Книга перемін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вісім знаків «Книги перемін».

Книга змін (кит. традиц.: 易經спрощ.: 易经піньїнь: yì jīng, і цзін; кор. 易經, 역경, йоккьон; яп. 易経, えききょう, екікьо) — китайський філософсько-окультний трактат епохи династії Чжоу. Складова кофуціанського П'ятикнижжя. Присвячений ворожінню. Пояснює принципи мінливості природи і людського життя через закономірність зміни енергій інь та ян у всесвіті. Для пояснення використовуються магічні символи — триграми та гексаграми. Авторство традиційно приписується декільком легендарним особам: Фу Сі винайшов вісім триграм, чжоуський ван Вень склав пояснення до них, його син князь Дань написав тлумачення до усіх рисок гексаграм, а Конфуцій упорядкував праці своїх попередників зібрав їх у книгу. Складається з 12 частин, що містять власне текст книги та коментар до неї. Найстаріші тексти книги датуються серединою 4 — початком 3 століття до Р.Х.. Канонічна версія базується на копії часів династії Хань.

Назва[ред.ред. код]

Коментарі[ред.ред. код]

Інтерпретація гексаграм виробила величезну літературу. Класичні коментарі (так звані "Десять крил" 十翼 Shí yì, див. en:Ten Wings) були доповнені численними роз'ясненнями у наступні часи. Див., наприклад, Цзін Фан 京房 (77-37 до н.е.), Ґуань Лу 管輅 (en:Guan Lu, 209–256, періоди Восточна Хань та Саньґо).

Датування[ред.ред. код]

Гіпотези

Основний текст[ред.ред. код]

  1. Кінець ІІ тисячоліття до Р.Х.: кінець правілння династії Інь — початок правління династії Чжоу.
  2. Кінець ІІ — початок І тисячоліття до Р.Х.: початок правління династії Західна Чжоу.
  3. 900—800 до Р.Х.: кінець правління Західної Чжоу.
  4. 800—300 до Р.Х.: період Чуньцю — Чжаньго.

Найбільшу підтримку серед науковців має друга гіпотеза.

Коментарі[ред.ред. код]

  1. 800—500 до Р.Х.: період Чуньцю.
  2. 500—300 до Р.Х.: період Чжаньго.
  3. 300 до Р.Х. — 300: період правління династій Цінь і Хань.

Найбільшу підтримку серед науковців має друга гіпотеза.

Популярність в Китаї[ред.ред. код]

Класичне ствердження що до того, ніби коментарі до «Книги змін» були утворені Конфуцієм сприяло величезній популярності цього твору. Його шанобливо називали "першим серед п'ятьох класиків". Великим прихильником «Ї-цзіну» був імператор Кансі, серед багатьох інших.

Починаючи з періоду Вей-Цзінь (3-5 ст.) китайські буддисти вживали гексаграми для тлумачення власних ідей. Найвідомішим зразком вжитку «Книги змін» в буддизмі став твір «Чаньські інтерпретації "Змін" Чжоу» Zhouyi Chanjie Чжисюя (1599-1655).[2]

«Ї цзін» у західній культурі[ред.ред. код]

  • Французький єзуїт Йоахім Буве (en:Joachim Bouvet, 1656-1730) та інші послідовники течії на ім'я фігуризм бачили у трактаті найдавніший текст людства, який зберігся ще за часів до Великого Потопу.
  • Книга перемін згадується у романі Германа Гессе "Гра в бісер": Йозеф Кнехт, головний герой роману, хоче доповнити гру поняттями Книги перемін.
  • Книга перемін згадується у романі Віктора Пелевіна "Числа": головний герой роману гадає за допомогою Книги перемін.

Переклади[ред.ред. код]

  • (англ.) Джеймс Легг — The Yî King. // The Sacred books of China: the texts of Confucianism / translated by James Legge; v. 2 of 6. // The sacred books of the East / translated by various oriental scholars; and edited by F. Max Müller; v. 16 . — Oxford : Clarendon Press, 1882.
  • (нім.) Ріхард ВільгельмI Ging: das Buch der Wandlungen / aus dem Chinesischen verdeutscht und erläutert von Richard Wilhelm. — Düsseldorf: Diederichs, 1924.
  • (рос.) Юліан Шуцький — Шуцкий Ю.К. Китайская классическая «Книга перемен» / под ред. Н.И.Конрада. — Москва, 1960.

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Щуцкий Ю. К. Китайская классическая «Книга Перемен»: 2-е изд., испр. и доп. / под ред. А. И. Кобзева. — Москва: Восточная литература, 1997.
  2. [1], вказівка на Zhixu, Zhouyi Sishu Chanjie (A Chan Interpretation of the Zhou Changes and the Four Books), Beijing: Tuanjie chuban she, 1996.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]