметства або села. Кмети обираються на багатопартійних виборах. Кметство — адміністративно-територіальна одиниця, очолювана кметем.

Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина[ред.ред. код]

В Боснії Кметя називаються Селяков, що сидять на чужій землі і живуть в хаті, що становить власність господаря землі, тобто орендарі. Часто вони для польових робіт користуються і волами господарськими. Кмет, що працює в полі на хазяйських волах, віддає власнику землі і волів половину врожаю, а працює на своїх волах - одну третину. Господар може повсякчас прогнати кметя зі своєї землі і зі свого будинку і забрати весь урожай. Кмет також може піти у будь-який час, але це йому не вигідно: інший землевласник може його і не прийняти.

Угорщина Угорщина[ред.ред. код]

Кметь або Кміть (збірна форма - кмітство) у угорських русинів називаються селяни, які живуть на власницьких землях на праві як би довгострокової оренди, причому, по сталому звичаю, земельну ділянку переходить з покоління в покоління, звичайно до молодшому синові.

Росія Росія[ред.ред. код]

У Росії досі поширене прізвище Кметь, в 14-16 століттях кметями іменувалися незакріпаченні (вільні) селяни.

Сербія Сербія[ред.ред. код]

В Сербії Кметя називалися найбільш шановані і поважні з селян, які були як би старшинами або тим, що в наших селах називається «старими». Гідність це не було спадковим, ніким не давалося Селяков; воно було само собою, як наслідок особистих достоїнств і заслуг. Кмети укладали договори від імені громади, входили в зносини з турками. Вони ж, на запрошення односельців, були і найближчими суддями в не дуже важливих спорах, наприклад при сімейних розділах, у випадках потрави і т. П. З часу князя Мілоша Обреновича кметі стали призначатися урядом, в числі трьох на кожну громаду, причому один з них вважається старшим. Вони збираються в громадському будинку-судніца (општінска кућа која се собе), виробляють суд і розправу серед селян в незначних справах, в більш важливих випадках відправляють тяжущихся до суду обласної, збирають податі і передають накази старшинам, оголошують селянам волю вищих влади, стежать за виконанням її і мають право винних, особливо бродяжать і не бажають працювати, піддавати тілесному покаранню, до 10 ударів, а також призначити на казенні або громадські роботи.

Україна Україна[ред.ред. код]

В ​​Україні Кметь, кмет або Кміть — середньовічний вільний селянин з правом виходу, як випливає з документів того часу, наприклад за 1377 рік: «А облогу ис кожного кмєтя по два гроша широка оу Княжий комору давати на кожниі рок…» Згодом слово вийшло з широкого вжитку, проте залишило по собі дуже багато похідних, активно використовуються в сучасній українській мові і по сей день, наприклад: кмітливий (розумний); кметити, кметуваті (міркувати, тямити); кметиня, кметиця (добра господиня) тощо.

Спочатку мало значення «знатний воїн», в якому і згадується в Лаврентіївському літописі під +1075 роком: «У се ж лѣто придоша послѣ з немец Кь Святославу. Святослав же, велічашеся, показу їм богатьство своє. Вони ж, відівьше бесщісленое безліч злата, і срібла та паволок, рѣша: Се ні в що ж є, се бо лежить мертво. Цього суть Кметь лучьше. Мужі бо доіщуться і болше цього…»

Чорногорія Чорногорія[ред.ред. код]

В Чорногорії Кметя називаються особи, які обираються тяжущимися для розбору їх спору (третейський суд); звичайно кожна сторона вибирає по 12 чоловік, які і називаються Кметя, поки виконують добровільно прийняті ними обов'язки.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.