Кобиляки (Звенигородський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кобиляки
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Звенигородський район
Рада Водяницька сільська громада
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Населення 600
Площа 2,161 км²[1]
Густота населення 277,65 осіб/км²
Поштовий індекс 20234
Телефонний код +380 4740
Географічні дані
Географічні координати 49°05′44″ пн. ш. 30°40′41″ сх. д. / 49.09556° пн. ш. 30.67806° сх. д. / 49.09556; 30.67806Координати: 49°05′44″ пн. ш. 30°40′41″ сх. д. / 49.09556° пн. ш. 30.67806° сх. д. / 49.09556; 30.67806
Середня висота
над рівнем моря
230 м[2]
Відстань до
обласного центру
105,9 (фізична) км[3]
Відстань до
районного центру
26 (автошляхами) км
Місцева влада
Адреса ради с.Кобиляки,
Сільський голова Мацюк Любов Сергіївна
Карта
Кобиляки. Карта розташування: Україна
Кобиляки
Кобиляки
Кобиляки. Карта розташування: Черкаська область
Кобиляки
Кобиляки
Мапа
Мапа

Кобиля́ки — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області. Населення — 600 чоловік.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на південному заході району за 26 км від районного центру — міста Звенигородка.

Селом протікає річка Макшіболотський, права притока Макшиболота.

Історія[ред. | ред. код]

Історія села сягає в глибину віків. Раніше, ще до навал татарських орд, воно розташовувалося на рівному полі біля поселення Могила, що існує й донині. Після татарських спустошень люди почали селитися трохи нижче на трьох протоках річки Макшиболото. Назва села походить від прізвища першого поселенця Кобиляка.

До Жовтневого перевороту в центрі села височіла велика церква, покої пана Вишневського і монополька.

У роки столипінської реформи із села в Туруханський край вислано активних борців проти царизму, так званих «зачинщиків».

На початку 1921 року в селі створено першу в Уманському окрузі сільськогосподарську комуну.

Село постраждало внаслідок геноциду , проведеного урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

У роки німецько-радянської війни зруйновано все колективне господарство. В Пехівському лісі, у Гарбаровому яру, разом з військовополоненими створено партизанський загін імені Ворошилова. У складі загону були і мешканці села, зокрема С. Я. Музиченко, Р. В. Музиченко, І. І. Тараненко. Каральні загони нацистів вщент спалили село Павлопіль в Пехівському лісі. За допомогу партизанам розстріляно головного лікаря Рижанівської лікарні В. Ювичева.

Сучасність[ред. | ред. код]

У селі функціонують клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека, магазин, сільська рада.

У 2006 році на базі Кобиляцької загальноосвітньої І-ІІ ступенів створено навчально-виховний комплекс.

2022 року населення зросто до рекордної позначки (601 особа). Останнім мешканцем стала Юлія Герасимнюк. Їй було вручене почесне звання Заслужена Кобиляка!

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]